Рішення № 65503988, 20.03.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/24/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017 Справа № 908/207/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ" (08600 Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ" (70500 Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Пісочна, буд. 5)

про стягнення 233 140 грн. 05 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Буштуєв А.С., дов. № 15/03/17-1 від 15.03.2017р.

Від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ", Київська область, м. Васильків до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ", Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів про стягнення 216 849 грн. 50 коп. основного боргу, 14 713 грн. 94 коп. пені, 1 576 грн. 61 коп. 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2017р., справу № 908/207/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.02.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/207/17, присвоєно справі номер провадження 27/24/17 та призначено судове засідання на 01.03.2017р.

Розгляд справи по суті розпочато 01.03.2017р.

Ухвалою суду від 01.03.2017р. розгляд справи відкладався на 20.03.2017р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

20.03.2017р. продовжено розгляд справи № 908/207/17.

20.03.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 20.03.2017р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та 14.03.2017р. надіслав на адресу суду додаткові пояснення щодо розрахунку суми основного боргу.

Просить суд стягнути з відповідача 216 849 грн. 50 коп. основного боргу, 14 713 грн. 94 коп. пені, 1 576 грн. 61 коп. 3% річних.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 01.03.2017р. та 20.03.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до результатів безкоштовного пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 70500 Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Пісочна, буд. 5.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, яке отримано уповноваженим представником відповідача - 11.02.2017р. - Сопуля

Отже, відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 01.03.2017р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 20.03.2017р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 11.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ" (покупець) укладено договір поставки № КФ-108/011/16.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжоморожену рибу та морепродукти (далі - товар).

Розділом 3 договору сторонами визначено умови і строк поставки, а саме умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Поставка товару здійснюється на умовах EXW (ЕХ WORKS), ФРАНКО-склад, місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 1Д.

Сторони протягом дії цього договору вправі змінювати умови поставки конкретної партії товару.

Строк поставки: на протязі 2 (двох) календарних днів з моменту досягнення сторонами домовленості відносно найменування, ціни та кількості кожної партії товару.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна на кожну партію товару за цим договором узгоджується постачальником та покупцем та вказується у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього договору.

Загальна вартість товару, що поставляється за договором дорівнює сумі складених разом видаткових накладних.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними:

- № КФ000001182 від 14.11.2016р. на отримання товару: хек тушка с/м 150-300 CAN кількістю 3500.000 кг., хек тушка с/м 200-400 USA кількістю 3500.000 кг. На загальну суму 328 650,00 грн., у тому числі ПДВ;

- № КФ000001187 від 14.11.2016р. на отримання товару: скумбрія с/г с/м 400-600 ISL кількістю 500.000 кг., скумбрія с/м б/г 200-40 ISL кількістю 506.000 кг., хребти лосося с/м NOR кількістю 500.000 кг., скумбрія с/м б/г 250+ ISL кількістю 220.000 кг. На загальну суму 81 460,00 грн., у тому числі ПДВ;

- № КФ000001209 від 18.11.2016р. на отримання товару: скумбрія с/г с/м 400-600 ISL кількістю 1 000.000 кг., скумбрія с/м б/г 250+ ISL кількістю 1 210.000 кг., фарш форелі в/у EST кількістю 100.000 кг. На загальну суму 127 840,00 грн., у тому числі ПДВ;

- № КФ000001210 від 21.11.2016р. на отримання товару: хек тушка с/м 200-400 USA кількістю 3 720.000 кг., хек тушка с/м 200-400 USA кількістю 3 280.000 кг. На загальну суму 330400,00 грн., у тому числі ПДВ;

- № КФ000001274 від 25.11.2016р. на отримання товару: скумбрія с/г с/м 400-600 кількістю 1 000.000 кг., нототенія тушка с/м 100-300 ESP, скумбрія с/м б/г 250+ ISL кількістю 616.000 кг., мойва с/г с/м 30-40 кількістю 108,000, скумбрія с/м б/г 200-400 ISL кількістю 1 518.000 кг. На загальну суму 183 499.50 грн., у тому числі ПДВ/

Відповідно до п. 7.3 договору претензії покупця за поставленими партіями приймаються постачальником у момент прийняття товару, а в разі виявлення недоліків товару після його прийняття - протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання видаткової накладної покупцем.

Вищевикладені видаткові накладні підписані та скріплена печатками обох сторін договору на загальну суму 1 051 849 грн. 50 коп. Претензій щодо якості та строків поставки товару відповідачем позивачу не пред'являлися.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець повинен оплатити партію товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач отримав поставлений товар, що документально підтверджено.

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати виконав частково, а саме сплатив лише 835 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками по рахунку від 14.11.2016р., 21.11.2016р. 06.01.2017р., в результаті чого сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 216 849 грн. 50 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, відповідно до умов договору № КФ-108/011/16 від 11.11.2016р.

Відповідач не виконав умови договору № КФ-108/011/16 від 11.11.2016р. в частині оплати, факт виконання зобов'язань за договором відповідач належним чином не довів.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ", м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область 216 849 грн. 50 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 576 грн. 61 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми 3 % річних в розмірі 1 576 грн. 61 коп. з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Господарський суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ", м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область 1 576 грн. 61 коп. 3% річних обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 14 713 грн. 94 коп. пені.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони узгодили, що за порушення зобов'язання з оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, від простроченої суми, за кожен день такого прострочення.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми пені в розмірі 14 713 грн. 94 коп. з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведений суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ", Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів 14 713 грн. 94 коп. пені.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 20.03.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 3 497 грн. 10 коп. покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», суд ухвалою повертає позивачу з Державного бюджету України суму 2 296 грн. 59 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ", м. Васильків, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ", м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-ПРОДУКТ" (70500 Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Пісочна, буд. 5, код ЄДРПОУ 33954646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ" (08600 Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, код ЄДРПОУ 39268117) 216 849 (двісті шістнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 14 713 (чотирнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 94 коп. пені, 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 61 коп. 3% річних, 3 497 (три тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 10 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 24.03.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.