Постанова № 65498958, 26.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року № 810/3647/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 № 0007921702. В обґрунтування заявлених вимог вказує на неправомірність дій податкового органу під час визначення статусу здійснених нею витрат за 2014 - 2015 р.р. та зазначає, що ці витрати пов'язані з її господарською діяльністю та безпосереднім отриманням доходу, у зв'язку з чим наполягає на скасуванні рішення від 09.06.2016 № 0007921702.

У призначений для розгляду справи час представник відповідача до суду не прибув, про дату та місце розгляду справи, судом повідомлявся.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ, суд здійснив розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд виходить з такого:

згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАСУ, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 17 КАСУ передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на день звернення до суду була фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою 12.07.2006 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2), номер запису про проведення державної реєстрації: 23560000000002190, про що свідчать відомості, які містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на 14.12.2016 позивачку знято з обліку, як фізичну особу-підприємця припинено, про що до ЄДР внесено відповідний запис № 23560060005002190. Підстав для закриття провадження, передбачених ст. 157 КАСУ у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності фізичної особи не вбачається, оскільки перелік таких підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

26.05.2016 р., Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена позапланова перевірка позивачки на предмет дотримання нею вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 26.05.2016 р. № 367/1703/НОМЕР_2, яким встановлено порушення вимог ст. 138, п. 177.2 ст. 177 ПКУ, у зв'язку з чим донараховано суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 88985, 99 грн., у тому числі у 2014 році - 58098, 62 грн., у 2015 році - 30887, 37 грн.

На підставі складеного акта Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 № 0007921702 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 88985, 99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22246, 5 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак залишено без змін.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого:

в силу вимог ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Податковим органом встановлено, що відповідно наданих до перевірки первинних документів ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність з оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку і звітності.

Книга обліку доходів та витрат за 2014-2015 р.р. до перевірки не надавалась.

Позивачка листом без номера від 11.05.2016 повідомила податковий орган, що книга обліку доходів та витрат до перевірки не надається у зв'язку з її втратою.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПКУ, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Перевіркою правильності визначення доходу, відображеного платником в декларації про доходи, аналізуючи з даними про суми доходу, встановленими в ході перевірки (згідно наданих до перевірки банківських виписок), податковим органом виявлено розбіжності на загальну суму 49512, 46 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 49512, 46 грн.

Крім того перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, відображених в декларації про доходи, аналізуючи з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки на підставі банківських виписок за період з 2014 по 2015 рік, податковим органом встановлено завищення витрат на загальну суму 543727, 50 грн.

До складу витрат ФОП ОСОБА_1 включила витрати на придбання сировини для здійснення своєї діяльності, оплата за транспортування товару та розрахунково-касове обслуговування.

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 для транспортування ТМЦ використовувала послуги ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3). Згідно додатку 5 до розділу 3 податкової декларації про майновий стан і доходи № 9080149096 від 06.02.2015 у 2014 році у статтю витрат «інші витрати, включені вартість виконаних робіт, наданих послуг» - витрати на послуги по перевезенню товару та розрахунково-касове обслуговування на суму 254589, 41 грн. без ПДВ, в той час, коли банківськими виписками за 2014 рік підтверджено оплату послуг по перевезенню ФОП ОСОБА_2 у розмірі 35444, 92 грн. без ПДВ; на розрахунково-касове обслуговування - 3644, 49 грн. без ПДВ.

Згідно наданого пояснення ОСОБА_1 від 16.05.2016 на запит від 11.05.2016 №2872/10/10-07-17-03-30, станом на 31.12.2014 наявна непогашена кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ФОП ОСОБА_2 за надані транспортні послуги у сумі 215500, 00 грн. та перед ФОП ОСОБА_3 за придбану макуху соняшникову на суму 122311, 67 грн. без ПДВ.

Документи на підтвердження оплати соняшникової макухи, придбаної у ФОП ОСОБА_3 до перевірки не надавались. Таким чином витрати на транспортування на суму 215500, 00 грн. без ПДВ у 2014 році та на придбання соняшникової макухи на суму 122311, 67 грн. без ПДВ у 2014 році включені ФОП ОСОБА_1 без підтверджуючих документів на їх оплату.

Згідно додатку 5 до розділу 3 податкової декларації про майновий стан і доходи № 9274347489 від 27.01.2016 у 2015 році у статтю витрат «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» включено саме витрати на послуги по перевезенню товару та розрахунково-касове обслуговування на суму 191320, 00 грн. без ПДВ, в той час, коли банківськими виписками за 2015 рік не підтверджено оплату ФОП ОСОБА_1 послуг по перевезенню ФОП ОСОБА_2, оплата розрахунково-касового обслуговування документально підтверджена на суму 1000, 00 грн. без ПДВ.

Отже, витрати на транспортування на суму 190320, 00 грн. включені позивачкою у 2014 році без підтверджуючих документів на оплату.

Також документально не підтвердженими є витрати списані у 2015 році на придбання товару за загальну суму 15595, 83 грн. без ПДВ.

На момент перевірки кредиторська заборгованість, що виникла у ОСОБА_1 на загальну суму 528131, 67 грн. без ПДВ, у тому числі перед ФОП ОСОБА_2 на суму 405820, 00 грн. без ПДВ та ФОП ОСОБА_3 на суму 122311, 67 грн. без ПДВ, є не погашеною. Оплата даної заборгованості документально не підтверджена.

Право на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли витрати відповідають вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов'язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов'язані з отриманням доходів; повинні бути фактично сплачені; товари повинні бути поставлені, а послуги повинні бути отримані. До документів, що підтверджують факт закупки товару має додаватись банківська виписка, платіжне доручення, фіскальний чек або інший документ, який підтверджує фактичну сплату коштів за товар чи послугу та дає право на включення до витрат.

Згідно з наданими до перевірки документами за період з 2014 по 2015 р.р. встановлено, що ОСОБА_1 розраховувалась за придбаний товар через розрахунковий рахунок. Документи на підтвердження готівкового розрахунку з постачальниками до перевірки не пред'явлені, тму документом, що підтверджує факт сплати за отримані товари є банківськи виписки за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПКУ, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ (у редакції, що діяла протягом 2013-2014 р.р.) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (в редакції, що діяла у перевіряємому періоді).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів. Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З 01.01.2015 внесено зміни до п. 177.4 ст. 177 ПКУ. Так, згідно з п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Міністерством доходів і зборів України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за № 1686/24218 наказ Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі - Наказ № 481). Цей наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 18.10.2013. Наказом № 481 передбачено, що у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

За правилами п. 177.1 ст. 177 ПКУ, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ (в редакції, що діяла у 2014 р.) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків (з 01.01.2015 становить 20 відсотків) до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПКУ передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суму чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 занижено на загальну суму 593239, 96 грн. у тому числі: за період 01.01.2014-31.12.2014 на суму - 387324, 16 грн., 01.01.2015-31.12.2015 на суму - 205915, 80 грн., чим порушено вимоги п. 177.2 ст. 177 ПКУ, в результаті порушень викладених в п. 3.1.1 та 3.1.2 акта перевірки.

Згідно даних податкової звітності сума чистого оподатковуваного доходу складала: за 2014 рік - 7571, 82 грн.; за 2015 рік - 6269, 15 грн.; За результатами перевірки сума оподаткованого доходу складає: за 2014 рік - 394895, 98 грн.; за 2015 рік - 212184, 95 грн. Отриманий дохід оподатковується за ставкою 15%: в 2014 році: 394895,98 грн. х 15% =59234, 40 грн.; в 2015 році: 212184, 95 грн. х 15% = 31827, 74 грн.

За результатами перевірки Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області сформовано та вручено ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 № 0007921702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основаним платежем - 88985, 99 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 22246, 50 грн.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 09.06.2016 № 0007921702.

Стаття 2 КАСУ передбачає завдання адміністративного судочинства, яким є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 11 КАСУ встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що позивачкою не доведено неправомірності дій відповідача під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 № 0007921702, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.