Постанова № 65502176, 24.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2017 року № 826/1151/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» (надалі – позивач, ТОВ «Фросбі-М») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2015 №15146/10/26-50-15-01-10 про відмову у прийнятті податкової звітної декларації з ПДВ з додатками за липень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова контролюючого органу в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року є протиправною, не відповідає законодавству та порушує права та інтереси позивача, оскільки Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких податкова декларація не вважається податковою звітністю. Висновки відповідача про порушення позивачем заповнення декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року та додатків до неї, не відповідають вищевказаним обставинам, а отже рішення про відмову у прийнятті податкової звітної декларації з податку на додану вартість з додатками за липень 2015 року, є незаконним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року не може бути визнана податковою звітністю, оскільки заповнена з порушенням вимог, встановлених Податковим кодексом України, подана позивачем декларація містила невірне зазначення адреси місцезнаходження суб'єкта господарювання. Відтак, відповідач вважає, що ним правомірно відмовлено позивачу у прийнятті відповідної податкової звітності.

З урахуванням положень частини шостої статті 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Фросбі-М» 18.08.2015 подано засобами телекомунікаційного зв'язку до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, що підтверджується квитанцією № 2. Разом із декларацію позивач також подав Додаток 2 «Розрахунок суми залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року», Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Відповідачем на адресу ТОВ «Фросбі-М» надіслано письмове повідомлення від 19.08.2015 №15146/10/26-50-15-01-10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності».

У листі зазначено, що у поданій декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року за №9173450782 встановлено невідповідність реєстраційних даних (адреса реєстрації). А тому, у зв'язку з наведеним та відповідно до положень статей 48, 49 Податкового кодексу України, вищевказана податкова звітність не вважається податковою звітністю.

Вважаючи вказану вище відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року з додатками необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктами 16.1.2., 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 19-1.1.27 статті 19-1 Податкового кодексу України функцією контролюючого органу, крім інших випадків, є забезпечення розвитку, впровадження та технічне супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема, контроль за повнотою та правильністю виконання митних формальностей, організовують впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання.

Відповідно до положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Відповідно до пунктів 48.1-48.2 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Згідно пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючих органів визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Згідно квитанції № 2, що міститься в матеріалах справи, податкова декларація з податку на додану вартість з додатками за період липень 2015 року доставлена до районного рівня ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 18.08.2015 о 10:50:35.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова адреса ТОВ «Фросбі-М», зазначена в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2015 року: 03040, м. Київ, вулиця Стельмаха, будинок 10/А, офіс 208.

Вказана адреса повністю відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців, що підтверджується витягом наявним в матеріалах справи, сформованим станом на 18.08.2015, тобто на дату подання спірної податкової звітності.

Будь-яких інших зауважень щодо оформлення та заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України повідомлення «Про відмову у прийнятті податкової звітності» від 19.08.2015 №15146/10/26-50-15-01-10 не містить.

Більше того, місцезнаходження ТОВ «Фросбі-М» за адресою м. Київ, вул. Стельмаха, 10-А, офіс 208 підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 22 від 31.12.2014, укладеного між позивачем та ПАТ «Укрмонтажспецкомплект», згідно якого товариство орендує 10.00 кв.м. для розміщення офісу. За даною адресою знаходиться адміністрація ТОВ «Фросбі-М», а саме робочий кабінет директора.

Таким чином, враховуючи, що позивачем в рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість було вірно зазначено податкову адресу з дотриманням вимог податкового законодавства, суд вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для відмови у прийнятті податкової звітності за липень 2015 року та її реєстрації в день фактичного надходження.

Натомість, як зазначено представником відповідача, підставою для неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року з додатками став виявлений контролюючим органом факт недостовірності обов’язкового реквізиту: місцезнаходження (місце проживання) платника податків, а саме не вказано район місця реєстрації.

Згідно з приписами пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

У визначенні наведеному в пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Поряд з цим, згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (частина перша статті 17 цього Закону).

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (частина друга статті 17 Закону №755).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «Фросбі-М» станом на 18.08.2015, тобто станом на момент подачі вказаної вище податкової звітності, місцезнаходженням товариства вказано м. Київ, вулиця Стельмаха, будинок 10/А, офіс 208, що відповідає інформації, зазначеній у рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, а вказані відомості, згідно витягу, мають статус підтверджених.

Між тим, суд зазначає, що відсутність у податковій декларації інформації щодо району місця реєстрації, при заповненні юридичної адреси, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб – підприємців, не тягне за собою втрату даним документом статусу податкової звітності, оскільки не впливає на ідентифікацію суб’єкта господарювання як платника визначеного податку.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п.п. 49.12.1);

оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (п.п. 49.12.2).

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З урахуванням вказаного, подана позивачем 18.08.2015 податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року з додатками вважається поданою 18.08.2015.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позиція відповідача про невідповідність поданої декларації вимогам Податкового кодексу України є необґрунтованою і суперечить наданим позивачем доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової звітної декларації з ПДВ з додатками за липень 2015 року, яке оформлено листом від 19.08.2015 №15146/10/26-50-15-01-10 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі листа від 19.08.2015 №15146/10/26-50-15-01-10 про відмову у прийнятті податкової звітної декларації з податку на додану вартість з додатками за липень 2015 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРОСБІ-М» (код ЄДРПОУ 37924107) сплачений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур