Ухвала суду № 65501009, 03.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 березня 2017 року м. Київ К/800/6149/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати визнати протиправними дії Лівобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при перерахунку пенсії на виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2013 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014; зобов»язати управління провести належний розрахунок її пенсії відповідно до закону та постанов Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2013 та Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 із урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення за нормою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, яка діяла станом на 11.10.2010 (дату призначення пенсії), що передбачає розрахунок її пенсії у розмірі 90% від суми її заробітної плати.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2013 було задоволено вимоги ОСОБА_1 до управління ПФУ в Деснянському районі м. Києва та зобов»язано управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату їй пенсії, як державному службовцю з урахуванням у складі заробітної плати середньомісячної суми матеріальної допомоги на оздоровлення починаючи з 01.10.2010 по час ухвалення судом рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 постанову суду першої інстанції змінено, вимоги позову про зобов»язання управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 05.12.2012 залишено без розгляду. Зобов»язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, як державному службовцю з урахуванням в складі заробітної плати середньомісячної суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 15.12.2012.

Управлінням було здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до вказаних вище рішень суду, при цьому було застосовано до перерахунку пенсії державного службовця 80% від суми заробітної плати.

Згідно положень статті 37 ЗУ «Про державну службу», що діяв на момент прийняття судом рішення, пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 та статті 255 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань в установленому чинним законодавством порядку.

Як встановлено судами, з метою виконання постанов суду управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача в порядку, встановленому судовими рішенням, а саме: здійснено перерахунок та виплату позивачу пенсії, як державному службовцю з урахуванням в складі заробітної плати середньомісячної суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 15.12.2012.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в м. Києві від 25.06.2014 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2а-315/2013, що був виданий на виконання постанови суду про зобов»язання Управління ПФУ в Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивача, в зв»язку з виконанням боржником фактично і повно в межах своїх повноважень рішення суду.

08.08.2014 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про роз»яснення постанови суду від 02.07.2013, звернуто увагу позивача на те, що адміністративний позов було розглянуто у межах заявлених нею вимог, які під час розгляду справи не були нею уточнені. Надання роз»яснення постанови в частині необхідності застосування УПФУ в Деснянському районі м. Києва при здійсненні перерахунку її пенсії того законодавства, яке було чинним станом на дату призначення пенсії, тобто проведення перерахунку і виплати пенсії за віком, як державному службовцю в розмірі 90% її заробітної плати, з урахуванням у складі заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення потягне за собою зміну змісту постанови суду, що буде суперечити положенням вищевказаної норми закону.

Оскільки проведення перерахунку пенсії із урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, що передбачає розрахунок пенсії позивача у розмірі 90% від суми її заробітної плати не було предметом судового розгляду справи, а тому вчинення таких дій управлінням виходить за межі зобов'язань покладених судовим рішенням.

Набрання постановою суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме, вирішується спір між сторонами, постанова суду стає обов'язковою для виконання, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.

Відтак, частиною четвертою статті 257 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження, і як наслідок виконання судового рішення в адміністративній справі здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судами встановлено, що підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження 11.03.2014 та управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києві проведено перерахунок пенсії позивача згідно рішень суду, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача.

Крім того слід відзначити, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Враховуючи викладене, суди дійшли правомірного виновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Мороз