Рішення № 65503670, 21.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2017 Справа № 904/118/17

За позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення 8 868,88 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: Кожемятов К.М., представник за довіреністю № 292/01 від 24.01.2017

від відповідача: Лейченко І.М., представник за довіреністю № 16-Д від 30.01.2017

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про стягнення 8 868,88 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1253 купівлі-продажу теплової енергії від 02.03.2015 року, в частині розрахунків за поставлену теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 14.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 року продовжено строк розгляду спору до 21.03.2017 включно, відкладено судове засідання на 14.03.2017.

14.03.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, від відповідача - клопотання про застосування строку позовної давності.

14.03.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.03.2017

21.03.2017 до суду надійшли:

- від позивача письмові пояснення по справі та клопотання про заміну сторони;

- від відповідача копія Бюлетеня державної реєстрації.

21.03.2017 повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач, теплопостачальна організація-продавець) та Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області (далі - споживач-покупець) укладено договір №1253 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України.

За умовами п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим Договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем-покупцем теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії (п.6.3 Договору).

Згідно з п. 7.3 Договору за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

Відповідно до п. 10.1 Договору він набуває чинності з моменту фактичного надання теплопостачальною організацією-продавцем теплової енергії (послуг з теплопостачання) споживачу-покупцю та діє до 31 грудня 2015 року, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору він поставив відповідачу теплову енергію за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року, що підтверджується:

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2015 року № 1158 від 28.02.2015 на суму 4 370,84 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2015 року № 2439 від 31.03.2015 на суму 4 918,68 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2015 року № 3661 від 30.04.2015 на суму 1 196,95 грн.

За твердженням позивача, відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату за поставлену теплову енергію за період лютий-квітень 2015 року, у зв'язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість в розмірі 6 844,10 грн., з якої борг:

- за лютий 2015 року - 728,47 грн.;

- за березень 2015 року - 4 918,68 грн.;

- за квітень 2015 року - 1 196,95 грн.

З огляду на умови п. 6.3 Договору, строк оплати за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1158 від 28.02.2015, № 2439 від 31.03.2015, № 3661 від 30.04.2015, є таким, що настав. Оскільки оплата за поставлену теплову енергію за вищезазначеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) не була здійснена відповідачем в передбачені Договором строки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 7.3 Договору були нараховані інфляційні втрати в розмірі 1 203,66 грн., 3% річних в розмірі 342,05 грн., 7% штрафу у розмірі 479,07 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію за період лютий-квітень 2015 року у розмірі 6 844,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 203,66 грн., 3% річних в розмірі 342,05 грн., 7% штрафу у розмірі 479,07 грн., а всього 8 868,88 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав, заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Територіальна державна інспекція з питань праці у Дніпропетровській області, яка є стороною Договору, є такою що припинилася, а її права та обов'язки передані відповідно до вимог ст. 107 Цивільного кодексу України за передавальним актом від 11.07.2016 Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області. Відповідно до передавального акту від 11.07.2016 під час реорганізації Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області правонаступнику - Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області передано на баланс: кредиторську заборгованість в загальній сумі 7 797,03 грн. - за актом прийому-передачі від 02.06.2016; кредиторську заборгованість в загальній сумі 17 656,23 грн. - за актом прийому-передачі від 08.06.2016.

Як зазначає відповідач, заявлена позивачем кредиторська заборгованість за договором №1253 купівлі-продажу теплової енергії від 02.03.2015 року на баланс відповідача не передавалась. Оскільки під час реорганізації Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області позивачем не були заявлені кредиторські вимоги згідно за Договором в порядку п. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, кредиторські вимоги у позивача були відсутні, а отже не могли бути передані її правонаступнику - відповідачу.

Посилаючись на вищевикладене, відповідач вважає, що заявлена позивачем заборгованість за Договором відсутня. Крім того, позивач просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за період лютий-квітень 2015 року в розмірі 6844,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності заборгованості відповідача перед позивачем з таких підстав.

Згідно з пунктами 1, 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" № 442 від 10.09.2014, утворено Державну службу України з питань праці шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, які припиняються, Державна служба України з питань праці є їх правонаступником.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" № 100 від 11.02.2015 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, в тому числі Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Так, згідно з переліком територіальних органів Державної служби з питань праці, що утворюються, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області утворюється шляхом реорганізації (злиття) Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області та Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області Криворізьке гірничопромислове територіальне управління Держгімпромнагляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 вказаної постанови створені територіальні органи є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються шляхом злиття. При цьому відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної постанови територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань праці.

За приписами ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а саме: запису № 12241120006053705, дата запису - 12.07.2016, Територіальна державна інспекція з питань праці у Дніпропетровській області находиться в стані «припинено», тобто на сьогоднішній день є такою, що припинилася.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що Територіальна державна інспекція з питань праці у Дніпропетровській області, яка є стороною за договором № 1253 купівлі-продажу теплової енергії від 02.03.2015 року, є такою, що припинилася, а її права та обов'язки передані відповідно до вимог ст. 107 Цивільного кодексу України за передавальним актом від 11.07.2016 року Головному Управлінню Держпраці у Дніпропетровській області, в тому числі заборгованість за поставлену теплову енергію за Договором у лютому-квітні 2015 року в розмірі 6 844,10 грн. Вищевикладене спростовує доводи відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем за Договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 7.3 Договору позивачем нараховані 3% річних у розмірі 342,05 грн. за період з 21.03.2015 по 21.12.2016, розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні втрати за період квітень 2015 року - листопад 2016 року у розмірі 1 203,66 грн., розрахунок якої судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 7.3 Договору за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

На підставі п. 7.3. Договору позивачем був нарахований штраф в розмірі 479,07 грн. за період з 21.03.2015 по 21.12.2016, розрахунок яких судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1 та 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2016 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу за період лютий-квітень 2015 року, 3% річних з 21.03.2015 по 21.12.2016, інфляційних втрат за період квітень 2015 року - листопад 2016 року, 7% штрафу з 21.03.2015 по 21.12.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як зазначалось вище, в п. 7.3 Договору сторони узгодили, що період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

Отже, вимоги позивача про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, 7% штрафу заявлені в межах узгодженого сторонами трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

21.03.2017 від позивача надійшло клопотання про заміну позивача на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.03.2017, в результаті перетворення 16.03.20147 було зареєстровано підприємство - Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", яке є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

Згідно зі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає за необхідне здійснити заміну позивача на його правонаступника

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 256, 258, 259, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 25, 32-34, 43-44, 48-49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Здійснити заміну позивача у справі №904/118/17 - Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, код ЄДРПОУ 00130850) на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, код ЄДРПОУ 00130850).

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м.Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, код ЄДРПОУ 00130850) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 6 844,10 грн. (шість тисяч вісімсот сорок чотири грн. 10 коп.), 7% штрафу в розмірі 479,07 грн. (чотириста сімдесят дев'ять грн. 07 коп.), 3% річних у розмірі 342,05 грн. (триста сорок два грн. 05 коп.), інфляційні втрати в розмірі 1 203,66 грн. (одна тисяча двісті три грн. 66 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.03.2017

Суддя Н.Е. Петренко