Ухвала суду № 65499924, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-2061 Головуючий у1-й інстанції - Лісовська О.В.

Унікальний № 754/9433/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет", третя особа - Міністерство освіти і науки України, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет", третя особа - Міністерство освіти і науки України, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Суд визнав дії виконуючого обов'язки ректора Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" ОСОБА_5 щодо відмови ОСОБА_4 у виході на роботу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку - незаконними та зобов'язав Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет" допустити ОСОБА_4 до роботи на посаді асистента кафедри іноземних мов професійного спілкування Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" (далі - Університет) з 13 червня 2016 року.

Судом вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами у справі.

Не погодившись з рішенням суду, Університет через свого представника, ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.113-116).

В суд апеляційної інстанції представник Міністерства освіти і науки України не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду третя особа повідомлена належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотнє повідомлення про вручення судової повістки уповноваженій особі Міністерства 24 лютого 2017 року (а.с.134)

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність представника третьої особи, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника відповідача, ОСОБА_6, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, ОСОБА_4 та її представника, ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

З 1 вересня 2007 року ОСОБА_4 працює у Державному вищому навчальному закладі "Донецький національний технічний університет" на посаді асистента кафедри іноземних мов, що підтверджується трудовою книжкою.

У зв'язку із збройним конфліктом на території м. Донецьк позивач разом із сім'єю (чоловіком та дітьми) вимушена була переїхати до Волноваського району Донецької області, а потім до м. Києва, де і проживає до цього часу, їх сім'я отримала статус переселенці відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", що підтверджується відповідними довідками.

З 2008 року по даний час позивач ОСОБА_4 перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2; та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3

Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію на сході України та продовження збройного конфлікту на території м. Донецьк, з метою збереження життя та здоров'я громадян України, а також забезпечення конституційного права кожного на належні, безпечні і здорові умови навчання, згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 03.10.2014 року №1129 "Про організацію освітнього процесу у Донецькому національному технічному університеті" до завершення збройного конфлікту на території м. Донецьк Донецький національний технічний університет проводить свою освітню діяльність за адресою: м. Красноармійськ, пл. Шибанкова, 2. На виконання вказаного наказу МОН України внесені відповідні зміни до Статуту Університету.

З 22 жовтня 2014 року Донецький національний технічний університет проводить свою освітню діяльність на підконтрольній території в м. Красноармійськ Донецької області.

У зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_9 позивач звернулася до виконуючого обов'язки ректора університету з заявою про вихід на роботу, а також повідомила, що у зв'язку із вагітністю має намір знову піти у декретну відпустку. На своє звернення позивачка отримала повідомлення про те, що у розпорядженні університету відсутня її трудова книжка.

Після того, як позивач отримала лист від Університету, її батьки, які проживають на території Донецької області, звернулися до Університету, частина якого залишилася у м. Донецьку, де і була отримана трудова книжка позивача, але вже з наявним записом про її звільнення, оскільки без подання заяви про звільнення їй відмовлялися видати трудову книжку. Але після внесення даного запису була проставлена печатка Університету із зазначенням, що він перебуває у Донецькій народній республіці.

Позивач після отримання трудової книжки подала її до Університету, що знаходиться у м. Красноармійськ, для підтвердження факту її роботи, але їй було відмовлено у допуску до роботи через невідповідність записів у трудовій книжці дійсним обставинам справи, а також у зв'язку із відсутністю безпосередньо в університеті даних про факт роботи позивача.

На даний час позивач разом із сім'єю взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 17 березня 2015 року.

За встановлених обставин, виходячи з доведеності обставин, на які посилалась ОСОБА_4 як на підставу звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.95-97).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга відповідача не містить, в ході апеляційного розгляду представник Університету, також не навів таких обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що трудова книжка позивача не зберігалась в Університеті, тому, ураховуючи положення чинних постанов та інструкцій, пред'явлена ОСОБА_4 трудова книжка не може бути доказом перебування у трудових відносинах із Університетом, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

З наявних у справі письмових доказів, достовірність яких не заперечується відповідачем, убачається, що саме Університет з жовтня 2014 року повинен був забезпечити оперативне інформування працівників і студентів з усіх питань, що стосуються тимчасового переведення Університету до міста Красноармійська (а.с.12).

Університет виконав цей обов'язок лише шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті без будь-якого іншого інформування працівників. При цьому особам, які виявили бажання продовжувати працювати в системі освіти України, було запропоновано особисто вирішити питання щодо перевезення своєї трудової книжки та документів кадрового обліку до м. Красноармійська (а.с.5).

Згідно з даними персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України саме Університет був страхувальником ОСОБА_4 у 2007-2009 роках - до початку її відпустки по догляду за трьома дітьми, які народилися у період з 2008 по 2013 рік (а.с.25-26).

Ураховуючи ці обставини у їх сукупності та взаємному зв'язку, районний суд правильно визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що вона як працівник Університету не була належним чином поінформована про необхідність особистого перевезення трудової книжки та документів кадрового обліку до м. Красноармійська, а тому вимушена була це зробити вже після того як дізналась про такий обов'язок, і саме тому трудова книжка була їй видана і заповнена адміністрацією того навчального закладу, який залишився на непідконтрольній Україні території.

Під час апеляційного розгляду представник Університету підтвердив суду, що архів відділу кадрів та бухгалтерії централізовано не був вивезений до м. Красноармійська з непідконтрольної Україні території.

З огляду на ці обставини доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома