Ухвала суду № 65502956, 16.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2017 р. м. Київ К/800/18576/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівМойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Установчої конференції делегатів від адвокатів Київської області в особі Голови ради адвокатів Київської області Бойка Петра Анатолійовича, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (далі - КДКА Київської області), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 жовтня 2012 року на засіданні установчої конференції делегатів від адвокатів Київської області прийнято рішення про обрання членів дисциплінарної палати КДКА Київської області, яке оформлене протоколом № 1. Посилаючись на те, що це рішення прийнято з порушенням передбаченої законом процедури відбору кандидатів, просив суд визнати протиправними дії установчої конференції делегатів від адвокатів Київської області в особі голови ради адвокатів Київської області Бойка П.А. при прийнятті рішення від 10 жовтня 2012 року щодо обрання членів дисциплінарної палати КДКА Київської області, скасувати рішення-витяг з протоколу № 1 від 10 жовтня 2012 року та визнати неправомірними дії КДКА Київської області в особі голови - ОСОБА_7 щодо організаційно-технічного забезпечення проведення установчої конференції делегатів від адвокатів Київської області від 10 жовтня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема норм статей 99, 100 КАС України. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що про засідання установчої конференції адвокатів регіону та рішення від 10 жовтня 2012 року йому стало відомо лише 03 вересня 2015 року після ознайомлення з матеріалами справи № 826/13442/15, оскільки цей документ не є загальнодоступним.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є адвокатом, який працює в м. Києві та Київській області і, звернувшись до суду, він просив визнати незаконними дії та рішення установчої конференції делегатів від адвокатів Київської області від 10 жовтня 2012 року та поновити його права, які він вважає порушеними цим рішенням.

Вирішуючи спір та залишаючи позов без розгляду, суди виходили з того, що справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Проте з такими висновками погодитись неможливо з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена статтею 17 КАС України, згідно з нормами якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори і не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Це означає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VІ) адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (частина 3 статті 2 Закону № 5076-VІ).

Частиною 1 статті 43 цього Закону встановлено, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з'їзд адвокатів України (частина 1 статті 46 Закону № 5076-VІ).

У справі, що переглядається, позивач, який є адвокатом, оскаржує витяг з протоколу установчої конференції делегатів від адвокатів Київської області від 10 жовтня 2012 року, яким затверджено чисельність членів дисциплінарної палати КДКА Київської області та обрано членами цієї палати конкретних осіб.

Частиною 2 статті 57 Закону № 5076-VI рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов'язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Виходячи з наведеного, цей спір неможливо кваліфікувати як публічно-правовий, оскільки ці спірні правовідносини стосуються питань, пов'язаних з організацією та діяльністю самоврядного органу адвокатури, який не здійснює владних управлінських функцій та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2873цс15.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвалених судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Установчої конференції делегатів від адвокатів Київської області в особі Голови ради адвокатів Київської області ОСОБА_6, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук М.І. Мойсюк Ю.К. Черпак