Ухвала суду № 65500131, 23.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 рокусправа № 804/5791/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі №804/5791/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08 вересня 2016 року звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з яким просить зобов'язати відповідача повідомити позивача про дату і місце отримання позивачем коштів за банківськими вкладами у сумі 147000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено бездіяльність, яка виразилася у не розгляді заяв про виплату заборгованої ПАТ «Банк Михайлівський» грошової суми та адвокатського запиту від 30.07.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб викладену у листі вих.№27-34128/16 від 10.08.2016 року та обов'язав відповідача повторно розглянути адвокатський запит від 30.07.2016 року. У задоволенні інших вимог відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з письмовою заявою про виплату заборгованої ПАТ «Банк Михайлівський» грошової суми, в тому числі і доказів його направлення або вручення, а надана відповідь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вих.№37-036-42550/16 від 26.10.2016 року, стосується інших звернень позивача, які подані після звернення з позовом до суду. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідачем не надано суду доказів отримання адвокатського запиту без додатків.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції не розглянуто питання щодо правомірності та підстав невиплати позивачу суми гарантованого відшкодування.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 09.12.2015 року між ОСОБА_1 (сторона-1) та ПАТ «Банк Михайлівський» (сторона-2) укладено договір №980-027-159940, відповідно до п.1.1 якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов'язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах встановлених цим договором (а.с.6).

Квитанцією від 15.02.2016 року підтверджується внесення позивачем готівки в розмірі 15000,00 грн. на поточний рахунок (а.с.8).

17.05.2016 року позивач уклав з ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» договір №980-031-000240939 Тип договору: «Каптал +» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) відповідно до п.1.1 якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов'язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах встановлених цим договором (а.с.7).

У подальшому на підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 року №14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23.05.2016 року №812 про запровадження з 23.05.2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю.П.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 року №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 року до 12.07.2018 року, включно, та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Ю.П., якого згодом замінено на Волкова О.Ю. з 05.09.2016 року.

Як зазначено в адміністративному позову у зв'язку з прийняттям Національним Банком України рішення НБУ від 12.07.2016 року №124-рш, позивач звернувся до Фонду з письмовою заявою про виплату заборгованої ПАТ «Банк Михайлівський» грошової суми, але відповіді так і не отримав.

Крім того, адвокатом Вєдута В.В. до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено адвокатський запит від 30.07.2016 року., згідно з яким адвокат просив повідомити йому та його довірителю ОСОБА_1 причину невиплати Фондом гарантування вкладів заборгованих ПАТ «Банк Михайлівський» грошових коштів у розмірі 147000,00 грн. за вкладами від 09.12.2015 року та від 17.05.2016 року, а також повідомити місце і дату отримання зазначених грошових коштів.

До адвокатського запиту, згідно з переліком додатків, додані: оригінал договору про надання правової допомоги від 30.07.2016 року, належним чином посвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.04.1994 року, копія двох сторінок паспорту ОСОБА_1, ксерокопія договору від 09.12.2015 року та ксерокопія договору від 17.05.2016 року (а.с.8а).

Згідно з листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вих.№27-34128/16 від 10.08.2016 року, Фонд розглянувши адвокатський запит від 30.07.2016 року повідомляє, що відповідно до ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Нормами Закону не передбачено винятків, за якими вказані документи не повинні бути належним чином посвідчені чи не додаватися до адвокатського запиту. Таким чином, на Ваш запит Фондом буде надана відповідь після усунення недоліків оформлення адвокатського запиту (а.с.9). Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, регулюється Законом України «Про звернення громадян».

Частиною 1 ст.1 вищезазначеного Закону передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.1, 4 ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і

скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до положень ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатський запит це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова Фонду гарантування вкладів у розгляді адвокатського запиту мотивована відсутністю належним чином посвідченої копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте, серед додатків до адвокатського запиту зазначено - належним чином посвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.04.1994 року (а.с.8а).

При цьому, відповідачем не надано суду доказів отримання адвокатського запиту без додатків.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Враховуючи те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права при цьому, судом встановлено факт порушення прав позивача з боку відповідача, суд першої інстанції для повного захисту прав та інтересів позивача обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повторно розглянути адвокатський запит від 30.07.2016 року.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі №804/5791/16 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко