Ухвала суду № 65501161, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2017 р. м. Київ К/9991/43139/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Полинь А.С., відповідача Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Контраст"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року

у справі № 2а-728/12/1070

за позовом Приватного підприємства "Контраст"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року Приватне підприємство "Контраст" (далі - ПП "Контраст", позивач) звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2012 року № 0001172310, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 27246,45 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13623,23 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПП "Контраст", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 17 січня 2012 року № 21/23-1/13706055 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Контраст" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Укртрансзапчастина", їх реальності та повноти відображення у податковому обліку у вересні 2011 року. Згідно з цими висновками позивач у період, охоплений перевіркою, здійснював операції, пов'язані з отриманням податкової вигоди з контрагентом, який не виконував свої податкові зобов'язання, що призвело до порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині завищення податкового кредиту на 27246,45 грн. за вересень 2011 року та ч. 5 ст. 203, частини 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими правочинами, здійснених ПП "Контраст" при отриманні палива від ТОВ "Укртрансзапчастина". При цьому як на підставу таких висновків ОДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності ТОВ "Укртрансзапчастина" (використані результати акту від 19 грудня 2011 року № 1277/23-3/32393259 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Укртрансзапчастина" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 жовтня 2011 року), згідно якої: ТОВ "Укртрансзапчастина" не має матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів тощо; згідно з розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01 квітня 2011 року по 30 жовтня 2011 року у ТОВ "Укртрансзапчастина" не було операцій з поставки товарів (послуг) від підприємств -постачальників; ТОВ "Укртрансзапчастина" здійснювало переважно операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; згідно пояснень засновника та керівника ТОВ "Укртрансзапчастина" гр. ОСОБА_6, наданих співробітникам ВПМ ДПІ у Києво - Святишинському районі м. Києва, останній підприємницьку діяльність фактично не здійснював, податкову звітність та первинні документи не складав та не підписував, довіреностей на переставлення своїх інтересів чи ТОВ "Укртрансзапчастина" не видавав, а юридичну особу ТОВ "Укртрансзапчастина" зареєстрував на прохання особи на ім'я ОСОБА_6 з метою реалізації фільтрів води; згідно з висновком експерта Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області сектору з ТКЗР Броварського МВ від 14 вересня 2011 року № 158 гр. ОСОБА_6 "йомовірно" податкову звітність не підписував.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що фіктивність контрагента ПП "Контраст" (ТОВ "Укртрансзапчастина"), неналежність підписів на складених від імені такого контрагента первинних документах, а так само порушення податкової дисципліни контрагентом ПП "Контраст" є безумовним свідченням недостовірності задекларованих даних податкового обліку підприємства. Тому, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин та ненадання позивачем довіреностей отримання товарно - матеріальних цінностей від ТОВ "Укртрансзапчастина", документів, що підтверджують факт зберігання придбаного у ТОВ "Укртрансзапчастина" товару та його використання у господарській діяльності, суди дійшли висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів (видаткові накладні, рахунки - фактури, податкові накладні), складених ТОВ "Укртрансзапчастина" за підписом ОСОБА_6, як таких, що підтверджують факт здійснення господарської операції з купівлі паливно - мастильних матеріалів.

Однак, такі висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції, чинній до 01 вересня 2013 року).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу)

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

У контексті п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Водночас контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Як зазначено в п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документа або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

В цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-3 цієї статті).

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку підприємства, ПП "Контраст" на підтвердження реальності господарських операцій надало суду: статут підприємства, договір купівлі продажу нафтопродуктів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, рахунки - фактури, виписки по рахунках, аркуш реєстрації виданих довіреностей, паспорт якості на дизельне паливо, сертифікат відповідності дизельного палива, заявки на покупку нафтопродуктів, акт приймання нафтопродуктів на АЗС.

Вказаним документам, копії яких додані ПП "Контраст" до матеріалів справи на підтвердження реального характеру поставки підприємству від ТОВ "Укртрансзапчастина" нафтопродуктів, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України не дали належної оцінки, як не перевірили обставини щодо орієнтування позивача на досягнення ділової мети при укладенні з ТОВ "Укртрансзапчастина" договору купівлі-продажу, тоді як такі обставини відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування у сукупності з іншими доказами при розгляді судом адміністративного позову, предметом якого є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій платника податків.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій справі, не перевірили та не встановили тих обставин, які є необхідними для правильного вирішення спору, а суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Контраст" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі № 2а-728/12/1070 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна