Постанова № 65501933, 22.03.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 р. Справа №818/149/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника відповідача - Дахно В.П,

свідка - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/149/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3В.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУНП в Сумській області), в якому просить:

1. Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 5 о/с від 05 січня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції.

2. Поновити ОСОБА_3 на посаді поліцейського роти поліції особливого призначення, підпорядкованої Головному управлінню Національної поліції в Сумській області.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 січня 2017 року по час постановлення судового рішення.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 06 січня 2017 року по час постановлення судового рішення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що його звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вважає таке звільнення незаконним, оскільки вирішуючи питання про звільнення p посади, відповідач не дотримався норм законодавства, та не врахував того, що позивач має більш високу кваліфікацію та досягнення у службовій діяльності, ніж інші працівники, стосовно яких вирішено питання про залишення на посадах поліцейських. До того ж відповідачем не було запропоновано всі вакантні посади ГУНП в Сумській області, які позивач міг обіймати відповідно до своєї професійної кваліфікації.

У судове засідання позивач не з'явився, справу просив розглядати в його відсутності (а.с.52).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Суд, заслухавши представника відповідача та свідка, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що з 27.02.2006 ОСОБА_3 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції, а з 26.04.2016 призначений поліцейським роти поліції особливого призначення, підпорядкованого ГУНП в Сумській області на підставі Наказу ГУНП в Сумській області №93 о/с від 26.04.2016 (а.с.38).

Наказом ГУНП в Сумській області № 5 о/с від 05.01.2017 ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 06 січня 2017 року відповідно до пункту 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.14).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ст. 58 Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації передбачений ст. 68 Закону.

Відповідно до частин 1-3 ст. 68 Закону у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Отже у випадку скорочення посад в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого підлягає скороченню, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 68 Закону переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненням у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Проте, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_3 з посади, відповідач не дотримався вказаної норми законe, та не врахував того, що позивач має більш високу кваліфікацію та досягнення у службовій діяльності, ніж інші працівники, стосовно яких вирішено питання про залишення на посадах поліцейських.

Так, позивач має юридичну освіту з освітнім рівнем бакалавр (а.с.15), проходив службу безперервно в органах внутрішніх справ з 2006 року, та має більше 12 років вислуги років (а.с.10-14), у серпні 2016 року успішно пройшов атестацію (а.с.53).

Крім того, ОСОБА_3 має досягнення у службовій діяльності, оскільки мав заохочення. Так, 23 липня 2012 року позивача нагороджено пам'ятним знаком «15 років спеціальному підрозділу судової міліції «Грифон» (а.с.28) та у 2008 року отримав подяку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (а.с.29).

В той же час, у наданій ГУНП в Сумській області Відомості про результати перевірки рівня службової підготовленості поліцейських від 13.10.2016 вбачається, що серед осіб, відносно яких не вирішувалось питання про скорочення їх посад, є такі, які не мають відповідної освіти, а також менший стаж проходження служби в органах внутрішніх справ, а отже мають менший досвід роботи (а.с.67-73).

Таким чином, відповідач при звільненні ОСОБА_3 не дотримався вимог ч. 5 ст. 68 Закону, та не врахував його переважне право на залишення на службі в поліції як поліцейського з більш високим кваліфікаційним рівнем та досягненнями у службовій діяльності, що свідчить про наявність відповідних знань, уміння і навичок, необхідних для виконання роботи.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

З огляду на відсутність в Законі України «Про Національну поліцію» спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Так, в ході судового розгляду справи, зокрема пояснень свідків, було встановлено, що в ГУНП в Сумській області на день звільнення позивача існували вакантні посади. Крім того, з 16 січня 2017 року ГУНП в Сумській області оголосило набір в поліцію (а.с.27).

Окремо варто звернути увагу, що відповідно до протоколу оперативної наради при т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Сумській області С.В. Терещенко № 59 від 12.12.16 (а.с. 66), поліцейським, серед яких зазначено і прізвище ОСОБА_3, були запропоновані вакантні посади в ГУНП в Сумській області. Однак, представником відповідача не надано суду доказів того, які саме посади пропонувались, а також доказів того, що позивач відмовився від зайняття запропонованих вакантних посад.

З огляду на викладені вище обставини, наказ ГУНП в Сумській області № 5 о/с від 05.01.2016 в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим ОСОБА_3 необхідно поновити на посаді поліцейського роти особливого призначення, підпорядкованої ГУНП в Сумській області.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Згідно ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки про доходи №29/221 від 21.02.2017 середньоденне грошове забезпечення позивача становило 393,94 грн. (а.с.55).

Таким чином з ГУНП в Сумській області необхідно стягнути на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу, що склав 52 дні, в сумі 20484,88 грн.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу даміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, у тому числі, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд допускає до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді поліцейського роти особливого призначення, підпорядкованої ГУНП в Сумській області та стягнення з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (22 дні) в сумі 8666,68 грн.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06 січня 2017 року по день постановлення судового рішення, оскільки цей період охоплений часом вимушеного прогулу.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 5 о/с від 05 січня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_3 на посаді поліцейського роти особливого призначення, підпорядкованої Головному управлінню Національної поліції в Сумській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20484,88 грн.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді поліцейського роти особливого призначення, підпорядкованої Головному управлінню Національної поліції в Сумській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 8666,68 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 24.03.2017 року.