Постанова № 65498888, 13.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року , о 15:50 годині,Справа № 808/51/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що, на підставі хибних висновків акту перевірки №282/22/25223540 від 31.07.2015 про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між нимм та його контрагентом, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0000532200 від 10.08.2015 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8244 гривень, форми «Р» №0000542200 від 10.08.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 585297 гривень (в тому числі основний платіж - 466589 гривень, штрафні санкції - 118708 гривень).

Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у нього наявні та до перевірки були надані всі, належним чином оформлені, первинні документи, які свідчать про виконання договірних правовідносин між ним та його контрагентом. Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність в товарно-транспортних накладних печаток перевізників - фізичних осіб-підприємців, зазначає, що жодним законодавчим актом України не встановлено обов'язку фізичної особи-підприємця використовувати у власній діяльності печатку. Окрім того, позивач вважає безпідставним покликання відповідача на те, що в видаткових накладних не зазначено посаду особи, яка отримує за ними товар, адже ці видаткові накладні містять підпис керівника підприємства та його печатку. Також законодавством України не передбачено проставляння в сертифікаті відповідності поміток про перехід права власності на зазначену в ньому продукцію.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.10.2016, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000532200 від 10.08.2015 та №0000812201 від 16.11.2015.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов й просить його задовольнити з огляду на викладені в ньому підстави.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, що обґрунтовані висновками акту перевірки позивача №282/22/25223540 від 31.07.2015. Зокрема, зазначає, що транспортування придбаних позивачем нафтопродуктів здійснювалося автоперевізниками ПП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, особи яких неможливо ідентифікувати, оскільки в товарно-транспортних накладних відсутні печатки зазначених суб'єктів господарювання та їх індивідуальні податкові номери. Контрагент позивача - ТОВ «Елітспорт» не знаходиться за податковою адресою, основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах. Підприємство не має будь-яких основних засобів, трудових ресурсів. Окрім того, сертифікати відповідності на нафтопродукти були виписані підприємствами-виробниками іншим підприємствам, а потім останні реалізували такі нафтопродукти на адресу ТОВ «Елітспорт», проте, відповідно до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, взаємовідносини ТОВ «Елітспорт» з цими підприємствами відсутні. Представник відповідача просить відмовити у позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - ОДПІ) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Невіс» з питань повноти та своєчасності сплати акцизного податку за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 й дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Елітспорт» за період з 01.01.2015 по 30.04.2015, результати якої викладено в акті перевірки №282/22/25223540 від 31.07.2015 (т.1 а.с.14-25).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ, тим самим занижено цей податок з 01.01.2015 по 30.04.2015 на 474833,17 гривень. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за період з 01.01.2015 по 30.04.2015, їх вид, обсяг, якість та розрахунки (т.1 а.с.24).

На підставі акту №282/22/25223540 від 31.07.2015 ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0000532200 від 10.08.2015 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 8244 гривень, форми «Р» №0000542200 від 10.08.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 585297 гривень (в тому числі основний платіж - 466589 гривень, штрафні санкції - 118708 гривень) (т.1 а.с. 12 - 13).

За результатом адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000532200 від 10.08.2015, а податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 10.08.2015 скасоване в частині 2061 гривні застосованих штрафних санкцій, у зв'язку з чим ОДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000812201 від 16.11.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 466589 гривень за основним платежем й 116647 гривень -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с.170).

Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту й визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Елітспорт». Даний висновок обґрунтовано тим, що в товарно-транспортних накладних на перевезення товару зазначено в якості перевізників ПП ОСОБА_1 й ФОП ОСОБА_2, особи яких неможливо ідентифікувати у зв'язку з відсутністю печатки вказаних ФОП та індивідуальних податкових номерів. Також, відповідно до інформаційних баз даних, наявних в ДФС України, у ТОВ «Елітспорт» відсутні взаємовідносини з підприємствами, які придбавали нафтопродукти у підприємств-виробників. Крім того, в видаткових накладних не зазначено ПІБ та посади посадової особи, яка отримує товар від постачальника.

Проте, суд не може погодитися із таким хибним висновком відповідача та вважає за необхідне зазначити таке: під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Елітспорт» укладено договір поставки нафтопродуктів №1 від 26.01.2015, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Елітспорт») зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю (ТОВ «Невіс») нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Кількість товару визначається рахунками на кожну партію товару. Поставка товару може здійснюватися як постачальником, так і покупцем по попередній домовленості, транспортні витрати за рахунок постачальника включаються в ціну товару (т. 1 а.с. 26).

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №РН-0000001 від 26.01.2015, №РН-0000015 від 23.02.2015, №РН-0000024 від 11.03.2015, №№ РН-0000069, РН-0000070 від 29.04.2015; рахунки-фактури №СФ-0000001 від 26.01.2015, №СФ-0000014 від 23.02.2015, №СФ-0000024 від 11.03.2015, №№СФ-0000077, СФ-0000078 від 29.04.2015 .

Згідно з актом перевірки, станом на 30.04.2015, за ТОВ «Невіс» рахується кредиторська заборгованість у розмірі 409166 гривень, а згідно з актом звірки розрахунків, станом на 01.11.2016, сальдо по взаємовідносинам з ТОВ «Елітспорт» складає 1,8 гривень.

Перевезення товару за вказаним договором здійснювалося ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 на замовлення ТОВ «Невіс», згідно з укладеними договорами перевезення вантажу транспортним засобом №2/260115 та №1/260115 від 26.01.2015. На підтвердження здійснення перевезення до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №№ЕС-0070/1, ЕС-0070/1 від 29.04.2015, ЕС-0000002/1, ЕС-0000001/1, ЕС-0000001/1, ЕС-0000002/1 від 26.01.2015, ЕС-000024/1 від 11.03.2015, ЕС-0000015/1 від 23.02.2015.

Додатково до матеріалів справи надано й судом досліджено ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, видану ОСОБА_2; лист Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області до ОСОБА_1 про підтвердження видачі йому ліцензії на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів; договір оренди автомобіля від 12.01.2015, а саме: бензовозу МАЗ 5048, д.н.з. НОМЕР_1, причеп 06003 НР; акти прийому-передачі нафтопродуктів (т.1 а.с.191-241).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» й Положенню.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару й отримання послуг у контрагента. За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані ТМЦ та отримані послуги відповідають напрямку господарської діяльності позивача - роздрібній торгівлі пальним. Отже, укладання договору з ТОВ «Елітспорт» безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій. При цьому суд зауважує, що єдиною підставою для віднесення сум сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було. Тому невизнання сум податкового кредиту через відсутність в видатковій накладній зазначення посади та ПІБ особи, яка прийняла товар, є неприпустимим. Крім того, суд зазначає, що в видаткових накладних наявні відтиски печатки ТОВ «Невіс» та підпис особи, яка прийняла товар.

Що стосується сертифікатів відповідності - так, відповідно до ст.1 Закону України «Про підтвердження відповідності», сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством; декларація про відповідність - документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством. Отже, сертифікат відповідності не є первинним документом, яким оформлюється факт здійснення господарської операції. Більш того, жодним законодавчим або нормативним актом України не передбачено проставляння в сертифікаті або декларації відповідності будь-яких відміток про перехід права власності на зазначену в них продукцію (її партії) від одного постачальника до іншого по ланцюгу руху продукції від виробника. Отже, наявність чи відсутність документу про якість товару сама по собі не можє бути свідченням відсутності факту поставки товару і порушення законодавства позивачем, оскільки такий факт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, даними бухгалтерського і податкового обліку платника податків - позивача, згідно з якими вбачаються фактичні зміни у складі активів та зобов'язань ТОВ «НЕВІС».

Щодо товарно-транспортних накладних суд зазначає, що ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 й зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Відповідно до п.п. 11.4-11.6 глави 11 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, за змістом вказаних норм, товарно-транспортну накладну складає вантажовідправник й після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

За таких обставин суд зазначає, що оскільки ТОВ «Невіс» не складає товарно-транспортної накладної, воно позбавлене можливості впливати на її заповнення третіми особами. А тому й не може нести відповідальність за деякі її дефекти.

Стосовно посилань представника відповідача на зібрану податкову інформацію щодо ТОВ «Елітспорт» суд зазначає наступне: в силу закону збирання та оброблення податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Така податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації про порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме до цієї особи. Отже, податкові органи не можуть нараховувати ПДВ й накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування й накладення штрафних санкцій.

До суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Елітспорт» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, ОДПІ не надано доказів неможливості здійснення реальних операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ТОВ «Елітспорт».

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08 та від 01.06.2010 у справі № 21-573во10.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч цим вимогам відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ «Елітспорт», а податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагента, а не позивача, що є помилковим, бо позивач не несе відповідальності за дії контрагента.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 8903,12 гривень (платіжне доручення №1102 від 30.12.2015 (т.1 а.с.11).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області:

- форми «В4» №0000532200 від 10.08.2015 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» на 8244 (вісім тисяч двісті сорок чотири) гривні розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість;

- форми «Р» №0000812201 від 16.11.2015 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 466589 (чотириста шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень та 116647 (сто шістнадцять тисяч шістсот сорок сім) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити на користь ТОВ «НЕВІС» за рахунок бюджетних асигнувань Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 8903 (вісім тисяч дев'ятсот три) гривні 12 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш