Ухвала суду № 65499817, 15.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 757/1475/15-ц Головуючий у суді першої інстанції - ЛитвиноваІ.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1259/2017 Доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку майна в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 рокуОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просив визнати за ним право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько позивача - ОСОБА_8 Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з 4/9 частин квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2013, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги у відповідності до ст.ст. 1258, 1261 ЦК України має право на спадщину у розмірі 4/9 у частці права власності на квартиру яка належала його померлому батьку. Разом з цим ОСОБА_3, внуку померлої ОСОБА_9, належить спадщина за правом представлення у розмірі, яка належала б його померлому батьку, як би він був живий після смерті ОСОБА_9: у розмірі 1/2 від 4/9, тобто 2/9. Судом встановлено, що ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги після смерті його батька має право на спадщину у розмірі 4/9, яка належала його померлому батьку у спірній квартирі, а також 2/9 при спадкуванні після померлої ОСОБА_9 (його бабусі) за правом представлення відповідно до вимог ст. 1266 ЦК України.

Тобто, загальна частка, яку за законом має успадкувати ОСОБА_6, складає 2/3 частини квартири (4/9 + 2/9= 6/9).

Однак, в резолютивній частині рішення це право не було вказано.

Таким чином, у відношенні спадкоємця ОСОБА_3 судом на даний час не прийнято рішення яким би було визнано його право на спадщину на 2/3 частини квартири АДРЕСА_6 або відмовлено у його визнанні.

Шоста Київська державна нотаріальна контора своїм листом від 22.05.2014 відмовила у видачі свідоцтва про право власності на спадщину з тією мотивацією, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2006 (яке скасовано) за ОСОБА_6 визнано право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_4, а за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частки вищевказаної квартири.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві рішенням від 18.06.2014 відмовив у державній реєстрації прав власності з підстав не надання заявником (ОСОБА_6) документів, що підтверджують виникнення чи перехід права власності на нерухоме майно відповідно до закону (рішення від 18.06.2014).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2016 позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження у справі у зв'язку із набранням законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2005, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.03.2006, а також набранням законної сили ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2012 у справі №2-215/11.

В судовому засіданні позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю і необґрунтованістю та просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог закону.

Відповідач з'явившись в судове засідання і заявивши відвід колегії суддів, не дочекавшись виходу з нарадчої кімнати по вирішенню заяви про відвід, залишив зал судового засідання з невідомих причин.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, третя особа про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та представника третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_8 Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з 4/9 частин квартири АДРЕСА_2(а.с. 8-9 том І).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2013 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання недійсний свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсною заяви про скасування заповіту вимоги задоволено частково та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицькою С.А. 03.11.1998 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_11 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_12 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_6.

Даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги у відповідності до ст.ст. 1258, 1261 ЦК України має право на спадщину у розмірі 4/9 частки права власності на квартиру, яка належала його померлому батьку. Разом з цим, ОСОБА_3, внуку померлої ОСОБА_9, належить спадщина за правом представлення у розмірі, яка належала б його померлому батьку, як би він був живий після смерті ОСОБА_9 у розмірі 1/2 від 4/9, тобто 2/9. Судом встановлено, що ОСОБА_6, як спадкоємець першої черги після смерті його батька, має право на спадщину у розмірі 4/9, яка належала його померлому батьку у спірній квартирі, а також 2/9 при спадкуванні після померлої ОСОБА_9 (його бабусі) за правом представлення відповідно до вимог ст. 1266 ЦК України.

Тобто, загальна частка яку за законом має успадкувати ОСОБА_6 складає 2/9 частини квартири (4/9 + 2/9= 6/9) (а.с. 45 том І).

Проте, оскільки позивачем не було заявлено вимогу про визнання його права на спадщину у розмірі 2/3 частини спірної квартири АДРЕСА_6 а лише визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, то дану вимогу не було вирішено судом по суті, а лише встановлено обставини, що стосувалися предмету спору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК Україні суд розглядає цивільні справи, в межах заявлених позовних вимог.

Листом від 22.05.2014 Шоста Київська державна нотаріальна контора відмовила у видачі свідоцтва про право власності на спадщину з тією мотивацією, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2006 (яке скасовано) за ОСОБА_6 визнане право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_8, а за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частки вищевказаної квартири (а.с. 68 том І).

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві рішенням від 18.06.2014 відмовив у державній реєстрації прав власності з підстав не надання заявником (ОСОБА_3.) документів, що підтверджують виникнення чи перехід права власності на нерухоме майно відповідно до закону (рішення 18.06.2014) (а.с. 70 том І).

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Відповідно дост. 14 ЦПК Українисудові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що позивач має право на спадщину після померлого ОСОБА_8, яка складається з 2/3 частин квартири АДРЕСА_9, а відтак ця обставина не підлягає повторному доведенню та встановленню і спадкові права позивача підлягають судовому захисту.

Доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом строків позовної давності, спростовуються наступним.

Згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно дост. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду з позовом 16.01.2015. Рішенням від 18.06.2014 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві відмовив у державній реєстрації прав власності, таким чином позов подано у межах строку позовної давності.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо пред'явлення позову до неналежного відповідача, оскільки відповідач ОСОБА_5, як співвласник спірної квартири, не визнає право позивача на частку спірної квартири.

Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, також слід зазначити, що доводи апеляційної скарги були предметом дослідження і оцінки в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та на законність рішення не впливають.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5- відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку майна в порядку спадкування - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва