Ухвала суду № 65499697, 09.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача Мідляра В.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Аталант» про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ «Банк Камбіо» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №033/1-2012/840 від 30.11.2012 в сумі 24 576,73 доларів США звернути стягнення на предмет застави відповідно до договору від 30.11.2012, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим №3059, а саме на належні ОСОБА_2 екскаватор марки Zeppelin ZM12, р.н. НОМЕР_1, заводський НОМЕР_5, двигун НОМЕР_6, 1996 року випуску; екскаватор марки Atlas 1304, р.н. НОМЕР_2, заводський НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, 1995 року випуску; екскаватор марки О&К МН CITY, р.н. НОМЕР_3, заводський НОМЕР_9, двигун НОМЕР_10, 1994 року випуску, шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, в межах процедури виконавчого провадження.

Справа № 759/14446/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/3136/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Сенько М.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2015 вищевказаний позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №033/1-2012/840 від 30.11.2012р. в сумі 24 576,73 дол. США звернуто стягнення на предмет застави відповідно до договору від 13.11.2012, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №5059, а саме на: екскаватор марки Zeppelin ZM12, р.н. НОМЕР_1, заводський НОМЕР_5, двигун НОМЕР_6, 1996 року випуску; екскаватор марки Atlas 1304, р.н. НОМЕР_2, заводський НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, 1995 року випуску; екскаватор марки О&К МН CITY, р.н.НОМЕР_3, заводський НОМЕР_9, двигун НОМЕР_10, 1994 року випуску, що належать ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_4), шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, в межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Камбіо» 1 218 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що факт підписання із заставодавцем договору про внесення змін та доповнень до договору застави від 30.11.2012 без внесення до змісту договору відомостей щодо порядку та термінів погашення заборгованості по кредиту є умисна дія банку, а тому відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука є припиненою. Зазначив, що встановлений єдиний термін повернення грошових зобов'язань 27.10.2014, а тому строк звернення до застоводавця як до поручителя сплинув 27.04.2015.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2012 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Аталант» було укладено кредитний договір №033/1-2012/840, на виконання якого банк видав, а позичальник прийняв кошти у вигляді відзивної відновлювальної лінії за лімітом 25 000 доларів США, зі сплатою 17% річних, строком користування до 28.05.2013 (а. с. 9-10). З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, 30.11.2012 між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим №5059, за умовами якого останній передав Банку у заставу належні йому: екскаватор марки Zeppelin ZM12, р.н. НОМЕР_1, заводський НОМЕР_5, двигун НОМЕР_6, 1996 року випуску; екскаватор марки Atlas 1304, р.н. НОМЕР_2, заводський НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, 1995 року випуску; екскаватор марки О&К МН CITY, р.н.НОМЕР_3, заводський НОМЕР_9, двигун НОМЕР_10, 1994 року випуску (а. с. 12-13). Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2015 стягнено з ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Аталант» на користь ПАТ «Банк Камбіо» 24 576 доларів 73 центів США заборгованості за кредитним договором. Дане рішення звернуто до виконання, на що вказує факт видачі стягувачу наказу про примусове виконання рішення суду (а. с. 6-7). До кредитного договору Додатковими угодами від 28.05.2013 та 28.11.2013 вносились зміни, а саме переносився кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, спочатку до 27.11.2013, а потім до 27.10.2014 (а. с. 10-11). Такі ж зміни були внесенні до Договору застави 28.05.2013 та 11.12.2013 (а. с. 14-15). Враховуючи, що позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору та має заборгованість за останнім, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК, зокрема договорів.

Статтею 572 ЦК України, яка узгоджується із ст. 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що всилу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем)зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 589 ЦК України уразі невиконаннязобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення напредмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплатупроцентів, неустойки,відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленного майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору застави у випадку невиконання Заставодавцем/Позичальником зобов'язань за Кредитним договором (неповернення кредиту, сплати процентів та/або інших платежів) або умов цього договору, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо іншого не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК).

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що позичальник не виконує умови кредитного договору, колегія суддів вважає висновки суду про задоволення позову шляхом звернення стягнення на предмет застави правильними, враховуючи наступне.

Статтями 546, 575 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Тобто, законодавець виокремлює окремі види зобов'язань, серед яких наявні, зокрема, такі окремі види як порука та застава.

Крім того, у ч. 1 ст. 575 ЦК України, що має назву «Окремі види застав», виокремлюється такий вид застави як іпотека, якою є «застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи».

В свою чергу, відносини, що виникають у зв'язку з використанням такого засобу забезпечення зобов'язань, як іпотека, врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку».

Разом з тим, ст. 559 ЦК, що має назву «Припинення поруки» й міститься у параграфі 3 глави 49 ЦК із назвою «Порука», встановлює підстави для припинення саме такого виду забезпечення зобов'язань, як порука.

Зокрема, за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Ані норми ЦК України, що регулюють інститут застави (ст. ст. 572-593), ані положення Закону України «Про іпотеку» не містить бланкетних норм, які б відсилали б до ст. 559 ЦК, або вказували б на підстави для застосування ст. 559 ЦК для припинення такого виду забезпечення зобов'язань, як застава (іпотека - відповідно до Закону «Про іпотеку»).

Таким чином, систематичне тлумачення свідчить про відсутність підстав застосування положень про припинення поруки згідно з ст. 559 ЦК до відносин, що виникають із застосування такого виду забезпечення зобов'язань, як застава (й різновиду застави - іпотеки).

Враховуючи те, що застава (іпотека) ст.ст. 548, 572 ЦК України може забезпечувати лише дійсне зобов'язання, у цьому контексті припинення застави (іпотеки) можливе лише у випадку припинення або недійсності зобов'язання, яке забезпечується заставою.

Доводи апеляційної скарги про те, що необхідно застосувати до даних правовідносин, а саме застави положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, за якою порука вважається припиненою є необґрунтованими та такими, що полягає у неправильному розумінні застосування норм права, враховуючи вищевикладене.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено при повному дослідженні обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

За наведених обставин та відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк