Ухвала суду № 65503302, 14.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Київ К/800/26076/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 рокута ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 рокуу справі №815/6941/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Глобал Юкрейн» (надалі - ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (наділі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.11.2015 року №0003172201 та від 24.11.2015 року №0003182201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, наслідки якої оформлено актом від 10.11.2015 року №7927/15-53-22-01/37476088.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні робіт (підрядних, будівельних, ремонтних, покрівельних, на виготовлення металоконструкцій), послуг з охорони об'єкта та товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, піску) в Приватного підприємства «Білдінг Стаф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудос-Строй», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК БС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Скера», Приватного підприємства «Буд-Сістемс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Грандес-2020», Приватного підприємства «Юнікор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельно-монтажні системи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрата-Б», Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Альпіон», Приватного підприємства «Век-Хортиця» (Приватного підприємства «Універсал Будтрест»), Приватного підприємства «Львівопттрейд» (Приватного підприємства «Євроальянсбуд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоліхт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Металева покрівля», Товариства з обмеженою відповідальністю «БФК «Партнер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Троя», Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК «Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-інжиніринг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альянс Сервіс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-БУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Денекс Груп», Приватного підприємства «Київбудтранс-сервіс» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що надані ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» до перевірки на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість документи складені з порушенням чинного законодавства, мають ознаки дефектності та не відповідають вимогам до первинного документа.

Крім цього, ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилалась на податкову інформацію, що надійшла від органів державної фіскальної служби за місцем реєстрації контрагентів позивача, де, у зв'язку з неперебуванням суб'єктів господарювання за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням або ненаданням для здійснення контрольних заходів первинної документації, вказано про вчинення ними з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.

Також, відповідач звертав увагу на порушення платником норм законодавства, які регулюють правовідносини будівельного підряду.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 року №0003182201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6999706,00 грн., у тому числі 5599765,00 грн. за основним платежем та 1399941,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 року №0003172201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16369444,00 грн., у тому числі 13160500,00 грн. за основним платежем та 3290125,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в, в яких наведено детальний перелік робіт, що виконувались на об'єктах, кількість і види використаних будівельних матеріалів; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3; актів здачі-прийняття; актів здачі-прийняття робіт (виконаних робіт); видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; платіжних доручень; документів, які свідчать про господарський характер понесених ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» витрат (в рамках виконання договору генерального підряду від 16.02.2013 року №3/12/12 на будівництво торговельно-розважального центру «Лавина», укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Лавина»).

Судами, поміж іншого, перевірено наявність у контрагентів позивача чинних на час виникнення спірних правовідносин ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, та на здійснення охоронної діяльності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» реального характеру оспорюваних господарських операцій.

При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо постачальників позивача) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його постачальниками податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Посилання відповідача на обґрунтування правомірності здійснених донарахувань на недотримання позивачем норм законодавства, які регулюють правовідносини будівельного підряду, колегія суддів також не може визнати об'єктивним з огляду на те, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, зокрема цивільного.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір в сумі 420644,70 (чотириста двадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 70 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун