Постанова № 65499390, 17.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 березня 2017 р. № 820/7226/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Абоян І.І.

за участі представників сторін:

позивача - Холодова Л.Ю.

відповідача - Коваленко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Делтана» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002411402 від 22.12.2016 року про визначення суми податкового зобов'язання, з податку на прибуток в розмірі 4 924 504,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 3 865 029,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 059 475,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002421402 від 22.12.2016 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з податку на додану вартість в розмірі 6 169 033,50 грн., в тому числі за основним платежем - 4 112 689, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 056 344,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі пославшись на те, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування позивачу податку на прибуток та ПДВ, оскільки позивач мав законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум за господарськими відносинами з контрагентами. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Податкового кодексу України. Укладені позивачем угоди, є дійсними, спрямовані на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його переробка та подальша реалізація, проведені розрахунки. Отримані первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення позиція, яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що при проведенні перевірки позивача встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а отже позивачем неправомірно сформовані показники податкової звітності, внаслідок чого йому донараховані грошові зобов'язання та визначені штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

ТОВ «Делтана», пройшовши визначену законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, основним видом діяльності якого є інша поліграфічна діяльність; інші види оптової торгівлі; операції з нерухомим майном тощо

У період з 31.10.2016 р. по 25.11.2016 р. фахівцями відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2016 р., за результатами якої складено акт № 764/20-40-14-02-07/32235849 від 02.12.2016 р.

Під час проведення перевірки зафіксовано порушення пп.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.14.136 п.14.1 ст.14, п.198.1-198.3,198.5,198.6 ст.198 , п.201.7 п.201.10 ст.201 ПК України, п.5,9 П(С)БО 9 «Запаси» затвердженого наказом МФ України від 20.10. 1999 № 246, п. 6,11, 18-20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень - рішень від 22.12.2016 року:

№ 0002411402 від 22.12.2016 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання, з податку на прибуток в розмірі 4 924 504,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 3 865 029,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 059 475,00 грн. ;

№ 0002421402 від 22.12.2016 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з податку на додану вартість в розмірі 6 169 033,50 грн., в тому числі за основним платежем - 4 112 689, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 056 344,50 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Підпункт 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України передбачає, що одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пунктів 5, 6,19 Положення /стандарту/ бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства /за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам/, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати на збут включають в т.ч. такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п. 5 П(С)БО-9 запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Положеннями п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що у період, який ревізувався, позивач мав господарські відносини з ТОВ «АМЕТРОН», ТОВ «Компанія Ексімтрейд», ТОВ «Теплоком-2014», ТОВ «Транстрейд 2014», ТОВ «Теодоліт+», ТОВ «Грінвол Груп», ТОВ «Твінкам», ТОВ «Абсолют Смк», ТОВ «Петра Транс Груп», ТОВ «Тревіс Групп», ТОВ «ВОРКХОРС», ТОВ «Алгарт», ТОВ «Массів», ТОВ «Полтава Проект- Монтаж», ТОВ «Ексида»

Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що між ТОВ «Делтана» та ТОВ «Аметрон» укладено договір поставки розхідних матеріалів для поліграфії №04/02/01 від 04.02.2015 року; ТОВ «Транстрейд-2014» укладено договір поставки №10/03/15 від 10.03.2015 р, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити полімерну плівку білу; договір поставки №10/04/15 від 10.04.2015 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити полімерну плівку; договір поставки №07/04/15 від 07.04.2015, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті і кількості згідно з «Специфікацією» та/або видатковою накладною до цього договору; ТОВ «Компанія Ексімтрейд» укладено Договір поставки ТМЦ згідно специфікації №ЕК-2502 від 25.02.2015; ТОВ «Грінвол Груп» укладено договір поставки №140316 від 14.03.2016 р, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити полімерну плівку; ТОВ «Твінкам ТК» укладено договір поставки №25 від 25.01.2016 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити полімерну плівку; ТОВ «АБСОЛЮТ СМК» укладено договір поставки № 0402 від 04.02.2016 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити видаткові матеріали для поліграфії в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами; ТОВ «Петра Транс Групп» укладено договір поставки № 2203 від 22.03.2016 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити полімерну плівку; ТОВ «Тревіс Групп» укладено договір поставки № 04/04 від 04.04.2016 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити полімерну плівку; ТОВ «Воркхорс» укладено договір поставки № 26/04 від 26.04.2016 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити витратні матеріали для поліграфії в асортимент; ТОВ «Алгарт» укладено договір поставки № 23/10/01 від 23.10.2013 р. щодо поставки піддон дерев'яного та придбано у ПП «Ескіда» перчатки ПВХ з крапкою

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що проведені в межах вказаного правочину позивачем надані податкові накладні: по взаємовідносинам з ТОВ «Аметрон» № 1 від 27.02.2015 р., № 2 від 27.02.2015 р., № 3 від 27.02.2015 р.; з ТОВ «Транстрейд-2014» №10 від 30.03.2015 р., № 11 від 31.03.2015 р., № 13 від 28.04.2015 р. ; ТОВ «Грінвол Груп»№ 52 від 25.03.2016 р., № 84 від 28.03.2016 р., № 90 від 29.03.2016 р. ТОВ «Твінкам ТК» № 2 від 16.02.2016 р., № 15 від 11.03.2016 р ТОВ «Абсолют СМК» № 3 від 16.02.2016 р., № 2 від 17.03.2016 р. ТОВ «Петра Транс Груп» № 660 від 22.04.2016 р., № 664 від 25.04.2016 р., № 670 від 26.04.2016 р. ТОВ «Тревіс Групп» № 154 від 11.04.2016 р., № 242 від 20.04.2016 р. ТОВ «Воркхорс» № 27 від 11.05.2016 р., № 199 від 23.05.2016 р., № 421 від 07.06.2016 р., № 455 від 10.06.2016 р., № 456 від 10.06.2016 р., ТОВ «Алгарт» № 1 від 27.02.2015 р., № 2 від 27.02.2015 р., № 3 від 27.02.2015 р. з ТОВ «Компанія Ексімтрейд» № 4 від 30.03.2015 р

Вказані вище податкові накладні відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу МФІ України від 22.09.2014 року № 957, а отже у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується по ТОВ « Аметрон» видатковими накладними: № 27/1 від 27.02.2015 р., поставлено плівку білу РЕ 80*940, РЕ 60*1100А та плівку РЕ 50*980; № 27/2 від 27.02.2015 р., поставлено плівку РЕ білу 20*1060, плівку РЕ біла 20*1080; № 27/3 від 27.02.2015 р., поставлено плівку РЕ білу 120*1030, плівку РЕ біла 80*94; копіями прибуткових накладних від 27.02.2015 року №№ 417-419; ТОВ «ТРАНСТРЕЙД-2014» видатковими накладними № 300301 від 30.03.2015 р., поставлено Плівка РЕ 20*1065 біла, Плівка РЕ біла 60*1100; № 310301 від 31.03.2015 р., поставлено Плівка РЕ біла 20*1085 біла; № 280401 від 28.04.2015 р., поставлено Плівка РЕ 80*940, Плівка РЕ 120*1030 біла, Плівка РЕ 20*1065 біла, Плівка РЕ 20*1085 біла, ТОВ «ГРІНВОЛ ГРУП» видатковими накладними:№ 2503 від 25.03.2015 р., поставлено Плівка ВООР 20*1060, Плівка РЕ 80*940; № 2803 від 28.03.2016 р., поставлено Плівка РЕ 20*1065 біла, Плівка РЕ 20*1085 біла; № 2903 від 29.03.2016 р., поставлено Плівка РЕ 20*1065 біла, Плівка РЕ 60*1100 біла, ТОВ «ТВІНКАМ ТК» видатковими накладними № ТВ1602 від 16.02.2016 р., поставлено Плівка ВООР 20*860, Плівка МРЕТ 18*1065 (твіст) з підвищеною коронацією; № ТВ110302 від 11.03.2016 р., поставлено Плівка ВООР 20*980, Плівка ВООР 20*780, Плівка ВООР 20*1175, ТОВ «АБСОЛЮТ СМК» видатковими накладними: А16/2 від 16.02.2016 р., поставлено фарба біла з підвищеною адгезією, фарба жовта з підвищеною адгезією; № А17/3 від 17.03.2016 р., поставлено Плівка ВООР 20*780, Плівка ВООР 20*840, Плівка ВООР 30*1080, Плівка ВООР 30*1140, Плівка РЕ 120*1030 біла, Плівка РЕ 50*1010 біла, ТОВ «ПЕТРА ТРАНС ГРУПП» видатковими накладними № 22/04/01 від 22.04.2016 р., поставлено Плівка РЕ 60*1100 біла, Плівка РЕ 20*1085 біла; № 25/04/02 від 25.04.2016 р., поставлено Плівка РЕ 80*940, Плівка РЕ 20*1085 біла; № 26/04/02 від 26.04.2016 р., поставлено Плівка РЕ 20*1085 біла, Плівка ВООР 20*1080, Плівка ВООР 20*1060, ТОВ «ТРЕВІС ГРУПП» видатковими накладними: № 1104 від 11.04.2016 р., поставлено Плівка ВООР 20*1040, Плівка РЕ 60*980 біла, Плівка МРЕТ 18*1028 твіст з підвищеною коронацією; № 2004 від 20.04.2016 р., поставлено Плівка РЕ 90*840 біла, Плівка РЕ 80*995 біла, ТОВ «ВОРКХОРС» видатковими накладними: № 11/05-02 від 11.05.2016 р., поставлено Клей сольвентний із затверджувачем (SB203), Клей безсольвентний (SF301)/; № 23/05-02 від 23.05.2016 р., поставлено Плівка ВООР 25*1190, Плівка ВООР 35*770, Плівка ВООР 20*770, Плівка ВООР 20*980, Плівка МРЕТ 12*1010, Плівка МРЕТ 12*1160, Плівка МРЕТ 18*1028 твіст з підвищеною коронацією, Плівка МРЕТ 18*1120 твіст з підвищеною коронацією, Плівка РЕТ 12*1170 UPF з підвищеною коронацією, Плівка РЕТ 12*780, Плівка ВООР 20*1170 матова. ;№ 07/06-02 від 07.06.2016 р., поставлено Клей затверджувач безсольвентний (CR300), Фарба жовта з підвищеною адгезією, Клей безсольвентний (SF301); № 10/05-03 від 10.06.2016 р., поставлено Плівка РЕ 20*1065 біла, Плівка РЕ 60*1100 біла; № 10/05-02 від 10.06.2016 р., поставлено Плівка РЕ 80*940, ТОВ «Алгарт» видатковими накладними: № 275 від 03.03.2014 р., поставлено Плівка алюмінієва 0,007*950; № 280 від 07.03.201 р., поставлено Плівка алюмінієва 0,007*950; № 279 від 07.03.2014 р., поставлено поліетилентерефталат металізований 12*1040; № 281 від 10.03.2014 р., поставлено поліетилентерефталат металізований 18*820; № 282 від 11.03.2014 р., поставлено поліетилентерефталат 18*880 білий; № 283 від 13.03.2014 р., поставлено поліетилентерефталат 18*880 білий; № 285 від 14.03.201 р., поставлено плівка поліпропіленова 25*670, плівка поліпропіленова біла 20*770, плівка поліпропіленова 20*1060 металізована; № 293 від 17.03.2014 р., поставлено поліетилентерефталат металізований 12*1040; № 286 від 17.03.2014 р., поставлено плівка РЕ біла 20*980, плівка РЕ біла 60*950, поліетилентерефталат 12*950 матовий, полівінілхлорид 40*1000, поліпропілен неорієнтований металізований 25*840, плівка поліпропіленова 20*1140 металізована, плівка поліпропіленова 20*1160 металізована; № 287 від 20.03.2014 р., поставлено поліетилентерефталат 18*880 білий; № 288 від 21.03.2014 р., поставлено плівка поліпропіленова 35*770; № 289 від 25.03.2014 р., поставлено поліпропілен неорієнтований 25*670, поліпропілен неорієнтований 30*900, поліпропілен неорієнтований 35*730, плівка поліпропіленова матова 20*950, плівка поліпропіленова 35*1100; № 290 від 26.03.2014 р., поставлено поліпропілен беложемчужний 35*1040, полипропилен беложемчужний 35*960, полипропилен беложемчужний 28*1100, плівка поліпропіленова 35*770; № 291 від 28.03.2014 р., поставлено поліетилентерефталат 18*880 білий, ТОВ «Массів» видатковими накладними: № 132 від 07.05.2014 р., поставлено піддон дерев'яний 800*1200 посил.; № 120 від 25.04.2014 р., поставлено піддон дерев'яний 800*1200 посил., ТОВ «Массів» видатковими накладними: № 1447 від 26.09.2014 р., поставлено перчатки ПВХ з крапкою; № 1523 від 24.10.2014 р., поставлено перчатки ПВХ з крапкою., ТОВ «Компанія Ексімтрейд» видатковою накладною № 30/01 від 30.03.2015 р., за якою поставлено фарбу червону, фарбу голубу, фарбу помаранчеву, фарбу білу, лак високов'язкий.

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару здійснено вказаними контрагентами позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними ТТН № 27/1 від 27.02.2015 р., ТТН №27/2 від 27.02.2015 р..; ТТН №27/3 від 27.02.2015 р., ТТН № №30/01 від 30.03.2015 року, ТТН №300301 від 30.03.2015 р., ТТН №310301 від 31.03.2015 р., ТТН №280401 від 28.04.2015 р., ТТН №2503 від 25.03.2016 , ТТН №2803 від 28.03.2016, ТТН № 2903 від 29.03.2016, ТТН №ТВ-1602 від 16.02.2016, ТТН №ТВ-110302 від 11.03.2016, ТТН № А-16/2 від 16.02.2016 р., ТТН № А-17/3 від 17.03.2016 р., ТТН №22/01/01 від 22.04.2016 р., ТТН №25/04/02 від 25.04.2016 р., ТТН № 26.04.2001 від 26.04.2016 р., ТТН № 1104 від 11.04.2016 р., ТТН №2004 від 20.04.2016 р., ТТН №11/05-02 від 11.05.2016 р., ТТН №23/05-02 від 23.05.2016 р., ТТН №07/06-02 від 07.06.2016 р., ТТН №10/05-03 від 10.06.2016 р., ТТН №10/05-03 від 10.06.2016 р., ТТН № 275 від 03.03.2014 р., ТТН № 279 від 07.03.2014 р., ТТН № 280 від 07.03.2014 р., ТТН № 281 від 10.03.2014 р., ТТН № 282 від 11.03.2014 р., ТТН № 283 від 13.03.2014 р, ТТН № 285 від 14.03.2014 р., ТТН № 286 від 18.03.2014 р., ТТН № 287 від 20.03.2014 р., ТТН № 287 від 21.03.2014 р., ТТН № 289 від 17.03.2014 р., ТТН № 290 від 26.03.2014 р., ТТН № 291 від 17.03.2014 р., ТТН № 293 від 17.03.2014 р.

Подальше використання придбаних ТМЦ підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки, калькуляціями собівартості виготовлених товарів, звітами виробництва, ТТН на переміщення товарів, прибутковими накладними, видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, виписками банку, платіжними дорученнями (а.с.230-250, т.2, а.с.1-64 т.3, а.с.14-159,162-250 т.4, а.с.1-31, 34-141 т.5, 73-198 т.6)

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виписок по банку та відповідним проводкам К-т 631 Д-т 201, договорів уступки права вимоги, копії яких містяться у матеріалах справи, судом встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Суд зазначає, що приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Тобто звіт (акт) про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТЕПЛОКОМ - 2014» укладено Договір №06/01/15 від 06.01.2015 року щодо монтажу на пуско-налагоджувальних робіт щодо екструзійної машини ОМ 6590637 б/у.

За результатами виконання вказаного договору контрагентом позивача здійснено монтаж обладнання (екструзійної машини б/в ОМ 659037), підключено обладнання до електромереж, проведено роботи по тестуванню вузлів, запущено обладнання та ліквідовано помилки, про що складено та підписано акт - звіт № 03-2015 здавання приймання робіт від 31.03.2015 р. Крім того на адресу позивача виписано податкову накладну № 14 від 31.03.2015 р. Із наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 16.04.2015 року № 1035 встановлено, що підприємством - позивачем на рахунок контрагента перераховані кошти у розмірі 200 тис. грн. 25.04.2016 року між ТОВ «ТЕПЛОКОМ - 2014», ТОВ «Крафтер Компані» та ТОВ «ДЕЛТАНА» укладено договір № 2504 про уступку права вимоги. В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені проводками К-т 631 Д-т 1522 - 970625,00грн. К-т 631 Д-т 6442 - 194125,00грн.

Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТЕОДОЛІТ+» укладено договір № 10/11 від 10.11.2015 року щодо здійснення комплексу ремонтних робіт електричних мереж. За умовами договору роботи проводяться силами підрядника, його інструментами, механізмами з використанням своїх матеріалів, або матеріалів Замовника.

За результатами виконання вказаного договору позивачем підписаний акт № 1225 прийняття робіт від 25.12.2015 р. згідно якого, виконано ремонт електричних мереж. До акту додано Додаток №1 (Протокол узгодження цін), Смета № 1 (монтаж кабелю, виготовлення та монтаж кронштейнів, монтаж тросової розтяжки, підключення кабелю, пробивка отворів, монтаж заземлення розеток, заміна розеток, всього на суму 104675,0 грн., Смета №2 (кабель, трос, талреп, зажим на трос, полоса сталева, саморіз, перфострічка, гофра, ізострічка, фарба та інш), всього на суму 135714 грн. Оплата за отримані кошти по вказаному договору здійснена у безготівковій формі, що відображено у проводках К-т 631 Д-т 92.

Матеріалами справи підтверджено, що у ТОВ «Делтана» мало господарські відносини з ТОВ «БІГТОРНАДО» , яким на замовлення позивача здійснено Маркетингове дослідження «Інтеграція на ринку гнучкої упаковки держав ЄС».

На підтвердження вчинення вказаного правочину та подальше використання отриманих послуг позивачем надано суду акт № 25/12 прийняття робіт від 25.12.2015 р., наказ ТОВ «Делтана» від 14 грудня 2016 р. №14-12-01/ОД «Про ознайомлення та застосування маркетингового дослідження» та Протокол загальних зборів комерційної служби та промислового відділу №19/12-2016 від 19 грудня 2016 р.

На підставі зазначених вище документів, суд приходить до висновку, що оскільки позивач здійснює діяльність у сфері поліграфії, виготовленні пакувальних засобів, інші види оптової торгівлі, то проведення конкурентної боротьби, розширення збуту, господарча діяльність в цілому потребують використання у власній господарській діяльності поточної інформації про ринок постачальників і їх цінову політику, про покриття та дистрибуцію, ціни та інше.

Отже, отримані і за договорами послуги з налагодження апаратури, здійснення маркетингових досліджень, надані позивачеві контрагентами, спрямовані на забезпечення виготовлення та подальшої реалізації продукції позивача, просування її на ринку, а тому спрямовані на забезпечення власної господарської діяльності позивача, оскільки кінцевою метою їх надання є збільшення об'єму продажу товару.

Суд також зазначає, що із наявних у матеріалах справи документів, встановлено, що між позивачем та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» укладено Договір про надання транспортних послуг.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

На підтвердження виконання робіт представником позивача в судове засідання надано акти виконаних робіт, які підписані уповноваженими особами підприємства позивача та контрагента: від 31.01.2013р. за послуги транспорту по руху Харків - Київ; від 31.01.2013р. за послуги транспорту по руху Харків - Брюховичи; від 31.01.2013р. за послуги транспорту по руху Харків - Кременчук; від 31.01.2013р. за послуги транспорту по руху Дніпропетровськ -Харків; від 30.01.2013р. за послуги транспорту по руху Харків - Кременчук; від 24.01.2013р. за послуги транспорту по руху Бровари - Харків; від 25.01.2013р. за послуги транспорту по руху Кам'янка - Харків; від 21.01.2013р. за послуги транспорту по руху Дніпропетровськ - Харків; від 22.01.2013р. за послуги транспорту по руху Кам'янка - Харків; від 16.01.2013р. за послуги транспорту по руху Кам'янка - Харків; від 15.01.2013р. за послуги транспорту по руху Харків-Київ-Біла Церква

Суд також звертає увагу на те, що згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.5 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортних накладних підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів і є підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договором перевезення.

На підтвердження реальності вчинено правочину позивачем надані суду ТТН № Р71 від 01.02.2013 р., ТТН № Р66 від 01.02.2013 р., ТТН № Р63 від 30.01.2013 р., ТТН № РН-0000154 від 31.01.2013 р., ТТН № Р62 від 01.02.2013 р., ТТН № Р88 від 23.01.2013 р., ТТН № 25 від 24.01.2013 р., ТТН № 41 від 18.01.2013 р., ТТН № 19 від 21.01.2013 р., ТТН № 9 від 15.01.2013 р., ТТН № Р21 від 14.01.2013 р.,

ТОВ «ДЕЛТАНА» перераховані грошові кошти в безготівковій формі на адресу ПП «Полтава-Проект-Монтаж» згідно платіжного доручення №582 від 01.04.2013 р. в сумі 7600,00 грн., згідно платіжного доручення №273 від 21.02.2013 р. в сумі 4700,00 грн., згідно платіжного доручення №377 від 06.03.2013 р. в сумі 2200,00 грн., згідно платіжного доручення № 632 від 08.04.2013 р. в сумі 850,00 грн., згідно платіжного доручення № 190 від 03.04.2013 р. в сумі 3200,00 грн.

Неможливість здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, як підстава підтвердження нереальності господарських відносин з контрагентами, спростовується долученими до матеріалів справи оборотно-сальдовими відомостями по рахункам: №104, №106, якими підтверджується наявність на балансі позивача вантажно - розвантажувальні прилади, за допомогою якої проводить власними силами завантажувальні та розвантажувальні роботи.

Крім того, довідкою від 01.03.2017 року, штатним розкладом ТОВ «Делтана», підтверджено, що на підприємстві працюють водії навантажувачів, підсобні робітники, комірники, укладальники пакувальники, які виконують вантажно-розвантажувальні роботи та мають відповідні допуски до експлуатації навантажувач

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товарів та послуг, оскільки останніми виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи відсутні.

Суд зазначає, що пунктом 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У судовому засіданні як на одну з підстав відмови у задоволенні позовних вимог податковий орган посилається на те, що підставами донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість та прибуток відбулося на підставі встановлення з податкової інформації відомостей, що правочини контрагентів позивача зі своїми контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями свідчать про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, наявності відхилень показників податкової звітності за відповідні періоди; наявність певних недоліків при оформленні первинних бухгалтерських документів; невідповідність номенклатури проданих іншим контрагентам ТМЦ, товарам, які були реалізовані позивачеві.

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Факт придбання товарно - матеріальних цінностей, послуг, вартість, яких віднесена позивачем на валові витрати, за рахунок чого зменшено податок на прибуток, має бути обов'язково підтверджений доказами фізичного переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі від продавця до покупця.

Обов'язкове встановлення факту поставки відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно, наявність помилок в оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Суд також зазначає, що відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22.12.2016 року №0002411402 та №0002421402.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (код 39599198) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» (код 32235849) сплачений судовий збір в сумі 166403 (сто шістдесят шість тисяч чотириста три) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22 березня 2017 року.

Суддя А.В. Зінченко