ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" березня 2017 р. м. Київ К/800/25081/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. Горбатюка С.А., Мороз Л.Л., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у справі №539/2989/15-а за позовом ОСОБА_4 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИЛА :
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (УПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 6 липня 2016 року позов задоволено, визнано відмову УПФУ щодо перерахунку пенсії ОСОБА_4 - неправомірною. Зобов'язано відповідача перерахувати та сплачувати ОСОБА_4 з 11.06.2015 року пенсію відповідно довідки про заробітну плату №4/470 від 10.06.2015 року виданої Полтавським обласним військовим комісаріатом за період з 04.08.1987 року по 10.10.1987 року з урахуванням недонарахованої суми заробітної плати за понаднормовий час роботи відповідно табелю обліку робочого часу за вересень місяць 1987 року на підставі діючого з 01.01.2012 року підпункту 2 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, має 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково, отримує пенсію по інвалідності та перебуває на обліку в УПФУ.
Відповідно до первинних документів та архівної довідки, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 04.08.1987 року по 10.10.1987 року.
На початку 2015 року позивач, дізнавшись про постанови уряду з яких було знято гриф «таємно» виявив, що йому не в повній мірі нараховується та виплачується пенсія.
На підставі постанови Лубенського міськрайонного суду від 12.11.2014 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2015 року Полтавським обласним військовим комісаріатом позивачу було видано довідку №4/470 від 10.06.2015 року про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
В червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки про заробітну плату №4/470 від 10.06.2015 року виданої Полтавським обласним військовим комісаріатом за період з 04.08.1987 року по 10.10.1987 року з врахуванням недонарахованої суми заробітної плати за понаднормовий час роботи відповідно до табелю обліку робочого часу за вересень місяць 1987 року на підставі діючого з 01.01.2012 року підпункту 2 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням УПФУ №284 від 03.07.2015 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні заяви про перерахунок пенсії, з посиланням на те, що довідка №4/470 від 10.06.2015 року видана з порушенням норм чинного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок пенсії відповідно до довідки про заробітну плату №4/470 від 10.06.2015 року, виданої Полтавським обласним військовим комісаріатом, за період з 04.08.1987 року по 10.10.1987 року з урахуванням недонарахованої суми заробітної плати.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перерахунок заробітної плати та відповідно пенсії повинен проводитись на підставі первинних бухгалтерських документів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до пункту 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні даної заробітної плати не були враховані вимоги нормативних матеріалів: розпорядження РМ СРСР № 964 від 17.05.1986; постанова РМ СРСР № 524-156 від 7.05.1986; розпорядження РМ СРСР № 1031 від 23.05.1986; постанова РМ СРСР № 655-195 від 5.06.1986; постанова РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986; рішення № 351 від 02.02.1987 та ін.
У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється як на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З моменту аварії оплату праці регулювала постанова № 524-156, тобто з ними розраховувалися за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами), незалежно від населеного пункту, де вони перебували.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовозобов'язаним, вільно найомним, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території радіаційного забруднення, оплата праці провадиться згідно із статтею 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.
Згідно з нормативними актами, які діяли в той період, матеріальне забезпечення військовослужбовців, які були направлені для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році проводилось наступним чином.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 07.05.1986р. №524-156 (Постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986р. №168- 5) передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) робітникам підприємств та організацій, що приймали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометровій зоні до 100%.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986р. № 1031 «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» встановлено, що на військовослужбовців, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розповсюджується порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. № 964.
При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувати виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладів по військовому або спеціальному званню.
Листом Міністерства праці України від 29.10.1992 року № 09-3751, було наголошено, якщо працівник не отримав нараховану йому у 1986-1990 роках заробітну плату за період роботи в зоні ЧАЕС, це не позбавляє його права на призначення пенсії із зазначеного заробітку.
В листі Міністерства праці і соціальної політики України №03-3/1652-018-2 від 13.04.2001 року «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 роках осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища» теж наголошується, що якщо учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС донараховано заробіток за роботу в зоні відчуження в кратних розмірах, але виплата донарахованої суми не проведена і не нараховані додаткові страхові внески то це не позбавляє права інваліда на призначення премії із заробітку в зоні відчуження.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28.02.1991 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2012 року діє Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210. Зазначеним Порядком передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Обчислення пенсій відповідно до Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які відповідно до статті 15 вказаного Закону видаються установами та організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату). Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.
Підтвердженням отримання заробітної плати позивачем є архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 16.07.2007 року, згідно з якою його грошове забезпечення складалося з окладу по військовому званню, посадового окладу, надбавки за вислугу років: табелі обліку робочого часу оперативного відділу в/ч 83279 за серпень, вересень, жовтень 1987 року з печатками та підписами в яких зазначено, що він виконував роботу в зоні відчуження по 12 годин; архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.07.2007 року, в якій вказані дні виїзди в зони, отримання дози опромінення; роздаточна відомість і фінансовий розрахунок.
Щодо доказів виконання позивачем робіт в конкретних зонах небезпеки з зазначенням кількості відпрацьованих годин в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.07.2007 року зазначено, що час робіт не вказано але в вищезазначених табелях обліку робочого часу за серпень-жовтень 1987 року вказано, що за весь час перебування ОСОБА_4 в зоні ліквідації наслідків ЧАЕС був 12 годинний робочий день.
На підставі статті 7 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок ЧАЕС» і наданих табелів обліку робочого часу та за допомогою нормативних документів та Постанов Уряду, з яких знято гриф «таємно» заробітна плата виплачена позивачу в 1987 році підлягає донарахуванню.
Як вбачається з довідки №4/470 від 10.06.2015 року, вона складена у відповідності до вимог зазначених нормативно-правових актів. Крім того, розмір заробітної плати позивача зазначений в ній відповідає висновку експертного економічного дослідження №535 від 17.06.2014 року, що виконаний Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса.
Отже, враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року скасувати, постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 6 липня 2016 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Судове рішення № 65501331, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 07.03.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 539/2989/15-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: