Ухвала суду № 65503197, 23.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 березня 2017 року м. Київ К/800/8623/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Голови ліквідаційної комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, управління Державної пенітенціарної Служби України в Сумській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним рішення Державної пенітенціарної служби України від 22 квітня 2016 року, викладене в протоколі засідання комісії з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України № 2-16 від 22 квітня 2016 року, про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Зобов'язано Державну пенітенціарну службу України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у порядку та розмірі, визначених частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов визначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» № 850 від 21 жовтня 2015 року, з урахуванням виплачених сум.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2013 року проходив службу в Сумському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України в Сумській області.

09 жовтня 2015 року наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби в Сумській області № 163 о/с позивача звільнено у відставку Збройних Сил України за статтею 65 пункту «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

10 листопада 2015 року Сумською обласною медико - соціальною експертною комісією № 1 за результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках відповідно до довідки серії 10 ААА № 121267 та на підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії № 644 від 10 листопада 2015 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60 %. Згідно з довідкою серії 10 ААВ № 933594 від 10 листопада 2015 року, та вказаного акту огляду, з 30 жовтня 2015 року позивачу встановлена третя група інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У листопаді 2015 року позивач звернувся до управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», додавши довідку медико - соціальною експертною комісією № 1 від 10 листопада 2015 року, свідоцтво про хворобу, довідку страхової компанії про неотримання страхових виплат, копію паспорта та ідентифікаційного номеру.

За результатами розгляду цієї заяви комісія Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України ухвалила висновок про призначення та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в сумі 23025,60 грн, що зафіксовано протоколом № 2-16 від 22 квітня 2016 року.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що днем виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги є дата встановлення йому втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому, як станом на момент встановлення дати втрати працездатності (згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія ААВ № 933594 від 10 листопада 2015 року, позивачу з 30 жовтня 2015 року встановлено третю групу інвалідності), так і на момент прийняття відповідачем рішення про виплату грошової допомоги в розмірі 23025,60 грн були чинним норми законів, які встановлювали розмір такої допомоги - 150-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи.

Комісія Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України при визначенні позивачу суми одноразової грошової допомоги повинна була керуватися законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, а саме: Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» та приведеною у відповідність із цим Законом і чинною на час прийняття рішення постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Так, Закон України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» набрав чинності 12 березня 2015 року. Вказаний нормативний акт 07 листопада 2015 року втратив чинність на підставі Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади визначено у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Згідно із статтею 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, та установлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції», зокрема, до 12 березня 2015 року, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Таким чином, при визначенні розміру грошової допомоги позивачу застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 № 707 є безпідставним. При цьому, на час встановлення позивачу третьої групи інвалідності була чинною та підлягала застосуванню стаття 23 Закону України «Про міліцію».

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У свою чергу, підпунктом 2 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

У касаційній скарзі Голова ліквідаційної комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалюючи оскаржувані рішення порушили норми Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Голови ліквідаційної комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, управління Державної пенітенціарної Служби України в Сумській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак