Ухвала суду № 65503465, 24.03.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 березня 2017 року Справа № 903/89/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Волинської митниці Державної фіскальної служби України, с. Римачі Волинської області,

на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017

зі справи № 903/89/16

за позовом приватного підприємства "Ларссон", м. Володимир-Волинський,

до 1. Волинської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Волинська митниця), с. Римачі Волинської області,

2. Державної казначейської служби України, м. Київ,

про стягнення 142 501,00 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2017 зі справи № 903/89/16 первісно подану касаційну скаргу Волинської митниці на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зі справи № 903/89/16 повернуто скаржникові на підставі пункту 2 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Волинська митниця 20.03.2017 (згідно поштового штемпеля на конверті) повторно звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 09.02.2017 б/н, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зі справи № 903/89/16 в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. До касаційної скарги скаржником додано клопотання від 20.03.2017 б/н про відновлення строку її подання.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на те, що до скарги на порушення вимог частини четвертої статті 111 ГПК України не додано доказів сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Водночас матеріали касаційної скарги не містять доказів, що підтверджували б сплату судового збору за подання касаційної скарги.

При цьому, до касаційної скарги додано клопотання від 09.02.2017 про відстрочку сплати судового збору, яке мотивоване тим, що Волинська митниця фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України в межах тимчасового кошторису на 2017 рік, яким на перший квартал поточного року передбачено для оплати судового збору лише 1 700 грн., з яких на рахунку залишилося лише 823,33 грн., внаслідок чого скаржник не має змоги сплатити встановлений розмір судового збору за подання касаційної скарги.

Статтею 8 Закону № 3674 передбачена можливість, зокрема, відстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.

Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження існування обставин, які перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Волинською митницею не подано доказів на підтвердження факту звернення до органу державної казначейської служби для здійснення оплати судового збору, реєстрації відповідної вимоги, а також не подано доказів того, що протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Враховуючи вищевикладене, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Клопотання Волинської митниці про відновлення строку для подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зі справи № 903/89/16 буде розглянуто судом після усунення скаржником недоліків, які наведені вище.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 4 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Волинської митниці Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зі справи № 903/89/16 відхилити.

2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зі справи № 903/89/16 повернути Волинській митниці Державної фіскальної служби України.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець