Постанова № 65499454, 16.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 березня 2017 р. № 820/472/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретареві судового засідання - Вождаєвій М.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Маслоша С.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог:

- скасувати наказ ГУ НП в Харківській області №598 о/с від 30.12.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 з органів Національної поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України «Про Національну поліцію України» (у зв'язку із скороченням або проведенням організаційних заходів);

- поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ про його звільнення є незаконним та порушує його права, свободи та інтереси, що потребує судового захисту, оскільки відповідачем було порушено порядок звільнення працівника за скороченням штатів в контексті незапропонування йому іншої посади.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказав, що спірний наказ є законним та обґрунтованим, оскільки позивача було завчасно попереджено про звільнення за скороченням штатів, водночас, останній, у встановлений законом строк не звернувся до ГУНП в Харківській області з рапортом ( заявою) про надання згоди про призначення на іншу посаду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_2 проти позову заперечував, з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в ОВС з 11.11.2011 по 06.11.2015, згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ( а.с. 10-13).

У рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної поліції України" № 641 від 02.09.2015 року, утворено Національну поліцію України.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" - національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС.

З послужного списку позивача (а.с.40) вбачається, що наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №34 о/с від 07.11.2015 року, позивач, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, призначений з присвоєнням спеціального звання поліції «сержант» в порядку переатестування на посаду поліцейського роти дорожньо - патрульної служби Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Наказом Національної поліції України від 22.01.2016 № 53 було запроваджено нові форми і методи роботи ГУНП в Харківській області ( а.с.27).

Наказом Національної поліції України від 25.01.2016 № 61 «Про організаційно штатні зміни в ГУНП в Харківській області», затверджені тимчасові штати, які оголошені наказом ГУНП в Харківській області від 29.01.2016 № 54 ( а.с.28-29).

Наказом Національної поліції України від 05.07.2016 №559 внесено зміни у тимчасовому штаті ГУНП в Харківській області, які оголошені наказом ГУНП в Харківській області від 08.07.2016 №676 ( а.с. 30).

У зв'язку з організаційно-штатними змінами у тимчасових штатах, позивач - наказом ГУНП в Харківській області від 08.09.2016 №332о/с був переміщений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ( підстава - рапорт позивача від 13.07.2016) ( а.с.33).

Наказом Національної поліції України від 24.10.2016 №1053дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області» затверджено штати ГУНП в Харківській області, які оголошені наказом ГУНП в Харківській області від 02.11.2016 №1143. Також в наказі зазначено, що всі тимчасові штати ГУНП в Харківській області втратили чинність ( а.с.31-32, 34-35).

З матеріалів справи встановлено, що позивачу 02.11.2016 було доведено до відома наказ ГУНП в Харківській області від 02.11.2016 №1143 про скорочення його посади - поліцейського сектору реагування патрульної поліції Харківського відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області та роз'яснено, що, у випадку неперепризначення у двомісячний термін на іншу посаду, з дня ознайомлення з зазначеним наказом, його буде звільнено з лав поліції за скороченням штатів. Вказані обставини викладені у відповідному рапорті позивача ( а.с.37).

Наказом ГУНП в Харківській області від 30.12.2016 № 598 о/с ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів) з 03.01.2017 року ( а.с.36).

З даним наказом про звільнення позивач не погодився та звернувся до суду з позовною заявою, оскільки після його попередження про скорочення посади, йому не було запропоновано іншої.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що у грудні 2016 ОСОБА_3 звернувся до керівництва відділу з проханням про його звільнення з лав поліції у зв'язку зі скороченням штатів, що відображено в поданні про звільнення, а відтак, враховуючи, що позивач у двомісячний термін з моменту попередження про скорочення посади, не звернувся до відповідача з відповідним рапортом (заявою) про надання згоди про призначення на іншу посаду, його було правомірно звільнено з огляду на наявність підстав, передбачених ст. ст. 68, 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства та зазначає, що у даному випадку, поряд з нормами спеціального законодавства, повинні застосовуватись також загальні норми.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію", у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Крім того, ч.5 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За наявності даних обставин розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.

При цьому, звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, згідно до роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9, якщо дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, за наявності доказів щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника без його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Беручи до уваги встановлені судом обставини та зазначені нормативні положення, суд дійшов висновку, що в рамках спірних правовідносин відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача, в частині незапропонування іншої посади.

Посилання відповідача на той факт, що у грудні 2016 ОСОБА_3 звернувся до керівництва відділу з проханням про його звільнення з лав поліції у зв'язку зі скороченням штатів, що відображено в поданні про звільнення, суд не приймає до уваги, оскільки представник позивача заперечував щодо таких обставин, а відповідачем не надано жодних доказів з цього приводу.

Крім того, суд критично ставиться відносно доводів відповідача щодо правомірності звільнення ОСОБА_3 через неподання ним у двомісячний термін з моменту попередження про скорочення посади, відповідного рапорту (заяви) про надання згоди про призначення на іншу посаду, оскільки така згода могла б бути ним надана виключно в разі запропонування роботодавцем іншої посади в структурі органів Національної поліції.

Проте, доказів відносно запропонування позивачу іншої посади, відповідачем не надано, як і не надано доказів відносно того, чи з'ясовувалась обставина щодо наявності у позивача переважного права залишення на службі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірний наказ про звільнення ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

Суд зазначає, що відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч.2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу, а відтак, оскільки незаконне звільнення позивача спричинило вимушений прогул, останній підлягає стягненню на користь позивача.

Також, суд акцентує увагу, що в силу положень ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Слід зазначити, що позивачем заявлено позовну вимогу про поновлення на посаді без зазначення часу, з якої саме дати він просить про вказане.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, Законом України "Про Національну поліцію", а саме: статтею 94 визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Отже, виходячи з того, що оскільки нормами спеціального законодавства, а саме: Законом України "Про Національну поліцію", не передбачено поновлення на посаді, натомість вказане унормовано трудовим законодавством, а беручи до уваги, що судовим розглядом справи доведено протиправність звільнення позивача, що спричинило вимушений прогул, маючи на меті повний захист прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог в розрізі поновлення позивача на посаді та стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, та задовольняє такі шляхом поновлення сержанта поліції ОСОБА_3, на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 03.01.2017 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення по день винесення вказаного судового рішення.

Щодо суми грошового забезпечення, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується, зокрема, при обрахуванні вимушеного прогулу ( пп."з" п.1 розділу 1 Порядку).

Згідно довідки від 20.02.2017, виданої, в силу приписів вказаної постанови Кабінету Міністрів України управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Харківській області, встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача складало 297,84 грн. ( а.с.38).

Судовим розглядом встановлено, що період вимушеного прогулу починається з дня звільнення позивача - з 03.01.2017 та закінчується днем ухвалення судового рішення - 16.03.2017, що у сукупності складає - 73 дні ( січень 2017 - 29 днів, лютий 2017 - 28 днів, березень 2017 - 16 днів).

Виходячи з середньоденного грошового забезпечення позивача, яке зазначено у вищевказаній довідці, помноженого на кількість днів вимушеного прогулу, суд зазначає, що належна сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 21742,32 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 03.01.2017 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 160-163, 167, 186, 254, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.12.2016 №598 о/с в частині звільнення сержанта поліції ОСОБА_3, зі служби в поліції.

Поновити сержанта поліції ОСОБА_3, на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 03.01.2017.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, поштовий індекс 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць,5) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_2, поштовий індекс 61107, АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 21742,32 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сорок дві гривні 32 копійки).

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення сержанта поліції ОСОБА_3 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 03.01.2017 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 березня 2017.

Суддя Мар'єнко Л.М.