Ухвала суду № 65503180, 16.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Київ К/800/18451/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Мороз Л.Л.

Горбатюк С.А.

секретар судового засідання - Бугаєнко Н.

за участю

представника позивача - Гурова В.Г.

представника третьої особи - Волинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство «Каро» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 814/147/16 за позовом приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство «Каро» до Відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, Державного реєстратора відділу Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області, треті особи - Фермерське господарство «Оазис», ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

В січні 2016 року Приватне підприємство Виробничо - комерційне підприємство "Каро" (далі - ПП ВКП «Каро») звернулося до суду з позовом до відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, Державного реєстратора відділу Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01.07.2011 р., укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством "Оазис" (далі - ФГ «Оазис»), яка була проведена відділом Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області за реєстраційним номером №482230004000858 від 09.11.2012 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати та справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суди виходили з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду та не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску даного строку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФГ "Оазис" листом від 16.02.2015 року №1602-03/15 повідомило ПП ВКП "Каро" про наявність зареєстрованих договорів оренди з громадянами, земельні ділянки яких використовує ПП ВКП "Каро".

У вказаному листі наведено перелік громадян та їхніх земельних ділянок із зазначенням кадастрових номерів, площі, та дати державної реєстрації договорів оренди з ФГ "Оазис". На другій сторінці вказаного листа міститься інформація щодо оренди ФГ "Оазис" земельних ділянок, які належать ОСОБА_4 (з зазначення кадастрових номерів земельних ділянок та їх площі) та дати державної реєстрації договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ Оазис 09.11.2012 року.

Вказаний вище лист від 16.02.2015 року №1602-03/15 направлений ФГ "Оазис" на адресу позивача з описом вкладення 05.03.2015року.

Факт отримання цього листа підтверджується відповіддю на нього директором ПП ВКП "Каро" від 10.03.2015 року №44.

Позивач 28.01.2016 року звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01.07.2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ "Оазис".

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст. 100 КАС України, в якій зазначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди попередніх інстанцій, залишаючи позовну заяву без розгляду, послалися в оскаржуваних рішеннях на лист № 1602-03/15 від 16.02.2015 року, який було направлено на адресу ПП «ВКП «Каро», про наявність зареєстрованих договорів оренди з громадянами, земельні ділянки яких використовує ПП ВКП «Каро».

Судами встановлено, що листом від 16.02.2015 року №1602-03/15 ФГ «Оазис» повідомило ПП ВКП «Каро» про наявність зареєстрованих договорів оренди з громадянами, земельні ділянки яких незаконно використовує ПП ВКП «Каро». У вказаному листі наведено перелік громадян та їхніх земельних ділянок із зазначенням кадастрових номерів, площі, та дати державної реєстрації договів оренди з ФГ «Оазис». На другій сторінці вказаного листа міститься інформація щодо оренди ФГ «Оазис» земельних ділянок які належать ОСОБА_4 (з зазначення кадастрових номерів земельних ділянок та їх площі) та дати державної реєстрації договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «Оазис» 09.11.2012 року.

Даний лист був направлений ФГ «Оазис» на адресу ПП ВКП «Каро» з описом вкладення 05.03.2015року.

Факт отримання цього листа підтверджується відповіддю на нього директором ПП ВКП «Каро» Ханагяном Ю.К. від 10.03.2015 року №44.

Отже, як вірно зазначено судами, саме з 10 березня 2015 року позивачеві достовірно відомо про інформацію щодо наявності зареєстрованого у встановленому порядку договору оренди землі між ФГ «Оазис» та ОСОБА_4

До суду з позовом про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01.07.2011 р., укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «Оазис», позивач звернувся лише 28 січня 2016 року, тобто з пропуском строків, встановлених законом.

Отже, враховуючи вищезазначене, судами вірно зазначено про безпідставність посилань позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише у вересні 2015 року, оскільки такі посилання спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, ч. 1 ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судами попередніх інстанцій правильно вказано, що з матеріалів справи не вбачається наявності обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду з даним позовом в межах строку, визначеного ст. 99 КАС України, та становили об'єктивно непереборні обставин, що пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Таким чином, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позову ПП ВКП «Каро» без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого КАС України.

За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство «Каро» залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: