Ухвала суду № 65501189, 09.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року м. Київ К/800/29845/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» до Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування розрахунків,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №113 від 22 липня 2015 року та №174 від 25 вересня 2015 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначало, що за результатами проведених 22 липня 2015 року та 25 вересня 2015 року перевірок Управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області складено, зокрема, акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за №003113, №003174 та нараховано плату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 9997,32 євро відповідно до розрахунків №113 від 22 липня 2015 року та №174 від 25 вересня 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове - про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 20 липня 2015 року №007298 та від 21 вересня 2015 року №007414 Управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області проведено на 403 км автомобільної дороги «Стрий - Тернопіль - Знам'янка» та на 405 км + 750 м автомобільної дороги «Стрий - Тернопіль - Знам'янка» перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в ході проведення якої державними інспекторами Управління Укртрансінспекції було виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» законодавства про автомобільний транспорт (зокрема статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), а саме здійснення позивачем перевезення вантажу без оформлення відповідних документів, які дають право на рух автомобільними дорогами України.

За результатами перевірки від 22 липня 2015 року складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.07.2015 року, акт №003113 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.07.2015 року, а на підставі останніх - розрахунок №113 від 22.07.2015 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 22.07.2015р. №624 на суму 479,52 євро.

За результатами перевірки від 20 вересня 2015 року складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.09.2015 року, акт №003174 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.09.2015 року, на підставі яких складено розрахунок №174 від 25.09.2015 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 25.09.205р. №734 на суму 9517,80 євро.

В зазначених розрахунках вказано про зобов'язання перевізника протягом тридцяти календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з відсутністю доказів (шляхових листів, товарно-транспортних накладних, оформлених належним чином), які б підтверджували фактично пройдений шлях автомобільним транспортом позивача до одержувача вантажу - ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський втормет», неможливо констатувати помилковість визначення відстані, а тому посилання позивача на неможливість визначення відповідачем пройденої віддалі між вантажовідправником та вантажоодержувачем, яка, у свою чергу, вплинула на розмір плати за проїзд, не можуть бути прийняті до уваги; перевірка здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відтак, складені за результатами перевірки розрахунки є законними й скасуванню не підлягають.

Скасовуючи рішення окружного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд зазначав, що для перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень перевізнику необхідно отримати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, а при відсутності такого перевізник повинен внести плату за проїзд, що здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України, при цьому, розмір плати за проїзд залежить від розрахункових величин, визначених відповідно до наведеної у пункті 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, формули, одна з яких є В - відстань перевезення, кілометрів, водночас складені Управлінням розрахунки плати за проїзд №113 від 22.07.2015р. та №174 від 25.09.2015р. в частині, що стосується розрахункової величини - відстані перевезення, не підтверджуються документальними доказами, тому встановлена невідповідність даних щодо пройденої відстані, які використовувались при розрахунках, має наслідком скасування оскаржуваних розрахунків.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №299, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт).

Основними завданнями Укртрансінспекції є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до частини 14 статті Закону України від 05.04.2001р. №2344-III «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частиною першою статті 33 Закону України від 08.09.2005р. №2862-IV «Про автомобільні дороги» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м (пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306).

За змістом пункту 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, якщо габарити транспортного засобу чи автопоїзду з вантажем або без вантажу перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1993р. №1094, такий транспортний засіб чи автопоїзд вважається великогабаритним.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993р. №3353-XII «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок), контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до пункту 32 Порядку перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.

Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абзаци 1 та 3 пункту 28 Порядку).

Згідно з абзацом першим пункту 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Пунктом 31-1 Порядку встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Отже, виходячи з наведених норм, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Так, як встановлено судами, перевезення вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» здійснювало автомобілями MAN TGA 18.430 з напівпричіпом ПП ВODEX KIS 3W - S та DAF FT CF 85 з причіпом ПР ВODEX KIS 3W - S.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №624 від 22.07.2015р. автомобілем MAN TGA 18.430 з напівпричіпом ВС 76-19ХТ здійснювалось перевезення лому чорних металів №4Ш масою брутто 55,88 т з м.Вінниця вул.Гонти,43 в до м.Дніпропетровська, вул.Липова,1.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №734 від 25.09.2015р. автомобілем DAF FT CF 85 з напівпричіпом ВС 77-47ХТ здійснювалось перевезення масою брутто 56,20 т з м.Вінниця вул.Гонти,43 в до м.Дніпропетровська, вул.Липова,1.

За результатами документального габаритно-вагового контролю вказаних транспортних засобів Управлінням встановлено перевищення транспортними засобами позивача нормативних вагових параметрів та відсутність дозволу на рух великовагових транспортів.

Згідно акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №003113 від 22.07.2015р. фактична маса автомобіля MAN TGA 18.430 з напівпричіпом ПП ВODEX KIS 3W - S становила 55,880 т при допустимій вазі 40,000 т, маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування (п.7) вказаного автомобіля - 592 км.

Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №003174 від 25.09.2015р. підтверджується, що фактична маса автомобіля DAF FT CF 85 з причіпом ПР ВODEX KIS 3W - S становила 53 850 кг при допустимій масі 40 т, маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування (п.7) вказаного автомобіля м.Вінниця - м.Дніпропетровськ - 547 км.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як встановлено судами, відстань, зазначена як у актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, так і у розрахунках плати за проїзд: 592 км (з м.Вінниця до м.Дніпропетровськ через м.Липовець) та 547 км (з м.Вінниця до м.Дніпропетровськ через м.Немирів), та, відповідно, яка враховувалась при обчисленні плати за проїзд, виходячи з положень Порядку, визначалась працівниками Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області згідно відомостей, наданих водієм щодо маршруту по території України (кілометражу), що підтверджено його підписом, та даних інтернет ресурсу della.com.ua.

Водночас, посилаючись на помилкове визначення відстані, позивач у підтвердження іншої, ніж встановлено у актах та розрахунку даних, будь-яких документальних доказів (шляхових листів тощо) стосовно фактично пройденої відстані, не подав, у тому числі й на неодноразові вимоги суду першої інстанції.

До того ж, як встановлено судом першої інстанції, після проведення перевірок, за результатами яких виявлено перевищення транспортними засобами позивача вагових параметрів й здійснення розрахунків (визначення) плати за проїзд, останні, незважаючи на відсутність виданого уповноваженим органом дозволу на рух та невнесенням в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, продовжили подальший рух по території України до вантажоодержувача (пункту розвантаження (м.Дніпропетровськ)).

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування винесених Управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №113 від 22 липня 2015 року та №174 від 25 вересня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції помилково прийшов до протилежного висновку й скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09 вересня 2009 рок Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.