Постанова № 65502456, 22.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15011/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бєлової Л.В., Кузьмишиної О.М.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2,

Представника відповідача: Неподобного С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 червня 2016 року №Т/172-13.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що місцеві ради, згідно вимог Податкового кодексу України, мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Транспортний податок установлено в місті Києві та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629».

Відповідно до вказаного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що існує колізія між нормами Податкового кодексу України та рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923, оскільки відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Також, місцевий суд зазначив, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт проведення відповідачем оцінки транспортного засобу позивача, а тому незрозуміло чим керувався відповідач (якими даними та розрахунками) при нарахуванні позивачу транспортного податку.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель G 63 AMG, з об'ємом двигуна 5461 куб. см., 2013 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 06 березня 2015 року.

22 червня 2016 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Уважаючи дане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся у суд із адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У відповідності до ст. 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями пп. 12.3.2, пп. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 року.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Місцеві податки і збори у м. Києві встановлені рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629.

З метою приведення вказаного рішення у відповідність із вимогами пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України Київська міська рада прийняла рішення від 11 лютого 2016 року № 103/103, яким внесла зміни, у тому числі до п. 2 Положення про транспортний податок, яким визначений об'єкт оподаткування транспортним податком.

Відповідно до п. 2 Положення про транспортний податок, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 у редакції, що діє з 19 лютого 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Отже, на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, транспортний податок у м. Києві був установлений у порядку, визначеному Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

Суд першої інстанції під час розгляду та вирішення даної справи не урахував зміни, що були внесені до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 та дійшов до помилкового висновку про те, що визначений у ньому об'єкт оподаткування транспортним податком не відповідає об'єкту оподаткування, визначеному у пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу щодо того, чи є автомобіль Mercedes-Benz, модель G 63 AMG, з об'ємом двигуна 5461 куб. см., 2013 року випуску, який належить позивачу, об'єктом оподаткування транспортним податком, колегія суддів ураховує наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України та п. 2 Положення про транспортний податок, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629, об'єктом оподаткування транспортним податком на час виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1378 грн. 00 коп.

Таким чином, у 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. 00 коп.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.

Згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, становить понад 1033500 грн. 00 коп. Відтак, такий автомобіль у 2016 році належав до об'єктів оподаткування транспортним податком.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2016 рокуДПІ у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України. Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову та скасування вказаного рішення контролюючого органу - відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 07 лютого 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, що становить 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 (тридцять дві) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.В. Бєлова суддяО.М. Кузьмишина

(Повний текст постанови складений 23 березня 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Бєлова Л.В.