Рішення № 65499850, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 755/12165/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/4311/2017Головуючий у суді першої інстанції - Яровенко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача Бордуна О.І.,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості і збитків за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа: Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів про визнання кредитного договору частково недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 50006074 від 15.10.2012 у розмірі 63 363,15 грн., збитки у розмірі 12 000,00 грн., три відсотки річних у розмірі 287,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 435,25 грн., а також відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог вказувало, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору, перестав виконувати зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредитних коштів. Відповідачем одержана вимога про дострокове погашення кредиту 01.04.2015 і останнім днем погашення кредиту було 02.05.2015, проте відповідач вимогу не виконав. Банком ініційовано процес звернення стягнення на предмет застави (автомобіль) за виконавчим написом нотаріуса, з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором у розмірі 227 061,37 грн. Однак, 07.08.2015 відповідачем було добровільно сплачено на розрахунковий рахунок позивача 126 500,00 грн. та 19.08.2015 сплачено ще 101 348,61 грн. у зв'язку з чим виконавче провадження було закінчено, про що 02.09.2015 державним виконавцем винесено постанову.

Разом з цим, оскільки з моменту направлення відповідачу вимоги про дострокове погашення кредиту і до моменту сплати відповідачем грошових коштів пройшло більше ніж півроку, а також враховуючи, що згідно умов кредитного договору, сума кредиту яка підлягає поверненню розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу за безготівковими операціями банку, зазначеного у договорі, то у відповідача станом на 26.10.2015 із врахуванням сплачених коштів, наявна заборгованість у розмірі 2 762,38 доларів США, що еквівалентно 62 402,16 грн. (курс долара США 22,59 у ПАТ «Креді Агріколь Банк»). Розмір процентів за період з 01.09.2015 по 26.10.2015 становить 960,99 грн., а відтак сума основного боргу за кредитом становить 63 363,15 грн.

Крім цього, позивач вважає, що за рахунок відповідача йому мають бути компенсовані збитки у розмірі 12 000, грн., які він поніс у зв'язку з представництвом його інтересів у судах ТОВ «Юридичною фірмою «Вернер», а також з відповідача підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 287,22 грн. і інфляційні втрати у розмірі 1 435,25 грн., що передбачено ст. 625 ЦК України (Т.1, а.с. 2-9).

Під час розгляду справи ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті», в якому просила:

- визнати недійсним кредитний договір № 50006074 від 15.10.2012, укладений між нею та ТОВ «Порше Мобіліті», в частині її обов'язку здійснювати платежі на виконання договору у сумі, розрахованій за відповідним обмінним курсом гривні, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в розмірі 13 339,20 доларів США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування, які є додатком до цього договору;

- визнати недійсними пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 Загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору № 50006074, укладеного 15.10.2012 між нею і ТОВ «Порше Мобіліті»;

- визнати недійсним пункт 2.4 Загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору № 50006074, укладеного 15.10.2012 між нею і ТОВ «Порше Мобіліті», в частині нарахування процентів за користування кредитом на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка повернення кредиту;

- розірвати додатковий договір № 1 до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-РМ2-13-00694 від 18.10.2013 між ОСОБА_4, ТОВ «Порше Мобіліті» та ПАТ «СК «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА»;

- розірвати договір № 28-0199-РМ2-13-00694 від 18.10.2013 між ОСОБА_5 та ПАТ «СК «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА», а також договір № 28-0199-РМ2-13-00694 від 24.10.2014 між ОСОБА_4 та ПАТ «СК «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА»;

- розірвати договір № 28-0199-РМ2-13-00694 від 18.10.2014 між ОСОБА_5 та ПАТ «СК «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА», а також договір № 28-0199-РМ2-13-00694 укладений 24.10.2014 між ОСОБА_4 та ПАТ «СК «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА»;

- визнати неправомірною та необґрунтованою суму 77 085,62 грн. позовних вимог заявлених ТОВ «Порше Мобіліті»;

- визнати неправомірною та необґрунтованою нараховану суму, яка була сплачена на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_5 згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняє валютні операції;

- зобов'язати ТОВ «Порше Мобіліті» повернути різницю між фактично отриманою сумою від ОСОБА_5 і сумою, яка була нарахована ТОВ «Порше Мобіліті» на момент підписання договору застави згідно графіку погашення кредиту та % ставки на користь ОСОБА_4

В обґрунтування зустрічних вимог вказувала, що укладений між сторонами договір в указаних частинах є недійсним, оскільки такі його положення суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо вимог про розірвання договорів добровільного страхування, вказує, що кредитні зобов'язання нею сплачені в повному обсязі, відтак вона має право самостійно обирати компанію, яка надаватиме страхові послуги. Також вказує, що з цих же підстав є необґрунтованою вимога позивача про стягнення з неї суми 63 363,15 грн. несплаченої за невикористані послуги по страхуванню (Т.1, а.с. 131-135).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2017 позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 63 363,15 грн. заборгованості, 287,22 грн. три відсотка річних, 1 435,25 грн. інфляційних втрат, а всього 65 085,62 грн. В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 1 218,00 судового збору. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», Приватного акціонерного товариства «»Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа: Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів про визнання кредитного договору частково недійсним - відмовлено (Т.3, а.с. 6-12).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення змінити, а саме ухвалити нове рішення про відмову з в задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» і задовольнити зустрічний позов у повному обсязі. Вважає, що суд не повно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не дав належну оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.

Представник ТОВ «Порше Мобіліті» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ПрАТ «СК «Українська страхова група» в заяві на адресу суду просила розглянути справу за відсутності її представника.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржено ОСОБА_4 в частині задоволених вимог про стягнення з неї заборгованості, трьох відсотків річних і інфляційних втрат та в частині відмови їй в задоволенні зустрічних вимог. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи у справі судове рішення про часткове задоволення первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором у відповідача існує непогашена заборгованість по кредиту та відсоткам у розмірі 63 363,15 грн., яка підлягає стягненню разом з трьома відсотками річних та інфляційними втратами, згідно вимог ст. 625 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних вимог про часткове визнання недійсним кредитного договору та розірвання договорів страхування, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.

Висновок суду про відмову в задоволенні зустрічних вимог є законним і обґрунтованим, натомість колегія суддів не може погодитись з висновком суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, трьох відсотків річних і інфляційних втрат, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2012 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 50006074 на суму 108 687,80 грн., що еквівалентно 13 339,20 доларів США, строк кредиту 60 місяців, процентна ставка 9,90 % річних, разова комісія 2,5% річних, з цільовим призначення - на придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2012. Загальні умови кредитування є додатком до вказаного кредитного договору (Т.1, а.с. 10-18).

Погашення суми кредиту повинно було здійснюватися згідно графіку погашення кредиту, який також є додатком до кредитного договору та погоджений сторонами (Т.1, а.с. 19-22).

25.10.2012 між сторонами укладено договір застави транспортного засобу № 50006074, за яким ОСОБА_4 передала в заставу ТОВ «Порше Мобіліті» належний їй автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2012, з метою забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором (Т.1, а.с. 33-38).

18.10.2013 між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору (додаткова угода № 1), за яким позичальнику надано додаткову суму кредиту у сумі еквівалентній 3 714,96 доларам США, що в гривні дорівнює 30 447,81 грн. на сплату страхових платежів. У зв'язку з укладенням додаткової угоди змінено графік погашення кредиту (Т.1, а.с. 23-29).

Додатковою угодою № 1 від 14.04.2014 до кредитного договору, сторонами визначено строк кредиту у 84 місяці (Т.1, а.с. 32).

У зв'язку зі збільшенням строку користування кредитом, сторонами 15.04.2014 також внесено зміни щодо цього в договір застави (Т.1, а.с. 39).

01.04.2015 ОСОБА_4 одержала вимогу ТОВ «Порше Мобіліті» про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, в якій останнім вимагалося дострокового повернення суми кредиту та сплати виниклої заборгованості, що разом станом на 18.03.2015 (дата вимоги) становить 247 491,56 грн.

У вимозі також вказувалося, що у випадку неповернення суми кредиту та несплати заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги, ТОВ «Порше Мобіліті» буде змушене вдатися до примусового стягнення суми кредиту та заборгованості, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий в заставу.

При цьому, звернуто увагу позичальника на те, що заборгованість по сумі кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти і відповідно до умов договору розмір такої заборгованості в гривні підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу валют та буде перераховано у відповідності до діючого обмінного курсу валюти станом на дату вчинення відповідного виконавчого напису або подання позову (у зв'язку з чим сума заборгованості за кредитом у гривні ймовірно буде відрізнятися від вказаної у цій вимозі) (Т.1, а.с. 45-48).

26.06.2015 приватним нотаріусом КМНО Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис, за яким звернуто стягнення на автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, який належить ОСОБА_5 і за рахунок коштів від реалізації якого необхідно задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 227 061,37 грн. (Т.1, а.с. 49).

Отже, звертаючись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису ТОВ «Порше Мобіліті» визначило загальну суму заборгованості ОСОБА_4 в розмірі 227 061,37 грн.

03.07.2015 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві відкрито виконавче провадження (Т. 1, а с. 51, 52).

05.08.2015 державним виконавцем складено акт опису і арешту майна боржника, зокрема належного ОСОБА_4 автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 (Т.1., а.с. 53-54).

07.08.2015 згідно платіжного доручення № 1 та 19.08.2015 згідно платіжного доручення № 23897881 ОСОБА_5 перерахувала на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» 126 500,00 грн. та 101 348,61 грн. відповідно, згідно кредитного договору № 50006074 від 15.10.2012 (Т.1, а.с. 55, 56).

02.09.2015 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно вказаної постанови державним виконавцем встановлено, що 20.08.2015 на адресу відділу надійшла заява представника ТОВ «Порше Мобіліті» про сплату ОСОБА_5 заборгованості у повному обсязі. 01.09.2015 на депозитний рахунок відділу ОСОБА_5 сплачено виконавчий збір та витрати у повному обсязі (Т. 1, а с. 57, 58).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідачем виконано свій обов'язок по сплаті заборгованості за кредитним договором, яка була визначена безпосередньо позивачем з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, а відтак останній, у зв'язку з фактичним припиненням зобов'язання, належним його виконанням, не має правових підстав для донарахування визначеної на власний розсуд заборгованості за кредитним договором та, відповідно, й нарахування трьох відсотків річних і інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України.

При цьому, слід наголосити, що факт сплати відповідачем заборгованості за кредитом в повному обсязі був визнаний позивачем при зверненні до виконавчої служби, що відображено в постанові державного виконавця, яка є чинною.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Таким чином, рішення суду, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення збитків сторонами не оскаржено. Відтак, з урахуванням відмови в задоволенні вимог позивача в повному обсязі, також підлягає скасуванню рішення суду в частині розподілу судових витрат (стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 1 218 грн. судового збору).

Що стосується вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалення в цій частині нового рішення, то такі вимоги не можуть бути задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається відповідач заявляючи зустрічні вимоги, передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

При цьому, слід зазначити, що в даному випадку кредит видано у гривні, що відображено в договорі, проте зазначено еквівалент у доларах США, що узгоджується з положенням чинного законодавства.

Частиною 2 вказаної норми Закону визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Згідно ч. 4 цієї ж статті, договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

Крім цього, ч. 5 також закріплено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Таким чином, законодавство України вказує на те, що умови надання грошових коштів встановлюються договором і відповідно позичальник зобов'язаний повернути кредит (грошові кошти в яких видано кредит) та сплатити проценти за їх користування.

Позичальник був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом. Спір щодо невідповідності підпису у кредитному договорі та графіку платежів за договором між сторонами відсутній. Дані про те, що позичальник не одержав необхідної інформації про умови кредитування, матеріали справи не містять.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Отже, встановивши вищевказані фактичні обставини справи та проаналізувавши означені норми чинного законодавства, які регулюють виниклі правовідносини сторін, суд першої інстанції цілком законно та обґрунтовано дійшов висновку, що укладення між сторонами кредитного договору відбулось з дотриманням вимог закону і прав позичальника порушено не було. Є обґрунтованим висновок суду про не доведеність заявлених зустрічних вимог.

Водночас слід наголосити, що заявляючи зустрічні вимоги про розірвання договорів страхування, відповідач не наводить жодних правових підстав для цього, а тому, з урахуванням вимог ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги в цій частині та залишення без змін рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог про визнання кредитного договору частково недійсним та розірвання договорів страхування.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307-309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року в частині часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судових витрат - скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, трьох відсотків річних та інфляційних втрат - відмовити.

В іншій частині Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва