Ухвала суду № 65499989, 24.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А [1]

24 березня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва Мазурик О.Ф., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено та визначено місце проживання дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю ОСОБА_5

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2016 скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та визначено місце проживання малолітніх дітей з батьком, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року, залишено в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року.

17 березня 2017 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2016.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що не приймала участі у справі, однак оскаржуваним рішення суду було вирішено питання про її права та обов'язки, які полягають у спілкуванні з малолітніми дітьми Нікітою і Жасмін та у їх безпосередньому вихованні, оскільки вона є бабусею дітей.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у прийнятті апеляційної скарги слід відмовити та повернути її скаржнику, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не є стороною у вказаній справі та не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції та 23 лютого 2017 року вже зверталася з аналогічною апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2016.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_2

При постановленні ухвали судом встановлено, що оспорюване ОСОБА_2 рішення не містить будь-яких висновків щодо останньої, а також сторонами по справі не заявлялись вимоги і відповідно судом не вирішувалось питання щодо участі ОСОБА_2 у вихованні дітей чи визначенні порядку спілкування з дітьми.

В мотивувальній частині ухвали суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2016 не вирішувались питання про права та обов'язки ОСОБА_2

При цьому, судом зазначено, що ОСОБА_2 не позбавлена права звернутись до суду із самостійними вимогами щодо її участі у вихованні онуків чи визначенні порядку спілкування з онуками.

Таким чином, існує рішення суду (ухвала), яке набрало законної сили і в якому встановлено обставини, що відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2016 вирішувались питання про права та обов'язки ОСОБА_2 Ухвала суду не оскаржена в касаційному порядку.

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_2 фактично не погоджується з рішенням Верховного Суду України від 14.12.2016, яким остаточно вирішено спір та залишено в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2016, яким визначено місце проживання дітей з матір'ю.

Рішенням у справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04) від 09.06.2011 (остаточне 09.09.2011) Європейський Суд з прав людини зокрема зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-vII).(п. 42 Рішення).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справи «Рябих проти Pосії», N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення).

При перевірці апеляційної скарги, поданої ОСОБА_2, судом не встановлено обставин суттєвого та неспростовного характеру, які можуть бути підставою для перегляду остаточного та обов'язкового для виконання рішення суду.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2008 № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги та повернення її скаржнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. 292, 297 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, у прийнятті апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та повернути її скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з часу її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя:

Справа №757/11568/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5119/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.