Ухвала суду № 65502884, 17.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 березня 2017 року К/800/4278/17

Суддя Вищого адміністративного суду України А.Ф. Загородній,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року

у справі № 444/799/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради , третя особа - ОСОБА_3

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Ухвалою від 16 лютого 2017 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк до 02.03.17 для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали скаржник надіслав усунення недоліків.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення , яким закрито провадження в адміністративній справі.

Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про здійснення розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 та про визнання протиправними дії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, суть спірних правовідносин полягає у правомірності здійснення розгляду заяви про визначення місця проживання малолітнього сина.

За змістом ст.19 Сімейного кодексу України є очевидним, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, - обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 Сімейного кодексу України). При розгляді сімейних спорів обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки і піклування та їхня участь у судовому засіданні. Складання зазначених висновків і участь у судових засіданнях покладено на відділи й управління освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій і виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.

Поряд з цим, відносини щодо визначення місця проживання малолітньої дитини регулюються нормами Сімейного кодексу України, зокрема приписами ч.ч.1 і 2 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відтак, адміністративний суд не може вирішувати спори про визначення місця проживання малолітньої дитини, оскільки такі спори не належать до публічно-правових, якими обмежується адміністративна юрисдикція.

Частиною1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, де передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Виходячи з вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не містять ознак публічності, оскільки рішенням відповідача зачіпаються права в сфері сімейних правовідносин, захист яких в силу вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України, віднесений до компетенції місцевого суду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору.

ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням , подав касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради , третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного А.Ф. Загородній

суду України