Рішення № 65503620, 22.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2017 Справа № 904/53/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про розірвання договору

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 21 251,34 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1

від відповідача (за первісним позовом): Снігур А.Л. - представник (дов. б/№ від 25.01.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" про розірвання договору №517 від 01.08.2014 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.08.2014 року між ТОВ "Керуюча компанія "Дом.Ком." та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 517 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Предметом цього договору є забезпечення відповідачем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, в будинку де знаходиться приміщення позивача, а саме, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 495 кв.м., та забезпечення позивачем своєчасної оплати таких послуг за затвердженим тарифом у строки та на умовах, що передбачені договором. Пунктом 16 вказаного договору встановлено можливість його розірвання у разі переходу права користування нежитловим приміщенням у житловому будинку до іншої особи. 21.10.2016 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір безоплатного користування відповідно до умов, якого право користування вказаним приміщенням перейшло до ОСОБА_3. Отже, в зв'язку зі зміною користувача приміщенням, позивач просить суд розірвати договір №517 від 01.08.2014 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017, порушено провадження у справі, а її розгляд призначено на 24.01.2017.

Відповідач позов не визнає, 24.01.2017 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Станом на час розгляду справи позивач є власником нежитлового приміщення №37 у будинку АДРЕСА_1 Відповідач вказує, що посилання позивача на п. 16 договору, як на підставу розірвання спірного договору є безпідставним, оскільки укладений між позивачем та ОСОБА_3 договір безоплатного користування нежитловим приміщенням від 21.10.2016 на користувача не покладається обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.20-22 т.1).

24.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" подало до господарського суду Дніпропетровської області зустрічний позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором №517 від 01.08.2014 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 21 251,34 грн., з яких: 11108,60 грн. основного боргу, 9358,78 грн. пені за період з 29.12.2015 по 29.12.2016, 621,14 грн. інфляційних за період з грудня 2015 по грудень 2016, 162,82 грн. 3% річних за період з 15.12.2015 по 29.12.2016.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач (за зустрічним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем (за зучстрічним позовом) зобов'язань за договором №517 від 01.08.2014 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2017, було відкладено розгляд справи з 24.01.2017 на 08.02.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 зустрічний позов було прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом та призначено розгляд справи на 08.02.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву з 08.02.2017 до 27.02.2017.

27.02.2017 відповідач (за зустрічним позовом) подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказує, що позивачем (за зустрічним позовом) не надано доказів на підтвердження факту надання послуг ФОП ОСОБА_1, в зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими. Також, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що діючим законодавством не передбачено обов'язку щодо сплати вказаних послуг, та з урахуванням наявності у приміщенні, що належить ФОП ОСОБА_1, окремого виходу він фактично не отримує послугу з освітлення місць загального користування, оскільки не користується даними місцями. Щодо послуги з прибирання прибудинкової території відповідач (за зустрічним позовом) зазначає, що прилеглу до приміщення, що належить ФОП ОСОБА_1, двірники позивача (за зустрічним позовом) не прибирають. Крім того, позивач вказує, що спірний договір в частині розміру тарифів суперечить законодавству, що є підставою для визнання його недійсним. Відповідач (за зустрічним позовом) зазначає, що відповідно до Закону України "Про житлово - комунальні послуги" обов'язок щодо сплати за послуги покладається на споживача. Отже, на думку відповідача (за зустрічним позовом), факт припинення споживання послуг та споживання цих послуг іншою особою є підставою для припинення обов'язку ФОП ОСОБА_1 щодо оплати відповідних послуг, а також будь-яких штрафних санкцій за нездійснення оплати за ці послуги (а.с. 102-106 т.1). Крім того, відповідачем (за зустрічним позовом) було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.169-191 т.1).

27.02.2017 відповідач (за первісним позовом) подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що укладений між позивачем та ОСОБА_3 договір безоплатного користування нежитловим приміщенням за своїм змістом не є договором найму (оренди), в розумінні ст. 759 Цивільного кодексу України, оскільки ця стаття передбачає оплатність користування приміщенням (а.с.107 т. 1). Крім того, відповідачем було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.122-168 т.1).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву з 27.02.2017 до 06.03.2017.

06.03.2017 позивач (за зустрічним позовом) подав до суду письмові пояснення на заперечення, в яких заперечував щодо тверджень відповідача (за зустрічним позовом) про ненадання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території відносно нежитлового приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, зазначив, що ТОВ "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" обслуговує не приміщення відповідача (за зустрічним позовом), а весь будинок в цілому. В свою чергу відповідач (за зустрічним позовом), зобов'язаний компенсувати витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, пропорційно частки у спільному майні. Підтвердженням того, що позивачем (за зустрічним позовом) надавались послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території є інформація про витрати на будинок АДРЕСА_1, що наявна в матеріалах справи. Натомість відповідачем (за зустрічним позовом) не надано доказів того, що позивачем (за зустрічним позовом) послуги не надавались. Також, відповідач (за первісним позовом) вказує, що ФОП ОСОБА_1 уклало договір безоплатного користування майном лише 24.10.2016, натомість заборгованість споживача виникла починаючи з вересня 2015. Позивачем (за зустрічним позовом) було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. (а.с. 3-24 т.2).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017, було продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 21.03.2017, розгляд справи було відкладено також на 21.03.2017.

21.03.2017 позивач (за первісним позовом) в судовому засіданні підтримав первісні позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Проти зустрічних позовних вимог позивач заперечував у повному обсязі, зустрічний позов не визнає. Подав через канцелярію суду письмові пояснення, в яких вказав, що прибудинкова територія біля будинку АДРЕСА_1 є невизначеною, оскільки відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 №76, землевпорядна документація на неї не виготовлялась. На підставі викладеного відповідач (за зустрічним позовом) вважає, що оскільки позивачем (за зустрічним позовом) не надано жодних доказів на підтвердження факту надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, в т.ч. послуг з прибирання прибудинкової території, у нього відсутній обов'язок сплачувати за послуги прибирання прибудинкової території. Крім того відповідач (за зустрічним позовом) вказує, що позивачем (за зустрічним позовом) не було надано доказів того, що певну прибудинкову територію було закріплено за будинком АДРЕСА_1, що в свою чергу виключає обов'язок ФОП ОСОБА_1 сплачувати за прибирання неіснуючої прибудинкової території.

Представник відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечував у повному обсязі, первісний позов не визнає. Зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд зустрічний позов задовольнити. Подав до суду пояснення, в яких зазначив, що відповідно до вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, при розрахунку витрат з прибирання прибудинкових територій, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів та інших послуг враховуються площі, які зазначені у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку), квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку). При цьому порядком передбачено, що якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкориговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, то застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду. Позивач (за зустрічним позовом) вказує, що буд. АДРЕСА_1 збудований у 1961 році, враховуючи повноваження відповідача як виконавця послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, при передачі будинку на обслуговування ТОВ "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" були проведені відповідні обміри про що було складено довідку (а.с.29-30 т.2).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 між Управлянням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (замовником) та ТОВ "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" (управителем - позивач за зустрічним позовом) було укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об'єкт №1), предметом якого є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі- об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (мешканці об'єкту) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за жтлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника (а.с. 74-79 т.1).

21.12.2012 між Управлянням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та управителем - позивачем (за зустрічним позовом) було укладено акт прийому передачі будинків, споруд або групи будинків і споруд, який є додатком до договору з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд. Цим актом було передано будинки Жовтневого району, які знаходяться на балансовому обліку управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради (а.с.80 т. 1). Згідно переліку будинків, позивачу (за зустрічним позовом) було передано зокрема і будинок АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі (а.с.80 т. 1).

01.08.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" (позивач за зустрічним позовом - виконавець) укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за № 517, відповідно до умов якого, предметом даного договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (далі - послуги), де знаходиться приміщення споживача, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 495,0 кв.м, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за затвердженим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2. договору, виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішення органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору, розмір якого становить 1,9072 грн. за 1 кв.м приміщення споживача.

Пунктом 3 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг проводиться на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку та акту виконаних робіт. У споживача відсутні пільги з оплати послуг.

Споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлений цим договором строк (п.п. 1 п. 6 договору)

Виконавець має право вимагати від споживача дотримання вимог правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, експлуатації житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках), санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг (п. 7.1. договору).

Відповідно до п.п. 1, 2 п.8 договору, виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством; подавати споживачеві в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживачі властивості тощо.

Пунктом 15 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє один рік. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору жодною із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.

На виконання умов укладеного договору, позивач (за зустрічним позовом) в період з 01.08.2014 по 30.11.2016 надав відповідачу (за зустрічним позовом) послуги на загальну суму 21 551,44 грн.

Нарахування вартості послуг, здійснено позивачем (за зустрічним позовом) на підставі рішень Криворізької міської ради №435 від 27.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі" (а.с. 83 т.1).

На оплату наданих послуг позивач (за зустрічним позовом) направляв відповідачу акти здачі-приймання послуг та рахунки на їх оплату (а.с. 46-69 т.1).

Відповідач (за зустрічним позовом) послуги оплатив частково на суму 10 442,84 грн.

Послуги надані позивачем (за зустрічним позовом) в період з 01.10.2015 по 30.11.2016 на суму 11 108,60 грн. залишились відповідачем (за зустрічним позовом) неоплаченими.

В зв'язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань за договором №517 від 01.08.2014, позивач (за зустрічним позовом) нарахував та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 11108,60 грн. основного боргу, 9358,78 грн. пені, 621,14 грн. інфляційних, 162,82 грн. 3% річних, що і є причиною звернення з зустрічною позовною заявою.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вищевказаний договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування заявленої до стягнення суми вартості послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території здійснено позивачем (за зустрічним позовом) виходячи з площі належного відповідачу приміщення та тарифу, встановленого рішеннями Криворізької міської ради №435 від 27.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі".

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно умов п. 3 договору, строк оплати послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11108,60 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 162,82 грн. та інфляційних у розмірі 621,14 грн., суд зазначає таке.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунок інфляційних за період з грудня 2015 по грудень 2016, суд вважає, що він відповідає обставинам справи, виконаний вірно, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 621,14 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні 3% було невірно встановлено початок періоду прострочення за послуги надані у листопаді 2015, та розпочато нарахування з 15.12.2015, тоді як період прострочення за цим зобов'язанням розпочинається лише з 21.12.2015.

За розрахунком суду, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 162,41 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 9358,78 грн., суд зазначає таке:

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 10 Договору встановлено, що споживач несе відповідальність згідно із законом за: 1) недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 2) несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; 3) порушення визначених цим договором зобов'язань.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбаченої статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, останній з названих законів містить норму, яка є спеціальною стосовно загальних норм (статей 1 і 3) Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В абзаці четвертому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також зазначено, що у випадку, передбаченому, зокрема, статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акту, який регулює відповідні правовідносини (і яким у даному разі є Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій").

При цьому останній з названих законів не містить припису щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Згідно розрахунку, наданого позивачем (за зустрічним позовом), відповідачу (за зустрічним позовом) за період прострочення з 29.09.2015 по 29.12.2016 нараховано 9358,78 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (за зустрічним позовом), суд вважає його обґрунтованим.

Отже, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за № 517 від 01.08.2014, в частині сплати за надані позивачем (за зустрічним позовом) послуги, в зв'язку з чим з відповідача (за зустрічним позовом) підлягає до стягнення 11108,60 грн. основного боргу, 9358,78 грн. пені, 621,14 грн. інфляційних, 162,41 грн. 3% річних.

Заперечення ФОП ОСОБА_1 з приводу відсутності доказів надання послуг управителем (позивачем за зустрічним позовом) спростовуються матеріалами справи (а.с. 46-69 т. 1). Вказані докази були надані позивачем (за зустрічним позовом) на підтвердження того, що послуги надавались.

Доказів, які б доводили факт неналежного виконання позивачем (за зустрічним позовом) зобов'язань за спірним договором, відповідачем (за зустрічним позовом) не надано.

Слід зазначити, що п. 11 договору встановлено порядок дій споживача, у випадку неналежного виконання виконавцем послуг. Зокрема, в такому разі, споживач повинен звернутися до виконавця таких послуг з вимогою (викликом), в той же час, представник виконавця повинен з'явитись на виклик споживача для складання акту-претензії. В той же час відповідачем (за зустрічним позовом) не надано до справи доказів звернення до виконавця з претензії щодо послуг, які надавались в рамках цього договору. Це узгоджується з положеннями ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" якою передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Щодо заперечень ФОП ОСОБА_1 з приводу того, що територія біля будинку АДРЕСА_1 є невизначеною, суд зазначає, що відповідно до вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, при розрахунку витрат з прибирання прибудинкових територій, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів та інших послуг враховуються площі, які зазначені у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку), квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку). При цьому порядком передбачено, що якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкориговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, то застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду.

Слід вказати, що при передачі будинку на обслуговування ТОВ "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" були проведені відповідні обміри про що було складено довідку (схематичний план), що є в матеріалах справи. Отже, посилання відповідача (за зустрічним позовом) на відсутність встановлених меж прибудинкової території судом відхиляються, у зв'язку з безпідставністю.

Розглядаючи первісні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, судом встановлено таке.

22.07.2014 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом - орендар) було укладено договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 18/32, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме приміщення вбудоване у підвал та 1 поверх житлового будинку загальною площею 495,0 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1, для використання під розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи (дитяче кафе), балансоутримувачем якого є Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (а.с.37 т. 1).

01.08.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом - споживач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" (відповідач за первісним позовом - виконавець) укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за № 517, відповідно до умов якого, предметом даного договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (далі - послуги), де знаходиться приміщення споживача, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 495,0 кв.м, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за затвердженим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

У п. 16 договору сторони узгодили, що цей договір може бути розірваний достроково у разі: переходу права власності (користування) на нежитлове приміщення у житловому будинку (гуртожитку) до іншої особи; невиконання його сторонами умов цього договору.

В подальшому позивач (первісним позовом) став власником нежитлового приміщення загальною площею 504,5 кв.м. розташованого за адресою: 50053, АДРЕСА_1, приміщення 37, уклавши з Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради договір купівлі-продажу НАМ №617047, НАМ № 617048, НАМ №617049 від 06.08.2015.

21.10.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом - власник) та ОСОБА_3 (користувач) укладено договір безоплатного користування нежитловим приміщенням (а.с. 9-11 т. 1), відповідно до умов якого власник передає, а користувач приймає у безоплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 504,5 кв.м. розташоване за адресою: 50053, АДРЕСА_1, приміщення 37 - надалі майно.

21.10.2016 ФОП ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв майно (нежитлове приміщення загальною площею 504,5 кв.м. розташоване за адресою: 50053, АДРЕСА_1, приміщення 37), про що свідчить акт прийому-передачі договору про безоплатне користування нежитловим приміщенням від 21.10.2016 (а.с.12 т. 1).

21.10.2016 позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) з листом, в якому повідомив, що в зв'язку з переходом права користування на приміщення №37 в будинку АДРЕСА_1 до іншої особи, у відповідності до п.16 договору №517 від 01.08.2014 просив відповідача підписати додаткову угоду про розірвання договору №517 від 01.08.2014 (а.с.13 т. 1).

08.11.2016 відповідач (за первісним позовом) повідомив позивача (за первісним позовом) про відмову у розірванні спірного договору.

В зв'язку з відмовою відповідача у розірванні договору №517 від 01.08.2014, ФОП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом про розірвання договору №517 від 01.08.2014 в судовому порядку, що і є предметом даного спору.

Розглядаючи первісні позовні вимоги про розірвання договору №517 від 01.08.2014, суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частинами 1, 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що предметом спірного договору, про розірвання якого звернувся до суду позивач (за первісним позовом) є забезпечення надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, тобто надання житлово - комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Судом встановлено, що власником нежитлового приміщення загальною площею 504,5 кв.м. розташованого за адресою: 50053, АДРЕСА_1, приміщення 37 є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом), про що свідчить наявна в матеріалах справи інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.38 т. 1).

Як вже зазначалось вище, пунктом 16 спірного договору сторонами було встановлено, що цей договір може бути розірваний достроково у разі: переходу права власності (користування) на нежитлове приміщення у житловому будинку (гуртожитку) до іншої особи; невиконання його сторонами умов цього договору.

Статтею 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем.

Як на підставу розірвання договору, ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що користувача майна було змінено, в зв'язку з укладенням між ним та ОСОБА_3 договору безоплатного користування нежитловим приміщенням від 21.10.2016.

У п. 5.3. договору безоплатного користування нежитловим приміщенням від 21.10.2016 встановлено, що користувач не відповідає за зобов'язаннями власника.

Отже, дослідивши умови договору від 21.10.2016 судом встановлено, що договір безоплатного користування нежитловим приміщенням від 21.10.2016 не містить обов'язків нового користувача сплачувати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що хоча на підставі договору від 21.10.2016 користувача приміщенням було змінено, проте вказаним договором не було передбачено обов'язків цього користувача зі сплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а отже такий обов'язок покладається на власника майна, яким є позивач за первісним позовом.

Крім того, суд погоджується з позицією відповідача (за первісним позовом) з приводу того, що укладений між позивачем та ОСОБА_3 договір безоплатного користування нежитловим приміщенням за своїм змістом не є договором найму (оренди), в розумінні ст. 759 Цивільного кодексу України, оскільки ця стаття передбачає оплатність користування приміщенням.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторону, що подала позов покладено зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, первісні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом було задоволено зустрічний позов частково та одночасно відмовлено у задоволенні первісного позову, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати наступним чином: за зустрічним позовом судовий збір покласти на відповідача (за зустрічним позовом) пропорційно розміру задоволених вимог; за первісним позовом - судовий збір залишається за позивачем (за первісним позовом).

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50000, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМ.КОМ" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мусорського, 15-А, код 37663931) заборгованість за договором №517 від 01.08.2014 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 11108,60 грн., 9358,78 грн. пені, 621,14 грн. інфляційних, 162,41 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 1599,97 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні первісного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.2017

Суддя Я.С. Золотарьова