Ухвала суду № 65501352, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/6188/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 01.12.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016

у справі № 809/4237/15 (876/57/16)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.)

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_4 звернулась у жовтні 2015 року до суду з позовом до ДПІ у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0003362207.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 01.12.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 16.01.2006 зареєстрована як фізична особа підприємець та взята на облік як платник податків у ДПІ в м. Івано-Франківську.

На підставі пп. 80.2.3, пп. 80.2.7, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу від 01.09.2015 № 344 та направлень на перевірку від 01.09.2015 № 362 та № 363, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками проведено фактичну перевірку туристичної фірми, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_4

Результати перевірки оформлено актом від 04.09.2015 № 090100, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог встановленого порядку проведення розрахунків в сфері торгівлі, а саме: неоприбуткування готівки в касі, зокрема порушення постанови Національного банку України 15.12.2004 за № 637, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення № 637), п. 177.10 ст. 177 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2011 № 1637 Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення, наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 Про затвердження форми вимоги книги обліку доходів і витрат та порушення їх ведення, а саме згідно квитанції за оплачені послуги (товари) розрахунок № 260 на суму 23 625,00 гривень від 18.12.2012, не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку доходів і витрат та не виконані щоденні записи про рух готівки та суми розрахунків.

На підставі акту перевірки та пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, згідно Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а також положення п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0003362207, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 118 125,00 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контроль за дотриманням законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій покладено на органи податкової служби, строки застосування штрафних санкцій податковим органом за вказані порушення регулюються нормами ПК України, а податковим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у межах 1095 днів, що відповідає вимогам п. 113.1 ст. 113 ПК України.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не було належним чином встановлено (на підставі відповідних документів) походження послуг (товарів), суми від реалізації яких не були оприбутковані позивачем, що слугувало підставою для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

Висновок про правомірність визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у спірних сумах, судами було зроблено без належного дослідження доводів позивача та документальних доказів наявних в матеріалах справи, з посиланням лише на обставини зазначені перевіряючими в акті перевірки.

При цьому обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 222-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 01.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 у справі № 809/4237/15 (876/57/16) - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: Н.Є. Маринчак І.В. Приходько