Постанова № 65499470, 16.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 березня 2017 р. № 820/6976/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Данченко А.С.,

представника відповідача - Зінченко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 0003821201 від 08.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

СТОВ «Агросвіт» відповідно до свідоцтва №200064397 з 17.01.2003 р. зареєстроване платником ПДВ, а з 01.01.2009 р. є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарський товаровиробник по вирощуванню зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (згідно КВЕД 01.11).

18.11.2016 р. працівниками Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих СТОВ «Агросвіт» у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2016 р.

За результатами перевірки складено акт № 452/20-26-12-01-31707522 від 18.11.2016 р., відповідно до якого контролюючим органом встановлено порушення п.185.1ст.185, п.187.1 ст. 187, п.п. а, б, в п. 209.2 ст. 209, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209, п.209.19 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело, до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) податкової декларації з ПДВ (0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) на суму - 1161835,00 грн., в тому числі, що сплачується до державного бюджету рядок 18.1. - 987560,00 грн., що спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування рядок 18.2- 174275,00 гри., заниження від'ємне значення р.21 на 1156735,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки на адресу СТОВ «Агросвіт» від Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області надійшло податкове повідомлення-рішення №0003821201 від 08.12.2016 р. на суму 174252,50 грн. за платежем податок на додану вартість сільськогосподарського підприємства за операціями із зерновими та технічними культурами.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За нормою ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування, що не заперечується сторонами по справі та узгоджується з вимогами ст. 209 Податкового кодексу України.

Таку, відповідно до п.209.1 ст. 209 ПК України(яка була чинна на момент виникненян спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому цим розділом.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 209.7 ст.209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Таким чином, сільськогосподарське підприємство, у якого частка операцій з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, має право обрати спеціальний режим оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється, зокрема, на: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД): вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння; вирощування фабричного цукрового буряку; вирощування тютюну і махорки, первинне оброблення листя (збирання, сушіння, сортування тощо), вирощування розсади; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування однорічних і багаторічних трав на зелений корм, випас, сіно, сінаж і силос; вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо); вирощування баштанних кормових культур вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос; одержування насіння цукрового буряку та насіння кормових культур (включаючи трави); вирощування та первинне оброблення (замочування) прядивних культур; вирощування ефіроолійних культур; вирощування лікарських однорічних і багаторічних трав'янистих, напівчагарникових, ліано- та деревоподібних культур; вирощування садивного матеріалу ефіроолійних та лікарських культур; вирощування коренеплодів і бульбоплодів з високим вмістом крохмалю або інуліну (топінамбуру, батату тощо); вирощування шишок хмелю, цикорію (п.209.17.1ст.209 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Ставка податку залежить від характеру (виду) операції: як - то постачання товарів/послуг на митній території України, експорт чи імпорт товару. Тобто, розмір ставки та пільги з податку на додану вартість залежать від об'єкта оподаткування, а не від бази оподаткування.

За своїм економіко - юридичним змістом база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. У даному разі база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 Податкового кодексу України визнана об'єктом оподаткування. Наведене виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією.

До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції.

Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 р. було затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема декларації 0121-0123 - спеціальний режим оподаткування (далі-Порядок № 21).

В рядку 1.1 декларації 0121-0123 (спеціальний режим оподаткування) відображенню підлягають не окремі податкові накладні, а операції з постачання товарів/послуг, які підпадають під визначення сільськогосподарських в розумінні статті 209 Податкового кодексу України.

Щодо виявленого податковим органом порушення підприємством вимог п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст.209 Податкового кодексу України, яке виявилось у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту по операціям із зерновими та технічними культурами ( р.6.1 табл.1 дод. 10 ) суму ввезеного обладнання на митну територію України, призначеного для виробництва молочної продукції на суму 5834675,000 грн., ПДВ у сумі 1166935грн., тобто у разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством виключно для виробництва одного виду товарів/послуг (зернових і технічних культур, або продукції тваринництва, або інших сільськогосподарських товарів/послуг), сума сплаченого (нарахованою) податкового кредиту, у зв'язку з таким виготовленням/ придбанням повністю відноситься до складу податкового кредиту за відповідним видом операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, СТОВ »Агросвіт» на підставі контракту № 506 від 16.06.2016 року придбано у WENZHOU DEYI MACHINERY TRADE CO LTD комплект обладнання для харчової промисловості, що підтверджується митною декларацією № 807100000/2016/037353, міжнародними товарно-транспортними накладними СМR № 37961/1, 3796/2 (а.с. 104-139).

Зокрема, підприємством придбано:

- обладнання для миття, промивки та кінцевого ополіскуваня ємкостей, труб, подачі молока, заслінок, інших робочих каналів і агрегатів обладнання для виробництва молочної продукції (сирів,сметани, йогуртів та ін. молочних продуктів), у частково розібраному стані, відповідно ВМД № 37353 від 26.09.2016р.;

- контейнери, що спеціально призначені для багаторазового використання для доставляння вантажів "від дверей до дверей" та виключають проміжне перевантаження по дорозі, обладнані для перевезення одним або декількома видами транспорту, зміцнені арматурою, відповідно ВМД № 37353 від 26.09.2016р.;

- обладнання для наклеювання етикеток на пляшки, призначене для використання у харчовій промисловості, продуктивністю 2500-3000 пляшок за годину, двохголовочна етикетувальна машина модель ТLSB-2? 2500-3000 шт./год. -4шт., продуктивністю 2500 - 3000 , відповідно ВМД № 37351 від 26.09.2016р.;

- контейнери, що спеціально призначені для багаторазового використання для доставляння вантажів "від дверей до дверей" та виключають проміжне перевантаження по дорозі, обладнані для перевезення одним або декількома видами транспорту, зміцнені арматурою, відповідно ВМД № 37351 від 26.09.2016р.;

- насос для рідин відцентровий з діаметром випускного патрубка 1.5 , з радіальним потоком, одноступінчастий, з одним вхідним робочим колесом, моноблоковий, без витратоміра, насос для перекачування харчових рідин, відповідно ВМД № 37353 від 26.09.2016р.;

- обладнання для обробки молока на молочних фермах або в молочній промисловості, без використання принципу теплообміну, призначене для жирових включень на більш дрібні частинки, які краще засвоюються організмом, відповідно ВМД № 37353 від 26.09.2016р.;

- обладнання для пакування ПЕТ-пляшок з термоусадкою пакувального матеріалу, що використовується у харчовій промисловості, продуктивністю пляшок за годину, у частково розібраному стані на час транспортування, машина групування і термообтяг, відповідно ВМД № 37353 від 26.09.2016р.

За приписами підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України визначено перелік виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

розділ м'яса для товарної кондиції.

Отже, законодавцем визначено певний перелік послуг/товарів, які підприємством можуть бути віднесені до виробничих факторів, наявність яких зумовлена виключно сільськогосподарськими потребами підприємства та за рахунок яких формується податковий кредит.

Як було встановлено під час розгляду справи, вищевказане обладнання СТОВ «Агросвіт» використовує для сільськогосподарських потреб в наступних напрямах:

-«насос приймання молока та інших рідин» для прийняття та перекачування молока, меду натурального з коефіцієнтом в'язкості не більше 4,393 при температурі 45 °С, а також для перекачування рослинних жирів таких як масло соняшникове, масло соєве;

- «гомогенізатор» використовується для вирішення задач створення однорідних, (відносно) стійких, багатофазних дисперсійних систем. Однорідність гомогенізованих систем забезпечується перерозподілом компонентів в обсязі дисперсійного середовища. Стійкість гомогенізованих систем забезпечується за рахунок максимального дроблення дисперсних фаз і за рахунок введення поверхнево-активних речовин. Гомогенізатор використовується для забезпечення однорідності таких рідин, як мед, рослинні жири та тваринних жирів, молока;

- «гомогенізатор вершків» принцип дії аналогічний, який використовується для створення однорідних, (відносно) стійких, багатофазних дисперсійних систем у вершках як для власних потреб, так і для надання послуг іншим виробникам молока та вершків;

-«етикерувальний агрегат» підприємство використовує для пакування та подальшого нанесення етикеток на такі види продукції: фасована у ПЕТ-тару пшениця, фасований у ПЕТ-тару ячмінь, фасований у ПЕТ-тару овес, фасоване у ПЕТ-тару соняшникове насіння, фасована у ПЕТ-тару кукурудза, фасований у ПЕТ-тару мед натуральний, фасований у ПЕТ-тару цукор, фасоване у ПЕТ-тару молоко та вершки. Фасування та маркування вказаної продукції здійснює як для власних потреб, так і для інших суб'єктів господарювання за укладеними договорами;

- «агрегат групування та термообтяжки ПЕТ-тари» - використовується з метою групування в ящики вищевказану продукцію у ПЕТ-тарі для власних потреб так і для інших суб'єктів господарювання за укладеними договорами.

-«система центральної мийки обладнання» призначена для забезпечення санітарного стану та мийки вищевказаного обладнання.

Суд зауважує, що податковим органом як під час проведення, так і в ході судових засідань не надано до суду належних документально підтверджених доказів неможливості використання вказаного обладнання не лише в процесі виробництва молочної продукції, а й за операціями з зерновими та технічними культурами в харчовій промисловості, зокрема пакування у ПЕТ - упаковку, що, в свою чергу, могло б свідчити про порушення підприємством вимог ст. 209 Податкового кодексу України.

Так, представником позивача на підтвердження використання вказаного обладнання для пакування у ПЕТ - упаковки залучено до матеріалів справи договір від 08.08.2016 року, укладений між ТОВ «Цукрове» (Замовник) та СТОВ «Агросвіт» (Підрядник) про виконання робіт №16-П, відповідно до якого СТОВ «Агросвіт» бере на себе зобов'язання по пакування та маркуванню цукру.

Виконання вказаного договору зумовлено наявністю у СТОВ «Агросвіт» придбаного необхідного обладнання для проведення маркування та пакування продукції, доказів на спростування чого контролюючим органом до суду не надано.

Поряд з цим, суд зауважує, що відповідно до п.4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 21 (Податковий кредит) передбачено, що у розділі II "Податковий кредит" декларації 0121 -0123 відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Кодексу відображаються товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виробництва сільськогосподарських товарів/послуг, у тому числі зернових і технічних культур, та'або продукції тваринництва, а частково для виготовлення інших товарів/послуг, сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється, виходячи з питомої ваги вартості таких сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості всіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Вказаний розподіл відбувається у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення та/або придбання, а розподілені суми включаються до значень рядків 10 та 11 декларацій 0110 та 0121-0123 послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку. Рядок 10.1 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 5.1 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10),

рядок 10.2 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 5.2 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10), Рядок Ц.] декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 6.1 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10).

Рядок 11.2 декларації 012І-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 6.2 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10).

Рядок 11.4 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 6.3 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10).

На підставі наведеного, рядок 11.1 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 6.1 таблиць І-З (ДС 10). Позивачем, було правомірно відображену в податковій декларації з ПДВ в податковому кредиті суму, придбаного обладнання і рядок 11.1 декларації 0121-0123 0130 дорівнює сумі значень рядків 6.1 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10).

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, податковим органом не надано доказів не використання придбаного обладнання для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), тому у позивача були наявні підстави розподіляти суму податкового кредиту виходячі з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) у загальній вартості усіх товарів/послуг, постановлених за 12 попередніх місяців, а відтак позивачем правомірно віднесено суму придбаного обладнання для виробництва молочної продукції до податкового кредиту як по операціям з продуктами тваринництва, так і по операціям із зерновими та технічними культурами (р.6.1 табл.1-3 (ДС 10).

Отже, висновки податкового органу про заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, а також заниження від'ємного значення є необґрунтованими.

Також, податковим органом під час проведення перевірки було встановлено, розбіжність у задекларованих підприємством податкових зобов'язань та даними перевірки, яка виникла за рахунок не відображення підприємством в 1 рядку табл. 1 дод. 10 помилково виписаної податкової накладної № 32/2 від 21.09.2016р. (реалізація соняшника) ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", яка була відкоригована на зменшення податкових зобов'язань розрахунком коригування № 4/2 від 23.09.2016р. та розбіжність за рахунок віднесення до рядку 1 табл. 1 дод.10 реалізації ПСП "ДРУЖБА"люцерни "Веселоподільська- 1" 1р. на суму всього 30600,00 грн. Розрахунок коригування виписаний ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ" до помилкової накладної № 32/2 від 21.09.2016р. також не відображений в 3 рядку дод.10, при цьому відображено в р. 7 декларації з ПДВ за вересень 2016 СТОВ «Агросвіт» вх. від 20.10.2016р. №9197957921 (0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства), чим порушено п.п. а, б п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України. Усього податкових зобов'язань за даними підприємства р.4 рядку табл. 1 додатку 10 - 65370,00 грн. ПДВ , за даними перевірки - 60270,00 гри. ПДВ , завищення складає 51000,00 грн.

Згідно п. 209.2 ст. 209 ПК України передбачено, що позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню:

до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків;

на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків;

б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків;

на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків;

в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків;

на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Згідно п.5 Розділу І Порядку № 21 ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Відповідно до п.6 розділу III Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно п.10 розділу III Порядку додатками до декларації є, зокрема, розрахунок сум податку на додану вартість за операціями із сільськогосподарськими товарами / послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС 10).

При цьому, згідно пп.2 п. 4 розд. V Порядку № 21, у рядках 1, 2, 3, 5 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання товарів/послуг за звітний період, які оподатковуються за основною ставкою, за ставкою 7 %, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод) та не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та послуг, що не оподатковуються у зв'язку з їх місцем постачання за межами митної території України.

При визначенні обсягу постачання товарів/послуг за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміна "постачання товарів" відповідно до вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу та значення терміна "постачання послуг" відповідно до вимог підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу.

В свою чергу, п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Поряд з цим, податковим законодавством не покладено обов'язок на платника податків декларувати податкові зобов'язання за помилково виписаними податковими накладними.

Таким чином, приписами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ, і відповідно, підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість від 17.10.16 р. (0110-загальна) та податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 16 р. від 19.10.16 р. (0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 31.10.16 р. та з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07.11.16р.

Так, між СТОВ «Агросвіт» та ПСП «Дружба» мали місце господарські операції по поставці люцерни »Веселоподільська - 1» 1 р., що підтверджується видатковою накладною № РН - 0003874 від 02.09.2016 року, довіреністю № 249 від 01.09.2016 року на отримання вказаного товару. Оплата вказаного товару була повністю оплачена 01.09.2016 року на суму 30600,00 грн., що підтверджується банківською випискою та актом взаємозвірки між підприємствами.

Таким чином, між СТОВ «Агросвіт» та ПСП «Дружба» мала місце лише одна господарська операція на загальну суму 30600,00 грн., а податкова накладна на аналогічну суму у розмірі 30600,00 грн. № 32/2 від 21.09.2016р була помилково виписана ТОВ "ВАСИЩЕВСЬКИЙ ЗАВОД РОСЛИННИХ ОЛІЙ", замість ПСП «Дружба», що не заперечується податковим органом, що, в свою чергу, вказує на відсутність порушення підприємством порядку заповнення рядка 1 табл.1 дод. 10 податкової декларації з ПДВ, а відтак суд приходить до висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення СТОВ «Агросвіт» ст.209 Податкового кодексу України.

Щодо порядку та підстав проведення камеральної перевірки, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком(абз.2 п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України).

Таким чином, податковим законодавством не передбачено витребування будь-яких документів від платників податків до початку проведення камеральної перевірки, тобто ця перевірка проводиться за наявними у органу податкової служби документами (податковою звітністю), суцільним порядком, тому її предметом не можуть бути конкретні господарські відносини.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 14 грудня 2015 року по справі № К/9991/19943/12

Таким чином, аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицію Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03 жовтня 2016 р. по справі № К/800/22489/15.

Таким чином, суд зауважує, що дослідження контролюючим органом правомірності господарських операцій підприємства за договором від 08.08.2016 року № 16-П та за контрактом № 506 від 16.06.2016 року не можуть бути досліджені податковим органом в рамках саме камеральної перевірки у розумінні ст.ст. 75-76 Податкового кодексу України, оскільки її предметом не можуть бути конкретні господарські відносини.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 0003821201 від 08.12.2016 підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 0003821201 від 08.12.2016.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (62562, Харківська область, Вовчанський район, с. Шестакове, вул. Шкирівка, буд. 244 Г, код ЄДРПОУ 31235456) сплачену суму судового збору в розмірі 26141 (двадцять шість тисяч сто сорок одна) грн 30 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (63707, Харківська область, м. Купянськ, вул. Харківська, буд. 99, код ЄДРПОУ 39791428).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников