Ухвала суду № 65501839, 22.03.2017, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

22 березня 2017 року Справа № 803/315/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 31.08.2016 року №Ф-0047981303.

Ухвалами суду від 07.03.2017 року справу було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 23.03.2017 року.

21.03.2017 року відповідачем у справі було подано заперечення на адміністративний позов, яке містило обґрунтування пропуску підприємцем строку на звернення до суду та як наслідок цього - клопотання про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, в зв'язку з чим дане клопотання було поставлено судом на вирішення в судовому засіданні 23.03.2017 року.

Представник позивача підтримала наведені в адміністративному позові аргументи щодо відсутності факту пропуску строку на звернення з даним позовом, а саме: оскаржуване рішення контролюючого органу слід розглядати в розрізі норм Податкового кодексу України, який передбачає строк у 1 095 днів для звернення платника податків до суду з вимогою щодо визнання протиправним такого рішення та його скасування. Також представник вказує, що зазначеної позиції дотримується й Вищий адміністративний суд України у своїх інформаційних листах від 10.02.2011 року та 05.07.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропуском ОСОБА_3 строку на звернення до суду, зазначивши при цьому, що Податковий кодекс України не регулює питань погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, натомість питання строків оскарження вимоги про сплату єдиного соціального внеску врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який передбачає 10-денний термін для звернення до суду з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів за наслідками адміністративного оскарження і який позивачем було пропущено, а також пропущено встановлені ст.99 КАС України загальний та спеціальний строки на звернення до суду - місячний та шестимісячний.

Суд зазначає, що право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, виходячи з приписів вищезазначених норм законодавством встановлений 10-денний строк оскарження рішень контролюючого органу з дня отримання платником рішення (вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску).

Водночас, суд враховую приписи ч. 4 ст. 99 КАС України, в яких зазначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що вимога №Ф-0030641303 від 15.06.2016 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 49 866грн.64коп. була оскаржена позивачем до Головного управління ДФС у Волинській області, однак рішенням про результати розгляду первинних скарг №408/ФОП/03-20-10-03-06 від 21.07.2016 року дана вимога залишена без змін.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарг №8854/Р/99-99-11-02-02-25 від 23.08.2016 року скасовано рішення ГУ ДФС у Волинській області в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2016 року №Ф-0030641303 як такої, що винесена не за встановленою формою, зобов'язано Луцьку ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області сформувати та направити нову вимогу.

31.08.2016 року Луцькою ОДПІ винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 31.08.2016 року №Ф-0047981303 на суму 49 866грн.64коп.

Таким чином, оскаржувана позивачем вимога - це рішення суб'єкта владних повноважень, що прийняте за результатами адміністративного оскарження, тобто досудового порядку вирішення спору.

Позовна заява підписана позивачем 03.03.2017 року, направлена поштою 03.03.2017 року, до суду надійшла 06.03.2017 року.

Таким чином, позивачем пропущено встановлений ч. 4 ст. 99 КАС України місячний строк звернення до суду з даною позовною вимогою.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Слід зазначити й про те, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 року, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 року).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на необхідність застосування строку для звернення до суду, що визначений нормами Податкового кодексу України - 1095 днів - є безпідставним, оскільки, як визначено п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При цьому, слід зауважити, що інформаційні листи Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 року та 05.07.2011 року стосуються рішень контролюючих органів, якими донараховано грошові зобов'язання суб'єктам господарювання як платникам податків, в той час як оскаржувана вимога винесена стосовно позивача як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак, згідно преамбулою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» саме даний Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Також суд вказує, що зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» якими визначено органи доходів і зборів органами, які здійснюють адміністрування єдиного внеску набрали чинності 11.08.2013 року (Закон України №406-VII від 04.07.2013 року), тобто після видання Вищим адміністративним судом України інформаційних листів від 10.02.2011 року та 05.07.2011 року.

З урахуванням викладеного, позивач у встановлений КАС України не вчиняв дій, спрямованих на захист прав, які вважає порушеними, у зв'язку з чим позовна заява ФОП ОСОБА_3 у відповідності до приписів ст. 155 КАС України підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись пунктом 9 частини першої статті 155, частиною сьомою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, повний текст якої буде виготовлено до 24 березня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В.Дмитрук