Ухвала суду № 65500401, 23.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26466/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

23 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бєлової Л.В.,

Парінова А.Б.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 06.11.2015 2338 о/с «По особовому складу» в частині звільнення полковника міліції, заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важких кримінальних проваджень Головного слідчого управління ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України;

- поновити його на службі в органах внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року та перевести в Національну поліцію на рівнозначну посаду з 07 листопада 2015 року;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 листопада 2015 року по день поновлення на службі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано Наказ МВС України від 06.11.2015 №2338 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_3 з займаної посади, заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів); поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління МВС України; стягнуто з МВС України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2015 року по 23 листопада 2016 року у розмірі 392 982,49 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Національна поліція України подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Також не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням з апеляційною скаргою звернулось Міністерство внутрішніх справ України, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи. Посилається також на те, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, з вересня 1999 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується копією його трудової книжки.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 2338 о/с полковника міліції ОСОБА_3 (НОМЕР_1), заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), вислуга років у календарному обчислені складає 19 років 02 місяці 05 днів.

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем не було дотримано визначеної чинним законодавством процедури, а тому визнав його таким, що підлягає скасуванню. Однак, враховуючи, що Закон України «Про Національну поліцію України» набрав чинності, а позивач не був прийнятий до новоутвореного центрального органу виконавчої влади, дійшов висновку про необхідність поновлення останнього в органі з якого його було незаконно звільнено, таким чином, надавши можливість позивачу реалізувати право на проходження служби в органах поліції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції,

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законами України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ) та від 02.07.2015 №580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон№580-VIІI), а також Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На час розгляду цієї адміністративної справи Закон України № 565-ХІІ втратив чинність, у зв'язку з набранням чинності законної сили Законом України №580-VIІI.

Так, відповідно до ст. 1 Закону №580-VIІI національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Так, 06.08.2015 Закон №580-VIІI було опубліковано в Голосі України №141-142. Тобто, позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону із моменту опублікування закону за три місяці.

Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими відносно посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.

Згідно із пп. «г» п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач не мав наміру звільнятися з правоохоронних органів та бажав продовжувати службу в органах поліції.

Також встановлено, що наприкінці жовтня 2015 року, у зв'язку із дією Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» першим заступником начальника Головного слідчого правління МВС підполковником міліції Педос Ю.В. було проведено нараду за участю керівництва ГСУ МВС. На цій нараді повідомлено про автоматичне переведення шляхом видачі наказів працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції, до Національної поліції. Зокрема, Педос Ю.В. зазначив, що усі співробітники ГСУ МВС будуть переведені на рівнозначні посади до Головного слідчого управління Національної поліції.

Однак, 05.11.2015 інспектором кадрів ГСУ позивача було повідомлено про зільнення 06.11.2015 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій, державна реєстрація юридичної особи - Національної поліції України проведена 07.11.2015.

Таким чином, на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» і до часу звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штату), Національної поліції України створено не було. Це означає, що протягом цього періоду ні позивач, ні будь-який інший працівник міліції не мав можливості подати рапорт про намір проходити службу саме до Національної поліції України.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2016 позивач подав заяву Голові Національної поліції України про призначення його на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу супроводження системи електронного документообігу та контролю Департаменту документального забезпечення Національної поліції, який 07.11.2015 був погоджений начальником цього Департаменту.

30 Листопада 2015 року позивач пройшов тестування, однак будь-яких подальших рішень щодо позивача прийнято не було.

Згідно листа Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 15.10.2016 року №12/1/2/01-2016 315 АЗ, наданого позивачем до суду у відповідь на запит його адвоката, керівництвом Національної поліції України позитивного рішення щодо прийому на службу в поліцію ОСОБА_3 не прийнято, та дотепер до Департаменту кадрового забезпечення з атестаційних комісій протоколи засідань цих комісій, а також відомості з результатами тестування та інші матеріали на зберігання не надходили.

Враховуючи, встановлений законом порядок прийняття на службу в поліцію та нестворення умов його реалізації у строки та порядку, визначених Законом України «Про Національну поліцію», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність звільнення позивача за скороченням штатів, як такого, що не виявив бажання проходити службу в органах поліції.

Згідно пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення останнього в органі, з якого його було незаконно звільнено, таким чином, надавши можливість позивачу реалізувати право на проходження служби в органах поліції.

Отже, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24 березня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Парінов А.Б.