Постанова № 65498712, 21.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р. Справа №805/184/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Кірієнко В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю сторін

представника позивача не з'явився

представника відповідача не з'явився,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2016 року № 0000134610 на суму 1924 грн. 30 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2016 року № 0000134610 на суму 1924 грн. 30 коп.

Ухвалою суду від 28.02.2017року було здійснено заміну первинного відповідача - Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС України, на належного - Офіс великих платників податків ДФС.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2016 року № 0000134610 прийняте з порушенням податкового законодавства України, посилаючись на те, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягає саме дані податкової звітності, отже в акті перевірки за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподанні (несвоєчасне подання) податкової звітності. Крім того, зазначає, що податковий орган допустив зловживання своїм правом, та не виконав вимогу п. 2.2 Порядку № 1204, а саме не зменшив в інтегрованій картці платника податків, що ведеться в контролюючому органі на невідшкодовану суму бюджетного відшкодування та штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням від 15 грудня 2014 року № 0000953720, хоча мав всі підстави для цього. Це змусило позивача сплатити ці суми грошовими коштами на усну вимогу податкового органу від 18 серпня 2015 року, коли в інтегрованій картці позивача вже не рахувалось жодної переплати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає що податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2016 року № 0000134610 прийняте відповідно до норм діючого законодавства, посилаючись на те, що позивачу встановлено порушення п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах за 19 серпня 2015 року по строку сплати 17 серпня 2015 року у сумі ПДВ 19243 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 25112243, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, знаходиться на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні офісу великих платників податків ДФС України.

Судом встановлено, що 1 грудня 2016 року відповідачем була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати податку на додану вартість позивача за період 15 грудня 2014 року по 19 серпня 2015 року, за результатами якої було складено акт від 1 грудня 2016 року № 583/28-01-39/25112243.

За висновками проведеної перевірки було встановлення порушення податкового законодавства, а саме пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах за 19 серпня 2015 року по строку сплати 17 серпня 2014 року у сумі ПДВ 19243 грн.

З акту перевірки вбачається, що при перевірці контролюючим органом були використані інформаційна база даних ДФС України - ІС «Податковий блок», акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 19.11.2014року за №1353/28-10-37-10/25112243 та податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014року за №0000953720.

19 грудня 2016 року, на підставі акту від 1 грудня 2016 року, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000134610, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1924,30 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статі 20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Так, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пункту 76.1, пункту 76.2 статті 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 86.2 статті 86 Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року №165 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця».

Зокрема, пунктом 2.1 Методичних рекомендацій визначені строки проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, а саме, рекомендовано проводити камеральні перевірки даних, заявлених у податковій звітності, протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Питання перевірки своєчасності нарахування та сплати податків та зборів даними Методичними рекомендаціями не включені до переліку складових питань камеральної перевірки.

Разом з тим, суд зазначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Підпунктами 79.1 та 79.2 ст.79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Приписами п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З огляду на вказані положення податкового законодавства, процедура проведення камеральної перевірки не вимагає рішення про проведення перевірки, направлення на її проведення, повідомлення платника податків та присутності його представника. Суд наголошує на тому, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації з податку на додану вартість, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) підприємства.

Разом з тим, під час проведення спірної камеральної перевірки об'єктом дослідження відповідача, поміж іншого, були дані інформаційної бази даних ДФС України - ІС «Податковий блок», акт камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ від 19 листопада 2014 року № 1353/28-10-37-10/25112243 та податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року № 0000953720.

Відповідно, інформація, що зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета камеральної перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Аналогічної позиції дотримується і Вищій адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 року у справі №817/3420/13-а (К/800/7055/14) та Донецький апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 14.12.2016року по справі №805/881/16-а, якою зазначено, що фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Так, суд зазначає, що законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки, яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень, є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що важливо усвідомлювати, що принцип верховенства права охоплює не лише змістовий аспект, але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону.

Таким чином, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення на підставі проведеної камеральної перевірки, податковий орган не діяв на підставі, в межах та у спосіб наданих йому законодавством повноважень.

Розглядаючи питання правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Так, з акту перевірки вбачається та підтверджується матеріалами справи те, що обов'язок сплати спірного грошового зобов'язання з ПДВ виник у позивача на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014року за №0000953720 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 19 243грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 9 621,50грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено платником податку в судовому порядку та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015року по справі №826/20879/14 апеляційну скаргу податкового органу було задоволено, а в позовних вимогах ПАТ «ВО «Конті» про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014року за №0000953720 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 19 243грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 9 621,50грн., було відмовлено. Повний текст постанови було виготовлено 31.03.2015року. Також, з матеріалів справи вбачається, що уповноважений представник контролюючого органу був присутній під час винесення судом рішення.

Суд зазначає, що джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені ст. 87 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями.

Так, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому пункту 87.1. ст. 87 Кодексу.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Аналогічну позицію займає і Державна фіскальна служба України, яка на Загальнодоступному Інформаційно-довідковому ресурсі "ЗІР" у розділі 135.04 Загальні питання відносно стану розрахунків з бюджетом, ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ (http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques) на запитання «Чи необхідно сплачувати до бюджету суму податкового зобов'язання відповідно до поданої звітності або отриманого податкового повідомлення-рішення, якщо в інтегрованій картці платника податку за таким видом податку (збору) наявна переплата?» надала відповідь, суть якої полягає в тому, що якщо станом на дату проведення нарахування грошових зобов'язань у платника обліковуються надміру сплачені суми з відповідного платежу, то такі нараховані податкові зобов'язання в автоматичному режимі погашаються за рахунок наявної переплати. Відповідно до абзацу третього п. 87.1 ст. 87 Кодексу сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Разом з тим, станом на 31.03.2015року на особовому рахунку позивача за податком «14010100 30 Державний бюджет (00) податок на додану вартість із вироблених в Україні (товарів (робіт, послуг) обліковувалось позитивне сальдо (переплата) в сумі 188 169,90грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків №1783-20 від 10.04.2015року (арк.с.34). Також, станом на 30.06.2015року на особовому рахунку позивача за податком «14010100 30 Державний бюджет (00) податок на додану вартість із вироблених в Україні (товарів (робіт, послуг) обліковувалось позитивне сальдо (переплата) в сумі 164 626,89грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків №4317-20 від 10.07.2015року.

Таким чином, податковим органом не були застосовані приписи п. 87.1 ст. 87 Кодексу, що в свою чергу призвело до виникнення у позивача податкового боргу з податку на додану вартість.

Так, суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2016 року № 0000134610 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення від 27 грудня 2016 року № 2289 у сумі 1378 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2016 року № 0000134610 на суму 1924 грн. 30 коп., задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС України від 19 грудня 2016 року № 0000134610 на суму 1924 грн. 30 коп.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 березня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 березня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.