Ухвала суду № 65501203, 03.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 березня 2017 року м. Київ К/800/6238/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ УКРАЇНА" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 125130013/2016/110017/2 від 31 березня 2016 року та № 125130013/2016/110018/2 від 1 квітня 2016 року та визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2016/00061 від 1 квітня 2016 року та № 125130013/2016/00060 від 31 березня 2016 року.

Позов мотивовано тим, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті митних декларацій № 125130013.2016.404537 від 30 березня 2016 року та № 125130013.2016.404530 від 30 березня 2016 року, в якій позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (а саме за ціною договору), згідно зі статтею 266 Митного Кодексу України, внаслідок чого, відповідачем було протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2016/110017/2 від 31 березня 2016 року та № 125130013/2016/110018/2 від 1 квітня 2016 року, із застосуванням шостого (резервного) методу та протиправно оформлено картки відмов в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2016/00061 від 01 квітня 2016 року та № 125130013/2016/00060 від 31 березня 2016 року. ТОВ “ХОРОЗ УКРАЇНА” до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару, а також додатково витребовувані відповідачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому відповідач дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправні рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу, тоді, як застосуванню підлягав саме перший метод визначення митної вартості товару – за ціною контракту (договору), тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 14 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів № 125130013/2016/110017/2 від 31 березня 2016 року та № 125130013/2016/110018/2 від 1 квітня 2016 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2016/00061 від 1 квітня 2016 року та № 125130013/2016/00060 від 31 березня 2016 року.

У касаційній скарзі Київська митниця Державної фіскальної служби, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 МК встановлено обов’язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначили, що митним органом не було наведено обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, тоді як подані позивачем додаткові документи були оформлені належним чином, не містили розбіжностей, підтверджували вартість товару, їх дані піддавались обчисленню.

Враховуючи, що висновок судів, зроблений на підставі досліджених ним матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ УКРАЇНА" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз