Ухвала суду № 65502324, 22.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2017 рокусправа № 804/7085/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №804/7085/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України про визнання акта та дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати безпідставними, протиправними акт від 19.10.2016 № 16 та повернення спірної скарги, яку позивач направляв до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України (далі - відповідач);

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.;

- прийняти окрему ухвалу і направити її керівництву Антимонопольного комітету (03680, м.Київ, вул. Митрополита Липківського, д.45) для притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, які допустили порушення законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Судом визнано безпідставними, протиправними акт від 19.10.2016 № 16 та повернення скарги, яку позивач направляв відповідачу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони не погодилися із рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.

Позивач оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні його вимог. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, та не погоджується з висновками суду стосовно недоведеності спричинення йому моральної шкоди. Просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року в частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. В скарзі, посилається на помилкове застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору між сторонами. Просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та прийняти нову про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» звернувся до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України зі скаргою від 18.10.2016, в якій просив притягнути до відповідальності посадових осіб ПАТ «Дніпрогаз», які здійснили безпідставне відключення його квартири та цілого під'їзду житлового будинку від газопостачання, та зобов'язати підприємство усунути наслідки таких протиправних дій.

19.10.2016 посадовими особами Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України було складено акт №16 (а.с. 18) про те, що при розкритті пакету, що надійшов від гр. ОСОБА_2 виявлено відсутність додатків, які зазначені у тексті заяви. Акт направлено позивачу разом з його скаргою.

Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

Позивач, вважаючи дії відповідача та акт протиправними, звернувся до суду з даним позовом, вимагаючи також відшкодування завданої йому моральної шкоди, яку оцінив у 2000грн.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч.1 ст.3 Закону України «Про звернення громадян»).

Так, ст.20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяці від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З матеріалів справи вбачається, що подана ОСОБА_1 скарга була повернута без надання належної відповіді та не розглядалася взагалі з посиланням не те, що скаржником не приєднано до скарги усіх зазначених в її тексті додатків.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

При зверненні до відповідача зі скаргою вимоги, визначенні статтею 5 Закону України «Про звернення громадян», позивачем було дотримано. Законних підстав для повернення скарги та залишення її без розгляду, як і оформлення відповідного акту, у відповідача не було.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно дотримання посадовими особами вимог Інструкції з діловодства, колегія суддів розцінює критично. Так, у додатках до скарги було зазначено лише один документ - заява ОСОБА_3 і такий документ направлявся скаржником разом зі скаргою, цього відповідач не спростував. Скарга мала бути розглянута та вирішена у відповідності до вимог та у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», про що вірно вказав у оскарженій постанові суд першої інстанції, і відповідач не вчинив таких дій.

За таких обставин, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, визнавши безпідставними, протиправними акт №16 від 19.10.2016 та повернення скарги скаржнику.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач не вимагав, а суд не приймав рішення про скасування такого акту, а лише надав оцінку щодо безпідставності його складання, а тому таке рішення є належним способом захисту порушеного права позивача.

Щодо вимог позивача про винесення окремої ухвали в порядку ст. 166 КАС України, колегія суддів погоджується з судом, який у своєму рішенні зазначив, що це є правом суду, а не обов'язком. До того ж, питання постановлення окремої ухвали не можна розцінювати позовною вимогою.

Не вбачає колегія суддів і підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2000грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки в даному випадку визнання судом протиправними дій суб'єкта владних повноважень є належною сатисфакцією для позивача з огляду на заявлені ним вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржене рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200,205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 804/7085/16 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак