Ухвала суду № 65502876, 13.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 березня 2017 року м. Київ К/800/1638/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Турійського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за позовом керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області, за участі Служби у справах дітей Турійської райдержадміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Відділ освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Турійського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2017 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення встановлених недоліків касаційної скарги.

Скаржник, на виконання вимог зазначеної ухвали, усунув вказані недоліки касаційної скарги.

Постановою Турійського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області щодо невиплати випускнику навчального закладу - дитині, позбавленій батьківського піклування, ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Зобов'язано відділ освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі Відділ освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами встановлено, що у 2016 році ОСОБА_1 закінчила 11 клас ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Овлочин, з 01 вересня 2016 року зарахована до Професійно-технічного училища № 11 м. Нововолинськ і навчається на першому курсі денної форми навчання.

Неповнолітній ОСОБА_1 як випускниці навчального закладу одноразова грошова допомога не виплачувалася.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із протиправності дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 коштів, передбачених частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування».

Мотивуючи свої рішення, суди зазначили, що відповідно до положень зазначеної норми Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Однак, приписами постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" встановлено різні розміри грошової допомоги для різних категорій випускників, які не відповідають розміру допомоги, визначеному Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування".

При цьому, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений вказаним Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226.

Суди, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, дійшли вірного висновку про те, що в спірних відносинах застосуванню підлягають норми Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Турійського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за позовом керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області, за участі Служби у справах дітей Турійської райдержадміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз