Ухвала суду № 65501376, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/10964/16

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016

у справі № 826/20318/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» (далі - позивач, ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія» звернулось у вересні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2015 № 0000321505 та № 0000331505.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016, відмовлено повністю у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 23/2655-15005 від 13.05.2015, в якому встановлено порушення термінів сплати позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме: за грудень 2013 року в сумі 703,00 грн.; грудень 2012 року, січень-червень 2013 року, серпень 2013 року, грудень 2013 року, березень 2014 року, жовтень 2014 року в загальній сумі 152 041,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.05.2015:

№ 0000321505, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 70,30 грн.;

№ 0000331505, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 30 408,27 грн.

За результатами адміністративного оскарження оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 № 0000321505 залишено без змін, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 № 0000331505 скасоване в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 66,00 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

Враховуючи, що спір виник з приводу правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення платником податків строків сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, предметом доказування в судовому процесі є, зокрема, обставити щодо сум грошових зобов'язань, які за висновком контролюючого органу були сплачені з порушенням граничного строку, встановленого законом, а також дат сплати цих сум.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено платіжних доручень позивача за відповідні спірні періоди відносно призначення платежу та періодів сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з визначенням періодів порушення граничних строків сплати таких зобов'язань.

Крім того, вирішуючи дану справу, суди попередніх інстанцій керувалися п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», відповідно до якого початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визнано дату набрання чинності Резолюцією № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27.03.2014 про підтримку територіальної цілісності України.

Однак, судами не було враховано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 № 685-VIII, що набрав чинності 09.10.2015, ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено частиною другою наступного змісту: «Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року», а п.12.1 і п. 12.2 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» виключено.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 222-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 у справі № 826/20318/15 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько