Ухвала суду № 65502636, 21.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1252/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Собківа Я.М. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» звернувся до суду з позовом до Київської митниці ДФС в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2015/110023/2 від 03.07.2015 року; - зобов'язати вчинити певні дії, а саме: облікувати грошові кошти за митною декларацією ІМ-40 ДЕ № 125130013/2015/405547 від 03.07.2015 року, сплачені в якості фінансової гарантії, у інформаційній системі ДФС як надміру сплачену та підготувати висновок і реєстр, визначені пунктом 8 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року № 1146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 р. за №1679/28124), розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митими органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 та направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 125130013/2015/110023/2 від 03.07.2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Київська митниця ДФС звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (покупець) та Компанією Zeppelin International AG (продавець, Швейцарія) було укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу обладнання від 07.04.2015р. №ZIAG-ZUK-2014, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується продавати та поставляти, а покупець приймати та оплачувати екскаватори, бульдозери, грейдери та іншу техніку й частини до неї, згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах, які є додатком до цього договору.

Поставка обладнання здійснюється автомобільним або залізничним транспортом на умовах СІР, РСА, ЕХW (Інкотермс-2010), зазначених в інвойсах, що супроводжують Обладнання, які є додатком до цього контракту, поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах узгоджених Сторонами, згідно умов цього Договору (пункт 2.1. Договору). Ціни на обладнання визначаються за кожною окремою позицією в калькуляції та транспортному інвойсі на кожну одиницю. Оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів після дати поставки в доларах США або в Євро (пункти 4.3. та 4.4. Договору).

Для реалізації умов вказаного Договору купівлі-продажу, в липні 2015 року позивачем було заявлена для митного оформлення дорожня техніка Caterpillar, а саме: новий дорожній невібраційний асфальтовий/ґрунтовий пневмокаток, 2012 року виробництва, за митною декларацією (електронне декларування): №125130013/2015/405468/001 від 01.07.2015р.

Найменування товару та його ціна визначенні у відповідності до інвойсу №204472/96 від 01.07.2015 року до Договору та склала 73 340,36 доларів США (1 540 530,32 гривень).

Митна вартість визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 та ст. 335 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість здійснення числового обрахунку митної вартості (відомості відповідно до граф 44 кожної ЕМД), а саме: зовнішньоекономічний договір, доповнення до договору, інвойс, пакувальний лист, міжнародна товарно-транспортна накладна, інформація щодо радіологічного контролю товару, декларація про походження товару тощо.

За результатами розгляду ЕМД та доданих документів, посадовою особою відповідача витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару згідно з переліком, вказаним у електронному повідомленні декларанту (договір з третіми особами пов'язаний з договором товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; прейскуранти (прайс-листи, виробника товару; банківські платіжні документи, МД країни-експорту).

Листом від 03.07.2015р. № 030715 позивач повідомив митницю про відсутність можливості надати додаткові документи та просив винести рішення для подальшого митного оформлення вантажу, відповідно до ст. 55 Митного кодексу України (шляхом випуску товарів у вільний обіг під надання гарантійних зобов'язань). Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання для подальшого підтвердження митної вартості за митними деклараціями.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2015/110023/2 від 03.07.2015 року, згідно якого, митна вартість товару визначена за резервним методом.

Підстави для визначення митної вартості за 6-им методом, згідно з інформацією, наведеною в рішенні, наступні: перший метод (за ціною договору) не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, декларант відмовився від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв'язку з невиконанням вимог статті 58 Митного кодексу України (вантаж надійшов на безоплатній основі); методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо вартості ідентичних, подібних товарів та невідповідності вимогам ст. 59- 60 Митного кодексу України; методи, згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються, у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами; метод № 6 митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг: МД №100200000/2012/798014, інвойс 204472/96.

Протягом строку дії гарантійних зобов'язань, позивач, в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, звернувся до відповідача із заявою від 18.09.20015р. та надав митному органу додаткові документи, а саме: контракт купівлі продажу товарів від 03.02.2014 року; ВМД типу ИМ-40 № 125130013/2015/405547 від 03.07.2015 року; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 09/0887 від 19.09.2012 року; інвойс №204472/96 від 01.07.2015 року; Лист від продавця від 15.05.2013 року про відсутність у виробника практики оформлення прайс-листів; звіт про оцінку вартості товару № 040 від 02.07.2015 року; лист від виробника товару стосовно зняття з виробництва пневмокатків моделі РР-ЗООС; договір купівлі-продажу № СС0835 від 30.06.2015 року; акт приймання-передачі обладнання від 06.07.2015 року; видаткову накладну від 06.07.2015 року.

Проте, за результатом розгляду поданої заяви та доданих документів, відповідач відмовив у перегляді рішення про коригування митної вартості товару, зазначивши підставою для відмови надання декларантом додаткових документів не в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 червня 2012 року набрав чинності новий Митний кодекс України (далі по тексту - МК України) від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.

Відповідно до ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 51 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтований та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд України у постанові від 31.03.2015р. (справа № 21-127а15), надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначив: «…Аналіз частини 3 статті 53 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів».

Між тим, в даному випадку, контролюючим органом в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтованих та підтверджених відповідними доказами обставин невідповідності митної вартості товару, яка була заявлена декларантом.

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку, що декларантом не надано платіжних документів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, поставка обладнання здійснювалася автомобільним або залізничним транспортом на умовах СІР, РСА, ЕХW (Інкотермс-2010), зазначених в інвойсах, що супроводжують Обладнання, які є додатком до цього контракту, поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах узгоджених Сторонами, згідно умов цього Договору (пункт 2.1. Договору). Ціни на обладнання визначаються за кожною окремою позицією в калькуляції та транспортному інвойсі на кожну одиницю. Оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів після дати поставки в доларах США або в Євро (пункти 4.3. та 4.4. Договору).

Для реалізації умов вказаного Договору купівлі-продажу, в липні 2015 року позивачем була заявлена для митного оформлення дорожня техніка Caterpillar, а саме: новий дорожній невібраційний асфальтовий/ґрунтовий пневмокаток, 2012 року виробництва, за митною декларацією (електронне декларування): №125130013/2015/405468/001 від 01.07.2015р.

Отже, на час митного оформлення товару у декларанта не могли бути в наявності платіжні та інші банківські документи, оскільки, згідно умов зовнішньоекономічного контракту, оплата товару здійснюється протягом 60 календарних днів після дати поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач під час здійснення митного оформлення товарів подав до митного органу всі необхідні документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), міжнародну товарно-транспортну накладну; інвойс, пакувальний лист та інші додаткові документи.

Разом з тим, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач порушив вимоги чинного законодавства щодо застосування методів оцінки.

Так, відповідач в оскаржуваному рішенні визнав джерелом інформації митну декларацію позивача ІМ-74 №100200000/2012/798014 від 2012 року та використав її в якості основи для коригування митної вартості, чим порушив положення статей 57, 58, 64 Митного кодексу України та Статті 3 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, в частині застосування саме контрактної вартості подібних товарів.

Відповідно до п. 1. а. Статті 3 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 та 2, митна вартість є контрактною вартістю подібних товарів, що йдуть на експорт до тієї самої країни імпорту й експортуються в той самий час або майже в той самий час, що й товари, які оцінюються. Під час застосування цієї статті для визначення митної вартості повинна використовуватися контрактна вартість подібних товарів під час продажу па тому самому комерційному рівні та майже в такій самій кількості, що й товари, які оцінюються.

Так, відповідач стверджує, що 25.09.2012р. за ВМД ІМ-74 №100200000/2012/798014 здійснено митне оформлення товару: дорожній невібраційний асфальтний/ґрунтовий пневмокаток, новий, 2012 рік виробництва, Франція, у зв'язку з чим, його вартість покладено в основу коригування.

Однак, зазначені доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 126 Митного Кодексу України, іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.

Отже, ціна товару для його заявлення в режимі митного складу не впливає на оподаткування, адже товар не проходить митне оформлення, а весь час в якості іноземного зберігається під митним контролем без митного очищення.

При розміщенні за договором консигнації № 09-СОN8IСN_2^К-2IАС товару у митному режимі митного складу його митне оформлення не здійснювалось та не визнавалась митна вартість, не здійснювався тарифний контроль.

Доводи апелянта про те, що відміткою штампу на інвойсі, наданому при розміщенні у митний режим митного складу, «Під митним контролем», проставленим Львівською митницею під час перетину товаром митного кордону з Україною, підтверджується вартість товару, колегія суддів, також, вважає необґрунтованими, оскільки вартість товару не підтверджується штампом митного органу. Такий штамп свідчить лише про факт перетину митного кордону.

Таким чином, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги твердження відповідача щодо продажу товару на експорт до України у 2012 році за вартістю, визначеною у інвойсі до договору консигнації, оскільки зазначене не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, інвойс, на який посилається апелянт, надавався для поміщення товару у митний режим митного складу, товар не продавався, не проходив митне оформлення, не була визначена його митна вартість, а він був лише поміщений у митний режим митного складу, відповідно до умов договору консигнації, а не договору купівлі-продажу.

Крім цього, необхідно зазначити, що всі надані позивачем документи для здійснення митного оформлення товарів із застосуванням методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не містили розбіжностей, ознак підробки та наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у документах, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не мав повноважень витребовувати додаткові документи у позивача для перевірки правильності визначення митної вартості товару, оскільки були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Враховуючи те, що декларантом під час проведення митного контролю, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, оскільки прийнято без врахування всіх обставин, а також за відсутності підстав вважати, що митна вартість товару визначена Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» з порушенням вимог митного законодавства.

Разом з тим, що стосується інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ», колегія суддів виходить з наступного.

Так, позивач вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів (167 209,03 грн. ПДВ) за ВМД № 125130013/2015/405547 від 03.07.2015р., оформленою на підставі оскаржуваного рішення та подати даний висновок для виконання до відповідного казначейського органу, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015р. у справі №21-1465а-15, відповідно до якої, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митного органу надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів до казначейської служби.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що даний висновок Верховного Суду України не застосовується до обставин даної справи, оскільки стосуються випадків, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Таким чином, заявлена позовна вимога про направлення висновку про повернення митних платежів не може подаватись одночасно із позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи визначений на законодавчому рівні порядок повернення надмірно сплачених сум митних платежів, а також, беручи до уваги той факт, що позивач із відповідною заявою до митниці не звертався, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані позовні вимоги є передчасними.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Собків Я.М. Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 24.03.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Сорочко Є.О.

Собків Я.М.