Постанова № 65502137, 10.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 р. № 820/6659/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області - Биковченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, атестаційної комісії № 22 Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо включення ОСОБА_3 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню;

- визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №22 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке міститься в протоколі № 349 від 21.10.2016, та в розділі VI Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, прийняте стосовно ОСОБА_3;

- скасувати наказ про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону, складений на підставі протиправного рішення атестаційної комісії №22 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке міститься в протоколі № 349 від 21.10.2016;

- поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" (м. Харків) ГУ Національної поліції в Харківській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- відповідно до приписів ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" (м. Харків) ГУ Національної поліції в Харківській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 06.11.2015 він проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно особистої заяви та на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №62 о/с від 30.11.2015 його призначено на посаду старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" (м.Харків) ГУ Нацполіції в Харківській області з присвоєнням спеціального звання полковник поліції. У період з 21.10.2016 по 27.10.2016 позивач перебував на лікарняному. Проте, у цей же період відбулось засідання атестаційної комісії №22 ГУ НП у Харківській області, за результатами якого за висновком вказаної комісії ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.11.2016 №492 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Проте позивач не погоджується із вказаними висновками та наказом, вважає, що дії відповідачів є протиправними, такими, що вчинені з грубим порушенням чинного законодавства щодо порядку і правил проходження служби в поліції, через порушення порядку проведення атестування позивача, а прийнятий внаслідок таких порушень законодавства висновок - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", є протиправним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на перевірених і встановлених фактах, а відтак підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що ОСОБА_3 був призначений на посаду тимчасово, до проведення процедури атестування. За результатами проведеної атестації, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. На підставі вказаних висновків, відповідачем і було прийнято оскаржуваний наказ про звільнення. У зв'язку із чим, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача - атестаційної комісії № 22 Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Наказом № 62 о/с від 30.11.2015 відповідно до п.9 та п. 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015, у т.ч. ОСОБА_3 (НОМЕР_2), який мав спеціальне звання "полковник міліції", старшим інспектором батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" (м. Харків) ГУ Нацполіції в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "полковник поліції" (підстава - заява ОСОБА_3 від 07.11.2015).

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 20 вересня 2016 року № 964, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.15 № 1465, призначено проведення атестації поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" та роти патрульної служби поліції особливого призначення "Східний корпус".

На підставі вищезазначеного наказу проведено атестацію позивача - полковника поліції ОСОБА_3, що підтверджує відповідний атестаційний лист.

Як вбачається з атестаційного листа, за висновком прямого керівника полковник поліції ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає. Також, згідно з висновком атестаційної комісії № 22 ГУНП в Харківській області від 21.10.2016, останній займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу №492 о/с від 29.11.2016 за наслідками проведеної атестації позивача звільнено згідно з Законом України від 02.07.2015 №580-УІІІ "Про Національну поліцію" за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) з посади старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області з 01.12.2016 на підставі висновку атестаційної комісії ГУ № 22 від 21.08.2016.

Перевіряючи відповідність закону спірних рішень відповідачів суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо включення ОСОБА_3 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, котра затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція), зокрема її пункт 3 розділу І.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене вище узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню. Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не доведено, що позивач підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_3, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із не виконанням службових обов'язків.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлює, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Як підтверджують матеріали справи, наказом № 62 о/с від 30.11.2015 ОСОБА_3 (НОМЕР_2), який мав спеціальне звання "полковник міліції" та прибув з Міністерства внутрішніх справ призначено старшим інспектором батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" (м. Харків) ГУ Нацполіції в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "полковник поліції".

Проте, суд зазначає, що зазначеному вище наказі міститься словосполучення "в порядку переатестування", однак, звертає увагу, що норми Закону України "Про Національну поліцію", у тому числі розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення", не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Отже, посилання в наказі Національної поліції України № 62 о/с від 30.11.2015 на не передбачену Законом процедуру переатестації не може створювати правових наслідків та не приймається судом до уваги.

Таким чином, позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою; при цьому такий наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду.

Крім того, відповідно до норм статті 58 Закону України "Про Національну поліцію", призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що позивачем не надано до суду доказів на відмову від проведення атестації, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення атестації поліцейського ОСОБА_3.

Щодо позовних вимог в частині скасувати рішення атестаційної комісії №22 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке міститься в протоколі № 349 від 21.10.2016, та в розділі VI Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, прийняте стосовно ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Поряд з цим, суд вважає за потрібне звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст.18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Частиною 2 ст. 18 встановлено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про національну поліцію» поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Частиною 2 ст.19 Закону України «Про національну поліцію» встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-1У (далі за текстом - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України» службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Як вбачається з наведених норм, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Статтею 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» встановлено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до положень зазначеної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно наведених вище правових норм ч.1 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію України», ст.1, ст.2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарна відповідальність виникає за цими нормами лише у осіб, що мають статус поліцейського (ст.17 Закону) та вчинили під час проходження служби в поліції порушення службової дисципліни.

Поряд з цим, згідно з ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначають, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, одним із елементів, що передує накладенню дисциплінарного стягнення є доведена вина працівника по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на нього трудових обов'язків. Провина працівника у вчиненні дисциплінарного проступку має у вигляді прямого чи опосередкованого наміру, а відповідно має бути доведено, що працівник хотів чи свідомо допускав настання несприятливих роботодавцеві наслідків.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі рапорту командира БПСПОП "Харків" (м. Харків) ГУНП в Харківській області підполковника поліції Проволонського В.А. прийнято наказ від 05.10.2016 року № 1044 про призначення службового розслідування у відношенні старшого інспектора БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_3 за фактом відсутності поліцейського з 07.11.2015 року на службі без поважних причин.

Листом від 09.09.2016 року № 1117/119-55/01-2016 Проволонський В.А. звернувся до заступника начальника СУ ГУНП в Харківській області полковника поліції Бударного О.В. з проханням надати інформацію щодо перебування ОСОБА_3, який призначений з 07.11.2015 року старшим інспектором батальйону, у складі будь-якої групи слідчого управління ГУ або у відрядженні, а також надати об'єктивну характеристику вказаного поліцейського.

Листом від 09.09.2016 року № 21921/119-24/03-16 надано відповідь на вказаний запит та зазначено, що згідно наказу начальника ГУНП в Харківській області № 73 від 30.12.2015 року до складу слідчо-оперативної групи у кримінальному провадженні № 1201422054001946 включено і полковника поліції ОСОБА_3 Однак, вказаний співробітник у розпорядженні слідчого не знаходився та будь-які слідчі дії не проводив, у зв'язку з чим слідче управління ГУНП в Харківській області не має можливості надати характеристику вказаному поліцейському.

Вказані обставини також підтверджено рапортом старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції Хомя А.М. від 01.11.2016 року.

На виконання вказаного наказу від 05.10.2016 року № 1044 про призначення службового розслідування у відношенні старшого інспектора БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_3, старшим інспектором УКЗ ГУНП України в Харківській області капітаном поліції А.О. Шадріним здійснювались спроби (шляхом телефонних дзвінків) відібрати у ОСОБА_3 пояснення в рамках службового розслідування за фактом не виходу на роботу.

Однак, ОСОБА_3 відмовився надавати будь-які письмові пояснення та усно зазначив, що він виконує окремі функції у складі слідчо - оперативної групи у кримінальному провадженні № 12014220540001946, створеної наказом ГУНП в Харківській області від 30.12.2015 року № 73.

Факт відмови ОСОБА_3 від надання письмових пояснень зафіксовано в акті від 02.11.2016 року.

Також, опитаний в ході службового розслідування командир БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області підполковник поліції Проволовський В.А. пояснив, що призначений з 07.11.2015 наказом ГУНП в Харківській області від 30.11.2015 № 62 о/с на посаду старшого інспектора БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_3 жодного разу не був присутній на робочому місці в батальйоні. Зі слів полковника поліції ОСОБА_3, він відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 30.12.2015 № 73 включений до складу групи СУ ГУНП в Харківській області з розкриття тяжких злочинів. На наради, шикування, збори особового складу батальйону, заняття зі службової підготовки він не з'являвся. Також ОСОБА_3 був сповіщений про необхідність з'явитись на атестування БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області, але останній проігнорував цей виклик. На підсумкову перевірку зі службової підготовки підрозділу ОСОБА_3 також не з'явився.

Опитаний начальник ВКЗ БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області майор поліції Ларін О.С. пояснив, що старший інспектор БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_3 з моменту призначення до теперішнього часу на роботу не виходив. За вказаний період у відпустці ОСОБА_3 був один раз - з 05.07.2016 по 30.07.2016. Наприкінці 2015 року ОСОБА_3 прибув до підрозділу та повідомив, що він на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 30.12.2015 № 73 відряджений до СУ ГУНП в Харківській області у групу з розкриття тяжких злочинів. На заняття зі службової підготовки останній не з'являвся, підсумкові заліки зі службової підготовки не складав. Під час проведення атестування особового складу БГТСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області майор поліції Ларін О.С. особисто телефонував ОСОБА_3 та запрошував Його на співбесіду з членами атестаційної комісії, однак він проігнорував це запрошення.

Опитаний начальник штабу БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області майор поліції Фролов Р.О. пояснив, що полковник поліції ОСОБА_3 жодного разу у нарядах підрозділу службу не ніс. За сигналами "Збір", "Тривога" до розташування підрозділу останній не прибував, загальні збори особового складу не відвідував.

Опитаний старший інспектор БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області капітан поліції Ільченко П.О. пояснив, що до його обов'язків входить -організація професійної підготовки особового складу підрозділу. На заняттях зі службової підготовки ОСОБА_3 не був присутній жодного разу. На підсумкові заліки зі службової підготовки останній не з'явився.

Таким чином, згідно висновків службового розслідування від 02.11.2016 року встановлено, що поважних причин відсутності на службі старшого інспектора БПСПОП "Харків" ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_3 не встановлено.

Отже, полковник поліції ОСОБА_3 допустив порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі з 07.11.2016 до 05.07.2016 року та з 31.07.2016 року до моменту закінчення службового розслідування без поважних причин, тобто ОСОБА_3 вчинено прогул.

Так, відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого часу, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що у разі встановлення за поліцейським факту вчинення прогулу, як дисциплінарного проступку, що підтверджено належним чином проведеним службовим розслідуванням, на начальника покладається безпосередній обов'язок щодо застосування до винного працівника дисциплінарного стягнення за фактом порушення службової дисципліни.

Між тим, як вбачається із висновків службового розслідування від 02.11.2016 року, за порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності ОСОБА_3 на службі з 07.11.2016 року та по момент проведення службового розслідування без поважних причин, підполковник поліції ОСОБА_3 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, але, враховуючи висновки атестаційної комісії ГУНП в Харківській області № 22 від 21.10.2016 року щодо звільнення ОСОБА_3 через службову невідповідність за п. 5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», старший інспектор УКЗ ГУНП в Харківськіій області погодився із вказаним висновком атестаційної комісії.

Отже, у даному випадку, за результатами службового розслідування старший інспектор УКЗ ГУНП в Харківській області фактично не застосував до полковника поліції ОСОБА_3 окремого дисциплінарного стягнення за фактом порушення поліцейським службової дисципліни, а доказів реалізації дисциплінарного стягнення саме за вказаним фактом відповідачем до суду не надано.

Тобто, висновки службового розслідування щодо наявності/відсутності у діях поліцейського факту порушення службової дисципліни базувались на висновках атестаційної комісії щодо службової невідповідності поліцейського займаність посаді, а відтак у даному випадку суб'єкт владних повноважень ототожнює поняття «порушення службової дисципліни» та «службова невідповідність займаній посаді», які, однак, мають різну правову природу та юридичні наслідки.

Так, у контексті розуміння ст. 12 Дисциплінарного статуту, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, а визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає, тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Поряд з цим, відповідачами не надано суду жодного доказу, зокрема матеріалів співбесіди із позивачем, оформлених належним чином, та не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв чи врахування висновків службового розслідування щодо ОСОБА_3

Тобто, висновки атестаційної комісії від від21.10.2016 року щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді були сформовані до закінчення службового розслідування по поліцейському, яке було оформлено висновком від 02.11.2016 року, що, в свою чергу унеможливлює підтвердження об'єктивності такого рішення, повноти з'ясування всіх обставин, всебічності вивчення всіх матеріалів справи щодо поліцейського та формування його характеристики, з огляду на те, що таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Окрім того, суд зазначає, що зі змісту вказаної Інструкції про проведення атестування поліцейських №1465, слідує, що кінцевою метою проведення атестування поліцейського є не звільнення його з посади, а визначення його місця в системі органів поліції, зважаючи на його професійний рівень, тощо.

Однак, як встановлено судом, атестаційною комісією, службові обов'язки позивача, повнота їх виконання, не досліджувалося та в судовому засіданні пояснень з цього приводу представником відповідача не надано.

Окремо суд, вважає за необхідне зазначити, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Між тим, як вбачається з атестаційного листа ОСОБА_3, поліцейський на співбесіду не прибув, однак як доказів сповіщення позивача про проведення співбесіди матеріали справи не містять, так і з'ясування причин відсутності поліцейського на співбесіді відповідачами до справи не залучено.

Поряд з цим, як було встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_3 на час проведення атестування був на лікарняному, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського № 3540 від 24.10.2016 року. Зокрема, згідно вказаної довідки, ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні в Державній установі «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області « з 21.10.2016 року по 25.10.2016 року, а приступити до служби поліцейський мав 28.10.2016 року, доказів на спростування чого відповідачами до справи також не надано.

Поряд з цим, в частині 2 статті 61 Закону України Про Національну поліцію визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції. Не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала за відомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.

Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження) (пункт 16 розділу ІV Інструкції).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11.03.14 у справі №21-13а14 метою проведення атестації є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Негативні результати тестування можуть свідчить про службову невідповідність поліцейського, лише у разі наявності фактів неналежного виконання ним своїх службових обов'язків чи порушення службової дисципліни, що могло б бути підтверджено висновком службового розслідування щодо ОСОБА_3, який атестаційною комісією не досліджувався, незважаючи на те, що атестація - це комплексна процедура, яка повинна оцінювати всі відомості щодо поліцейського.

Між тим, з протоколу засідання атестаційної комісії встановлено, що під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічених у самій формі бланку, а саме: атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", та інформацію з відкритих джерел.

Жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, що обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

Також, суд зазначає, що протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача, а рішення комісії прийнято членами комісії шляхом голосування без наведення жодних мотивів та обґрунтувань.

Поряд із тим, суд звертає увагу, що у атестаційному листі взагалі не вказано результатів проведеного тестування позивача.

Окрім того, відповідно до висновків безпосереднього керівника ОСОБА_3 останній не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню, однак при цьому керівником поліцейського не надано ОСОБА_3 жодної характеристики та, відповідно, не зазначено жодних конкретних даних, які б слугували підставою для висновку про невідповідність поліцейського займаній посаді.

Поряд з цим, звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Водночас, будь-які мотиви, обґрунтування, пояснення, подробиці, підстави для висновків атестаційної комісії в протоколі відсутні. В протоколі не вказано, якому саме критерію не відповідає позивач та, відповідно, чому саме неможливо продовження його служби в поліції, з урахування того, що рішення атестаційної комісії про те, що поліцейський займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню через службову невідповідність, є найбільш суворим, яке суттєво впливає на права особи, тому неможливо погодитися з тим, що таке рішення могло би бути невмотивованим.

Отже, з огляду на зазначене та встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що процедура проведення атестації ОСОБА_3 була проведена з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки атестаційна комісія без врахування всіх даних про особу, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, розглянула атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, та невмотивовано дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, жодні з критеріїв, визначених п. 16 Інструкції № 1465, не були враховані.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення атестаційної комісії про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованим, безпідставним, вчиненим без з`ясування повноти та об'єктивності всіх критерії стосовно поліцейських у відповідності до вимог Інструкції.

Отже, всупереч наведеним нормам та вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення у формі висновку - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

За таких підстав суд дійшов висновку, що рішення (висновок) атестаційної комісії № 22 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке міститься в протоколі № 349 від 21.10.2016 та зазначене в розділі ІV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте стосовно ОСОБА_3 із порушенням норм чинного законодавства, а тому має бути скасоване як протиправне.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині скасування рішення (висновок) атестаційної комісії № 22 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке міститься в протоколі № 349 від 21.10.2016 та зазначене в розділі ІV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" підлягають задоволенню.

Поряд із тим, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання протиправним рішення атестаційної комісії №22 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке міститься в протоколі № 349 від 21.10.2016 є однорідними позовними вимогами із скасуванням вказаного рішення та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже, щодо позовних вимог про визнання протиправними рішення атестаційної комісії №22 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке міститься в протоколі № 349 від 21.10.2016, слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Щодо позовних вимог позивача в частині скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.11.2016 № 492 о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції з 01.12.2016 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги безпідставність рішення атестаційної комісії, суд приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, відтак наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.11.2016 № 492 о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції з 01.12.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи протиправність наказу про звільнення позивача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 належить поновити на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" Головного управління Національної поліції в Харківській області з 01.12.2016.

Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги ОСОБА_3 такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, атестаційної комісії № 22 Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 22 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке міститься в протоколі № 349 від 21.10.2016 та зазначене в розділі ІV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте стосовно ОСОБА_3.

Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.11.2016 № 492 о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції з 01.12.2016.

Поновити полковника поліції ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" Головного управління Національної поліції в Харківській області з 01.12.2016.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 по 10.03.2017 (69 робочих днів) у сумі 16627 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн 62 коп.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" Головного управління Національної поліції в Харківській області з 01.12.2016.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 по 10.03.2017 в межах суми стягнення за один місяць (21 робочий день) в сумі 5060 (п'ять тисяч шістдесят) грн 58 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников