Постанова № 65500570, 20.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року № 876/910/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Глушка І.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі №813/3451/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ), просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2016 №0001221404 про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 365 400 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у 2015 році позивач не мав господарських взаємовідносин з компанією «Wellbegan International Corp», не укладав з таким контрагентом господарських договорів, не здійснював йому поставки та/або реалізацію (продаж) товарів, не отримував від нього коштів. Всі дії з реалізації товару вказаній компанії здійснював контрагент позивача по господарській операції за договором комісії від 04.11.2015 №2/11-ZF - ТОВ «ЗІМ Максімус» (комісіонер). За своєю природою укладений між позивачем та ТОВ «ЗІМ Максімус» договір комісії є договором про надання послуг - реалізації товару. Предметом договору комісії є послуга з реалізації комісіонером товарів комітента. В правочинах, що укладались на виконання зобов'язань за договором комісії комісіонер виступає як цілком самостійна сторона, не є представником позивача, набуває цивільних прав та обов'язків для себе, а не для комітента. На момент складання акта перевірки відповідачем не проводилась документальна перевірка комісіонера з питань його взаємовідносин як з Товариством, так і з компанією «Wellbegan International Corp». Всі господарські операції з реалізації товару нерезиденту здійснені комісіонером на підставі укладених договорів між ним та компанією «Wellbegan International Corp». Продаж товару нерезиденту здійснювало ТОВ «ЗІМ Максімус», а не позивач. Укладений договір комісії не є договором з реалізації товарів нерезиденту. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував встановлений в ході розгляду справи факт здійснення комісіонером реалізації товару нерезидентові від власного імені та статус продавця і безпосередню участь комісіонера у вчинених ним господарських операціях. Також вказує, що позивачем не вчинялись господарські операції з контрагентом компанією «Wellbegan International Corp», не складались первинні документи за участю такої особи, а тому в бухгалтерському та податковому обліку Товариства відсутні відомості про вчинення господарських операцій з цим контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що Wellbegan International Corp (покупець) є нерезидентом, річний дохід позивача, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, а також обсяг господарських операцій ТзОВ «Фокстрот» з Wellbegan International Corp, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий звітний рік. Враховуючи зазначене, вищевказані операції позивача з Wellbegan International Corp є контрольованими, а тому дійшов висновку, що податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи ТОВ «Фокстрот» зареєстроване 16.09.1998 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.06.1998 за №02-193.

З 29.08.2016 по 02.09.2016 ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питання своєчасності та повноти подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами проведеної якої складено акт від 09.09.2016 №238/14-04/25554745, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення Товариством п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України (далі-ПК УКраїни): Товариством не подано звіту про контрольовані операції за 2015 рік (господарських операцій з реалізації насіння соняшнику та сирої нерафінованої соняшникової олії, здійснених у 2015 році з нерезидентом «Wellbegan International Corp» (Республіка Панама) на загальну суму 10 340 734,71грн. (т.1 а.с.8-20).

15.09.2016 Товариство подало до ОДПІ заперечення до акта перевірки, за результатами розгляду якого комісією по розгляду спірних питань ОДПІ прийнято рішення щодо правомірності висновків зазначених в акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фокстрот» від 09.09.2016 №238/14-04/25554745 (т.1 а.с.24).

27 вересня 2016 року відповідачем на підставі акта перевірки № 238/14-04/25554745 від 09.09.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001221404 від 27.09.2016, яким за порушення п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України до Товариства застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 365 400 грн.(т.1 а.с.25).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п.п.39.2.1.1 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Згідно з п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Протягом 2015 року діяло декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України відповідних переліків, а саме: перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 1042 (діяв до 14.05.2015); перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Кодексу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року № 449-р (термін дії з 14.05.2015 до 16.09.2015); перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 977-р (діє з 16.09.2015).

Згідно з п.п.39.2.1.5 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України якщо в ланцюгу господарських операцій між платником податків і його пов'язаною особою - нерезидентом, передбачених підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2, 39.2.1.3 підпункту 39.2.1 цього пункту, право власності на предмет такої операції перш ніж перейти від платника податків до пов'язаної особи - нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від пов'язаної особи - нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох непов'язаних осіб, така операція для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважається контрольованою операцією між платником податків та його пов'язаною особою - нерезидентом, якщо ці непов'язані особи: не виконують в такій сукупності операцій істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг), між пов'язаними особами; не використовують в такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов'язаними особами.

Для цілей цього підпункту під істотними функціями та активами розуміються функції, які пов'язані особи не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб. Під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов'язковим для ділової практики таких операцій.

Відповідно до п.п.39.2.1.7 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Наведені у п.п.39.2.1.1, 39.2.1.2 та 39.2.1.5 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України критерії віднесення господарських операцій до контрольованих є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню, при цьому і суб'єктивний (статус контрагента), і вартісний (обсяг операцій) критерії повинні діяти одночасно. Водночас, будь-які господарські операції не передбачені вказаними підпунктами, що здійснюються між непов'язаними особами, законодавцем віднесено до неконтрольованих операцій (п.п.39.2.1.6 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України).

Відповідно до пп.39.4.2 п.39.4 ПК України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави суду дійти висновку, що для віднесення господарських операцій до операцій контрольованих не тільки такі повинні бути наділені відповідними критеріям, а й відповідними критеріями повинні відповідати й контрагенти, які такі операції зреалізовують, а в разі відсутності однієї з вимог (критерій), визначеної п.39.2 ст.39 ПК України, відсутній обов'язок, передбачений п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 09.09.2016 №238/14-04/25554745 висновок контролюючого органу щодо порушення Товариством положень ст.39 ПК України ґрунтуються на тому, що ТОВ «Фокстрот» здійснено господарські операції з реалізації товару на користь нерезидента Wellbegan International Corp через комісіонера ТОВ «ЗІМ Максімус» фактурною вартістю 446 173,83 дол.США, що в гривневому еквіваленті на дату оформлення МД становить 10 340 734,71 грн.

Як встановлено судом першої інстанції з документів, наданих Товариством до перевірки та долучених до матеріалів справи, між ТОВ «Фокстрот» в особі директора Шургота В.Б. та ТОВ «ЗІМ Максімус» в особі директора Мележика О.П. укладено договір комісії №2/11-ZF від 04.11.2015, відповідно до умов якого ТОВ «ЗІМ Максімус» (Комісіонер) зобов'язується за дорученням ТОВ «Фокстрот» (Комітента) за винагороду вчинити (укласти) від свого імені, але за рахунок комітента зовнішньоекономічний контракт на поставку продукції, спрямований на реалізацію Товару Комітента, згідно Специфікацій (Додатків), які є невід'ємною частиною даного Договору, а також поставити Товар за межі України на умовах експорту, погоджених у Специфікації, здійснити при цьому всі митні процедури та формальності, оформити вантажну митну декларацію (ВМД), сплатити належні при цьому митні платежі та інші платежі, які необхідно здійснити у зв'язку із здійсненням поставки за межі України відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до положень п.3.2 вказаного договору, Комісіонер зобов'язується, зокрема, прийняте на себе доручення виконати на найбільш вигідних для Комітента умовах, сумлінно і розумно, передати Комітентові без зволікання все отримане Комісіонером по Угоді, зробленої у зв'язку з виконанням даного Договору та перерахувати грошові кошти Комітенту в строки, погоджені додатково Сторонами. Комісіонер протягом трьох робочих днів після завершення виконання доручення Комітента зобов'язується передати Комітентові все одержане за Угодою і представити Комітентові наступні документи: рахунок-фактуру, оформлену відповідно до вимог законодавства, звіт Комісіонера, звіт про витрати Комісіонера з додатком копій завірених Комісіонером документів, що підтверджують витрати Комісіонера.

Відповідно до Додатку №2 до Договору комісії №2/11-ZF від 04.11.2015, комісійна винагорода складає 0,1% від вартості Товару в гривнях по курсу НБУ, який зазначений в ВМД на момент митного оформлення Товару.

Згідно з Специфікаціями №1, №1/2, №2 та №3 до Договору комісії №2/11-ZF від 04.11.2015 та Додатковою угодою про зміну умов Специфікації №1 до Договору комісії №2/11-ZF від 04.11.2015, Товариство передало ТОВ «ЗІМ Максімус» олію соняшникову нерафіновану в кількості 366,180 т та шрот соняшниковий в кількості 1024,26т, на підтвердження чого Товариством надано видаткові накладні (т.1 а.с.65, 100-107).

Так, взаємовідносини, які виникають між сторонами за договором комісії, регламентуються главою 69 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною 1 ст.1011 ЦК України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, що встановлені у договорі комісії (ч. 1 ст. 1013 ЦКУ). Якщо розмір комісійної винагороди не визначений - воно виплачується виходячи зі звичайних цін за такі послуги (ч. 3 ст. 1013 ЦКУ). Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ч.1 ст. 1022 ЦКУ).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до зазначених положень ПК України контрольованими вважаються зовнішньоекономічні операції платника податків з продажу товарів за договорами комісії через комісіонерів-нерезидентів за дотримання вартісного критерію, тоді як господарські операції між комітентом-резидентом та комісіонером-резидентом не підпадають під визначення контрольованих як такі, що здійснюються між резидентами.

Так, на виконання договору комісії №2/11-ZF, ТОВ «ЗІМ Максімус» укладено з підприємством «Wellbegan International Corp» контракт №F-0611 від 06.11.2015 (т.1 а.с.71-73) згідно з яким ТОВ «ЗІМ Максімус» (Продавець) за дорученням ТОВ «Фокстрот» продає, а «Wellbegan International Corp» (Покупець) придбаває олію соняшникову нерафіновану в кількості та на умовах, визначених Специфікаціями, які додаються до Контракту і є його невід'ємною частиною.

Виконання умов контракту №F-0611 від 06.11.2015 підтверджується митною декларацією від 11.12.2015 №504050003/2015/108158 (періодична попередня декларація) та митною декларацією від 25.12.2015 типу ЕК10 ДР (періодична додаткова декларація) №500010003/2015/014144, відповідно до яких відправником/експортером та особою відповідальною за фінансове врегулювання зазначено ТОВ «ЗІМ Максімус», одержувачем «Wellbegan International Corp», код торгуючої країни PA (Республіка Панама), загальна фактурна вартість становить 265 391,94 дол. США, що на дату оформлення митної декларації в гривневому еквіваленті становить 6 094 588 грн. (т.1 а.с.85-86).

Також, 19.11.2015 ТОВ «ЗІМ Максімус» укладено з підприємством «Wellbegan International Corp» контракт №SHRT-1, відповідно до якого ТОВ «ЗІМ Максімус» (Продавець) зобов'язується поставити, а «Wellbegan International Corp» (Покупець) прийняти та оплатити шрот соняшниковий насипом врожаю 2015 року, країна походження - Україна, в кількості 1000 метричних тонн +/- 10% (т.1 а.с.112-116).

Виконання умов контракту №SHRT-1 від 19.11.2015 підтверджується митною декларацією від 11.12.2015 №504050002/2015/108158 (періодична попередня декларація) та митною декларацією від 18.12.2015 типу ЕК10 ДР (періодична додаткова декларація) 504050002/2015/108324, відповідно до яких відправником/експортером та особою відповідальною за фінансове врегулювання вказано ТОВ «ЗІМ Максімус», одержувачем «Wellbegan International Corp», код торгуючої країни PA (Республіка Панама), загальна фактурна вартість становить 180 781,89 дол. США, що на дату оформлення митної декларації в гривневому еквіваленті становить 4 246 146 грн. (т.1 а.с.118-121).

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Wellbegan International Corp зареєстровано в Республіці Панама, яка відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р «Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні»; від 14 травня 2015 року № 449-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України»; від 16 вересня 2015 року № 977-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України» входить до переліку держав (територій), у яких ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, що сторонами не заперечено.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що продавцем вищезгаданого товару виступало ТОВ «ЗІМ Максімус», яким на виконання зобов'язань за контрактами № F-0611 від 06.11.2015 та №SHRT-1 від 19.11.2015 укладено наступні договори: транспортного-експедиційного обслуговування №2511/ТЕО від 25.11.2015, договір-доручення №Р/С-ЭК113 від 09.12.2015 на надання митно-брокерських послуг, про надання послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів №381 від 25.11.2015, про надання послуг з сертифікації вантажу №27/11-002 від 27.11.2015.

При цьому кошти в іноземній валюті від компанії «Wellbegan International Corp» за зазначеними вище контрактами отримані ТОВ «ЗІМ Максімус», продані за гривню на УМВБ та в подальшому перераховані на рахунок Товариства, що підтверджується додатками №1 до звіту Комісіонера від 01.07.2016 та від 04.01.2016, а також виписками по рахунках позивача, відповідно до яких перерахування коштів від продажу товару на експорт здійснено ТОВ «ЗІМ Максімус».

Водночас, відповідно до наданих в суді апеляційної інстанції виписок з особового рахунку ТОВ «ЗІМ Максімус», оборотно-сальдових відомостей та журналів ордерів по рахунку 362 (розрахунки з іноземними покупцями), кошти отримані від Wellbegan International Corp відображено ТОВ «ЗІМ Максімус» в складі рахунку 36 «розрахунки з покупцями та замовниками».

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що відповідно до даних обліку Товариства операції з передачі товару до ТОВ «ЗІМ Максимус» відображено наступними проведеннями: Дт.36.2 (контрагент ТОВ «ЗІМ Максимус») - Кт.70.2 (відвантаження ТМЦ), Дт.902 - Кт.283 (списання з рахунку підприємства та відображення у складі собівартості реалізованої продукції, Дт.702 - Кт.791 (результат операційної діяльності), всього на суму 10 340 73471 грн.

При цьому, як зазначено позивачем у письмових поясненнях, субрахунок 362 «розрахунки з іноземними покупцями» використовується для ведення аналітичного обліку в гривнях та валюті, обумовленій договором, а оскільки в договорі комісії №27/11-ZF від 04.11.2015 вартість переданого комісіонеру товару визначено і в гривні, і в валюті, тому позивачем використано субрахунок 362 рахунку 36. Для ведення аналітичного обліку в гривнях та валюті іншого субрахунку не передбачено, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при здійсненні вказаних операцій з експорту ТОВ «ЗІМ Максімус» діяло від свого імені, виступало як самостійна сторона, хоч і діяло в інтересах позивача, який не є стороною у зазначених контрактах з нерезидентом. Водночас, доданими до матеріалів справи видатковими накладними, звітами комісіонера, актами надання послуг, виписками по рахунках позивача, підтверджено, що зміни в структурі активів та зобов'язань позивача виникли виключно внаслідок вчинення господарських операцій з ТОВ «ЗІМ Максімус» на підставі договору комісії №2/11-ZF від 04.11.2015. Окрім того, в бухгалтерському обліку позивача картками рахунку 36 (розрахунок) підтверджується, що відповідно до правил бухгалтерського обліку, контрагентом позивача по господарських операціях з продажу спірного товару є ТОВ «ЗІМ Максимус», а не компанія «Wellbegan International Corp» з якою Товариство господарських договорів не укладало.

Враховуючи те, що контрагентом позивача у досліджуваному ланцюгу правовідносин виступало саме ТОВ «ЗІМ Максімус» (комісіонер-резиденти), яке здійснювало зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів переданих за договором комісії та не є пов'язаною особою з Товариством, господарські операції за договором комісії від 04.11.2015 №2/11-ZF не відповідають критеріями визначеним п.п.39.2.1.1, 39.2.1.2 та 39.2.1.5 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України і такі не є господарськими операціями з реалізації Товариством товарів нерезиденту - компанії «Wellbegan International Corp», а тому відображення Товариством у Податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік, поданої до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова 26.02.2016 за №9276177561, доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку (код рядка 01) в розмірі 294 411 379 гривень, відображення у графі 2.1 «операції з вивезення товарів за межі митної території України» та додатку №5 до декларації суми експортних операцій за вищевказаними митними деклараціями на загальну суму 10 340 734,71 грн. за відсутності суб'єктивного критерію (статус контрагента) не може вважатись достатньою підставою для віднесення вказаних господарських операцій до контрольованих.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство базується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі дає можливість суду апеляційної інстанції дійти висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення рішення відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства та принципів адміністративного судочинстві, передбачених ч.3 ст.2 КАС України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі №813/3451/16 скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2016 року №0001221404.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

І.В. Глушко

Повний текст Постанови складено 24.03.2017р.