Ухвала суду № 65503269, 16.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2017 р. м.Київ К/800/54313/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича в якому, з урахуванням заяви від 05 жовтня 2015 року про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відповідача по визнанню договору вкладу нікчемним та невключенню позивача до переліку вкладників, які мають право на виплату коштів за вкладами під час тимчасової адміністрації, по закінченому договору банківського вкладу, які отримують відшкодування коштів в межах гарантованої суми;

- зобов'язати відповідача провести дії щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу, що знаходяться на рахунках у банку, та подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не включено його до реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу №008-03519-120215, що є порушенням його майнових прав.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на виплату коштів за вкладами під час тимчасової адміністрації, за закінченим договором банківського вкладу, які отримують відшкодування коштів в межах гарантованої суми; зобов'язано відповідача провести дії щодо включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу, що знаходяться на рахунках у банку, та подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що за результатом перевірки укладеного між позивачем і банком договору банківського вкладу встановлено нікчемність даного договору, оскільки він укладений з метою надання вигоди іншому кредитору банку, у зв'язку з цим відсутні підстави для включення позивача до повного і загального переліків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

ОСОБА_3 у поданих запереченнях просить вийти за межі позовних вимог та з метою повного відновлення порушеного права ухвалити нову постанову, якою визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича по визнанню нікчемним договору вкладу «Лояльний» від 12 лютого 2015 року №008-03519-120215, укладеного між ОСОБА_3 і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», та дії по застосуванню наслідків цієї нікчемності до переказу грошових коштів з рахунку позивача та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів про нікчемність договору банківською вкладу (депозиту) від 12 лютого 2015 року №008-03519-120215 та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року №813. В інший частині судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12 лютого 2015 року між позивачем ОСОБА_3 (вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір №008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США, за умовами якого вкладник розміщує на вкладному рахунку НОМЕР_1 суму у розмірі 7740 доларів США по 14 березня 2015 року.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 12 лютого 2015 року №45813045, ОСОБА_4 переказала на користь позивача на рахунок НОМЕР_1 кошти в сумі 7740 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 11 червня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» починає виплату коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).

23 липня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. із заявою, в якій просив включити його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та забезпечити проведення виплат в повному обсязі.

Листом від 24 липня 2015 року №05-3048114 позивача повідомлено, що за рахунками, відкритими на його ім'я, операції щодо виплат тимчасово обмежені, вказано також про здійснення перевірки операцій за рахунками, відкритими на його ім'я.

Рішенням від 03 серпня 2015 року №147 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжила строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року.

Протоколом від 15 вересня 2015 року засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 29 травня 2015 року № 408, затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та перелік відповідних правочинів викладено в додатку №1 до вказаного протоколу.

16 вересня 2015 року Уповноваженою особою ГВФО ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. видано наказ № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями».

Листом від 23 вересня 2015 року №8821/275 Банк повідомив позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 12 лютого 2015 року №008-03519-120215, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

02 жовтня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

На підставі цієї постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якої Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В. (на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно), якому делеговано всі повноваження ліквідатора банку. З прийняттям цього рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам їхніх вкладів в межах гарантованої суми відшкодування.

Вважаючи дії та рішення відповідача щодо невключення до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, в частині задоволення позовних вимог виходив із недоведеності відповідачем правомірності та обґрунтованості підстав для невключення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах гарантованої суми відшкодування. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Уповноваженої особи по визнанню договору вкладу нікчемним суд першої інстанції зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів визнання договору №008-03519-120215 нікчемним; суд апеляційної інстанції виходив із того, що нікчемним може бути визнаний лише правочин, який порушує публічний порядок, зазначив також про правомірність внесення коштів на депозитний рахунок позивача третьою особою.

Висновки судів попередніх інстанцій по суті спору колегія суддів вважає передчасними, а ухвалені у справі рішення - прийнятими без належного і повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та такими, що не відповідають вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі Закон №4452-VI) вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно п.3 ч.1 ст.2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Тобто, передбачені Законом №4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні ст.2 Закону № 4452-VI). Такий статус з-поміж іншого передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського вкладу.

Відповідно до ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вклад.

Згідно ст.1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

За змістом п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу- вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до п.10.1 Інструкції якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу; між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок.

Згідно п.п.1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Зі змісту наведених вище положень Інструкції вбачається, що при відкритті депозитного рахунку за договором банківського вкладу кошти на такий вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи (вкладника) зараховуються саме від цієї особи (у будь-який спосіб: готівкою через касу банку або ж шляхом безготівкового перерахунку, але з власного банківського рахунку такої особи). Крім того, заборону на зарахування на вкладний (депозитний) рахунок коштів від третіх осіб передбачено також п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк», затверджених Радою Директорів ПАТ «Дельта Банк» 20 березня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_3 не включено до переліку вкладників у зв'язку з визнанням нікчемним договору вкладу «Лояльний» від 12 лютого 2015 року №008-03519-120215 на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI.

Цьому рішенню передувала перевірка на предмет виявлення нікчемних правочинів (договорів), призначена за наказом Уповноваженої особи Фонду від 29 травня 2015 року №408 і за наслідками якої складено протокол, в якому зазначено про виявлені факти порушень вимог законодавства.

Відповідно п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI підставою нікчемності правочину є, зокрема, те, що його укладення має на меті надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно п.5-4 ст.2 Закону №4452-VI кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів до банку визначено у ст.52 Закону № 4452-VI, відповідно до частини 1 якої кредиторами четвертої черги, вимоги яких підлягають задоволенню за рахунок коштів, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, є вкладники - фізичні особи (у тому числі фізичні особи-підприємці), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Судами попередніх інстанцій не досліджено та не з'ясовано питання правомірності рішення щодо визнання Договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року нікчемним за п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, тоді як встановлення наявності/відсутності у спірних правовідносинах підстав, за наявності яких Закон №4452-VI встановлює нікчемність правочину (договору), є визначальним для вирішення даного спору. Для цього, крім як встановлення обставин перерахування коштів на банківський депозитний рахунок позивача з наданням ним відповідної оцінки на предмет додержання вимог законодавства, суттєвим є також з'ясування, до чого призвело вчинення такого правочину з огляду як на обставини, за яких (чи під час яких) такий правочин вчинено, так на і учасників цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наголошував, що Договір банківського вкладу від 12 лютого 2015 року укладено у період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою, зокрема, зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в ПАТ «Дельта Банк». Відповідач стверджував, що про цю постанову керівництву банку повідомлено 15 січня 2015 року, чим і обґрунтовано проведення перевірки на предмет виявлення нікчемних правочинів, укладених після цієї дати. В переліку таких договорів був Договір банківського вкладу від 12 лютого 2015 року, з огляду на дату його укладення, а одним із аргументів відповідача в обґрунтування правомірності своїх дій та рішень є те, що внаслідок укладення Договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року ОСОБА_4 як один із кредиторів ПАТ «Дельта Банк» отримала можливість збільшити суму відшкодування за своїм вкладом у цьому банку.

Вказаним доводам відповідача суди попередніх інстанцій оцінки не надали, не з'ясували та не дослідили правового статусу ОСОБА_4 у відносинах з ПАТ «Дельта Банк». Зокрема поза їх увагою залишились доводи відповідача про те, що ОСОБА_4 є кредитором банку і внаслідок укладення Договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року може мати перевагу у їх задоволенні, оскільки кошти, зараховані на депозитний рахунок позивача останньому мали б відшкодовуватися за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не ОСОБА_4 в порядку черговості відповідно до ст.52 Закону №4452-VI. Тобто відповідач вважає, що укладення ПАТ «Дельта Банк» з позивачем Договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року призвело до збільшення розміру суми вкладу ОСОБА_4, яка може бути відшкодована за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Власне в цьому відповідач і вбачає отримання кредитором не передбачених законодавством переваг у задоволенні своїх вимог, що в підсумку й слугувало підставою для визнання Договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року нікчемним і прийняття наказу від 16 вересня 2015 року № 813 щодо застосування наслідків нікчемності.

Що стосується наслідків нікчемності, то цих обставин суди також не досліджували. Між тим з'ясування вищенаведених обставин, зокрема щодо наявності підстав, з якими Закон пов'язує нікчемність договору неплатоспроможного банку, а відтак і правомірність застосування наслідків нікчемності, є необхідним для повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи та вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді