Ухвала суду № 65499263, 14.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

14 березня 2017 р. справа № 820/394/17

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Биковченко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №201 о/с від 16.09.2011 року ГУ МВС України в Харківській області в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС в Харківській області, з 16.09.2011 року, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у Запас Збройних сил за ст.64 п. "Є" /за порушення дисципліни/;

- поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС в Харківській області, з 16.09.2011 року.

В уточненій позовній заяві позивач просив суд поновити процесуальний строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що намагався вирішити спір в позасудовому порядку.

Позивач та представник позивач у судовому засідання підтримали клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та просили суд ухвали рішення про його задоволення.

Представник Ліквідаційної комісії головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, у судовому засіданні заперечував проти клопотання позивача та наполягав на застосування судом наслідків, передбачених ст.100 КАС України.

Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, суд виходить з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області.

16.09.2011 року ОД ВІОС УКЗ ГУМВС України в Харківській області відносно позивача складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Наказом ГУМВС України в Харківській області від 16.09.2011 року №206 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач 25.01.2017 року звернувся до суду із даним позовом.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

СУд зазначає, що складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що вказаний спір відноситься до справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, до спірних правовідносин повинен застосовуватись спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, що передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України, тобто місячний строк.

В свою чергу, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як свідчать матеріали справи, позивач був затриманий правоохоронними органами за підозрою у скоєнні злочину та з 2011 року перебував у Харківському слідчому ізоляторі.

30.12.2014 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Прокуратури Харківської області винесена постанова про закриття кримінального провадження №42014220000000051 від 28.01.2014 року за ознаками ч.1 ст.263 КК України відносно ОСОБА_1, у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального провадження.

Позивач вказує, що під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи йому стало відомо про те, що він був звільнений з органів внутрішніх справ а не відсторонений, як то передбачено законом.

З метою реалізації своїх конституційних прав на звернення до суду щодо оскарження звільнення, позивач 25.11.2014 року звернувся до начальника УМВС України в Харківській області з рапортом, в якому просив поновити його на посаді оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області з врахуванням строків перебування на службі та з компенсацією грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Листом від 11.01.2017 року №12/Б-165424 начальника ГУ НП в Харківській області позивача повідомлено, що на теперішній час скасувати наказ про звільнення неможливо, оскільки постановою Кабінету міністрів України від 16.09.2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідації територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано Головне управління МВС України в Харківській області як юридичну особу публічного права. (а.с.17).

Крім того, як встановлено з матеріалів справи копія висновку службового розслідування від 16.09.2011 року та витяг наказу про звільнення позивача №201 о/с від 16.09.2011 року надіслано позивачу лише 30.11.2016 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008р., зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що саме з моменту отримання трудової книжки або копії наказу про звільнення, особа вважається такою, що повідомлена про звільнення з органів внутрішніх справ, а відтак має право у випадку незгоди із підставами звільнення, реалізувати своє право на їх оскарження у судовому порядку у встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк.

В свою чергу, позивачем витяг із оскаржуваного наказу було надіслано лише 30.11.2016 року, що супровідним листом УКЗ ГУНП в Харківській області №12/П-44аз від 30.11.2016 року.

Таким чином, саме з моменту отримання витягу з наказу про звільнення позивач мав право реалізувати своє право на судовий захист у встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк.

Матеріалами справи підтверджено, що представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним позовом 25.01.2017 року, тобто з пропуском встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України місячного строку.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Разом з тим, згідно із положеннями ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску.

Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, підставою для пропуску строку звернення до суду слугував факт реалізації позивачем встановленого права на досудовий порядок вирішення спору.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію" (акону, який діяв на час звільнення позивача з ОВС), міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 статті 18 вищенаведеного Закону встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Розділу 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Строки оскарження дисциплінарних стягнень визначені статтею 21 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", згідно із якою, дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач 25.11.2014 року звернувся до начальника ГУМВС України в Харківській області з рапортом, в якому, посилаючись на незаконність звільнення з ОВС України, просив скасувати наказ про звільнення з ОВС України, та поновити його на займаній посаді.

В свою чергу, як вказує позивач та не заперечував під час розгляду справи представник відповідача, відповідь на вказане звернення позивачу надано лише 11.01.2017 року. (а.с.17).

Так, згідно з п.14.8 Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" (додаток №2 до наказу МВС України від 6 грудня 1991 року № 552 "Про заходи щодо зміцнення законності в діяльності ОВС України") посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана ознайомити з затвердженим висновком особу, у відношенні якої проводилась перевірка, за її бажанням, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом, в якому, серед іншого, просив надати засвідчені матеріали, які слугували підставою для звільнення із ОВС України.

Відповідач, листом від 30.11.2016 року №12/п-44аз надіслав висновок службового розслідування від 16.09.2011 року, що слугував підставою для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи та підтверджено під час судового розгляду справи, ГУМВС України в Харківській області не було вчинено жодних дій щодо ознайомлення позивача із висновком службового розслідування, що слугував підставою для звільнення останнього з ОВС України.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність у позивача можливості ознайомитись із обставинами, які слугували підставами для звільнення із органів внутрішніх справ, що як наслідок перешкоджає належній реалізації останнім права на судовий захист, та факт проведення процедуру досудового врегулювання спору, суд доходить висновку, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За таких підстав суд дійшов висновку, що в даному випадку існували такі обставини, які можна визнати поважними.

Отже, клопотання позивача щодо поновлення строку звернення до суду слід задовольнити частково та визнати поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Керуючись положеннями ст. 99, 100, 160, 165, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на посаді,- задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на посаді

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 20 березня 2017 року.

Суддя О.В. Панченко