Постанова № 65500319, 23.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/7001/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Малинников О.Ф.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бєлової Л.В.,

Парінова А.Б.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, Департамент фінансів Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, Департамент фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність УПСЗН виконкому Новоград-Волинської міської ради в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а саме: нереєстрації за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по станції Новоград-Волинський м. Новоград-Волинський за цей же період та ненадсилання інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Новоград- Волинської міської ради;

- стягнути з УПСЗН виконкому Новоград-Волинської міської ради на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 134 559 грн. 12 коп. понесених витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року позов було задоволено частково: стягнуто з УПСЗН виконкому Новоград-Волинської міської ради на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» витрати, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 134 559,12 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за відсутності ознак протиправності в діях УПСЗН виконкому Новоград-Волинської міської ради відсутні підстави для притягнення його до відповідальності, в тому числі у вигляді стягнення коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем ПАТ «Українська залізниця» та відповідачем Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради укладено договір про відшкодування за перевезення пільгової категорії пасажирів №4 ПЗ/ДН-4-155176/НЮ від 24.02.2015, терміном дії договору з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За умовами цього Договору Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» як перевізник зобов'язується здійснювати пільгове перевезення громадян, визначених діючим законодавством України (п.2.2); платник відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» та іншого діючого законодавства за рахунок субвенцій з Державного бюджету, які надходять до місцевих бюджетів на компенсацію коштів за пільговий проїзд окремих категорій громадян, що перевозяться залізничним транспортом, зобов'язується щомісячно сплачувати кошти залізниці за надання послуг по перевезенню громадян, які мають право на пільговий проїзд.

Так, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 залізницею надано послуги з перевезення пільгових категорій громадян зі станції Новоград - Волинський м. Новоград-Волинський на суму 297 922,12 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат позивачем щомісяця надсилались на адресу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Новоград-Волинської міської Ради рахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі категорій пільговиків та облікові форми.

Однак, відповідачем відшкодування збитків за перевезення пільгових категорій громадян за 2015 рік було проведено лише частково.

Так, УПСЗН виконкому Новоград - Волинської міської ради перерахувало на рахунок залізниці за 2015 рік кошти в розмірі 163 363 грн. Станом на 15.02.2016 заборгованість відповідача перед залізницею за перевезення пільгових категорій громадян становить 134 559, 12 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при реєстрації зобов'язань щодо компенсації за пільговий проїзд відповідачем виконувалися вимоги діючого бюджетного законодавства, а тому вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності стосовно нереєстрації додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. В той же час, суд дійшов висновку, що наявна заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

За правилами частини пятої статті 102 БК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг здійснюються, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до частини пятої статті 9 Закону України від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно з пунктами 2, 3, 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Відповідно до пункту 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 48 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязань минулих років, довгострокових зобовязань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2016 по справі №2а-17586/12/2670.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином виконав свої зобов'язання в межах затверджених субвенцій.

Враховуючи, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій, на переконання колегії суддів, в даному випадку відсутні підстави до стягнення з відповідача в судовому порядку витрат поза межами затверджених субвенцій.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Отже, судом першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог про стягнення з УПСЗН виконкому Новоград-Волинської міської ради на користь ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» витрати, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 134 559,12 грн., а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року підлягає частковому скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради на користь ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 134 559,12 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 24 березня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Парінов А.Б.