Ухвала суду № 65498021, 23.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1500/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТІН СЕРВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року Приватне підприємство "ТІН СЕРВІС" (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2016 року № 0001011422, № 0001021422 та № 0001031422.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2016 року головним державним ревізором-інспектором ДФС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Маштехсервіс" за травень, червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року, подальшого використання, придбаних у платника податків товарно-матеріальних цінностей (товарів) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 69/21-22-14-06/39029671 від 24 червня 2016 року.

За висновками акту податковим органом зафіксовані наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за період травень, червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ по взаєморахунках з ТОВ "Маштехсервіс", яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 808211 грн. (в тому числі за травень 2015 р. - на суму 67618 грн., за червень 2015 р. - 54167 грн., за серпень - 2015 р. - 91667 грн., за жовтень 2015 р. - 32536 грн., за листопад 2015 р. - 2655 грн., за грудень 2015 р. - 157723 грн., за лютий 2016 р. - 401845 грн.); завищення сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по взаєморахунках з ТОВ "Маштехсервіс" у сумі 688628 грн. за лютий 2016 року;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2015 року на суму 22353 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань у листопаді 2015 року на суму 22353 грн. з покупцем ТОВ "Арт-Марк".

На підставі акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2016 року:

- № 0001011422, яким зменшено суму податкового кредиту за листопад 2015 року в розмірі 22353,00 грн.;

- № 0001021422, яким нараховано податкове зобов'язання по ПДВ у розмірі 1010263,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 808211 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 202052,75 грн.);

- № 0001031422, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 688628 грн..

Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ПП з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та зазначав, що ДФС не спростувало факти придбання позивачем обладнання у ТОВ "Маштехсервіс", реалізації цього обладнання чи використання його у власній господарській діяльності, а акт лише містить припущення перевіряючого щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "Маштехсервіс" та його контрагентами-постачальниками з посиланням на наявність формальних недоліків в деяких первинних документах, допущених контрагентом-постачальником позивача. Також, було зазначено, що податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником своїх валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ПП та ТОВ Маштехсервіс було укладено наступні правочини: договір поставки обладнання №28/04/01 від 28 квітня 2015 року; договір поставки обладнання №27/07 від 27 липня 2015 року; договір поставки обладнання №12/10 від 12 жовтня 2015 року; договір поставки обладнання №17/11 від 17 листопада 2015 року; договір поставки обладнання №02/12 від 2 грудня 2015 року; договір поставки обладнання №13/01 від 13 січня 2016 року.

Про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами свідчать: видаткові накладні: №3 від 5 червня 2015 року, №РН-0000011 від 8 серпня 2015 року, №6 від 5 листопада 2015 року, видаткова накладна №7 від 19 листопада 2015 року, №1 від 26 січня 2016 року, №2 від 10 лютого 2016 року, №3 від 12 лютого 2016 року.

Окрім іншого, фактичне отримання послуг з організації перевезення та отримання самих товарів підтверджується ТТН №20 від 12 лютого 2016 року, №19 від 12 лютого 2016 року, №18 від 12 лютого 2016 року, №24 від 12 лютого 2016 року, №23 від 12 лютого 2016 року, №22 від 12 лютого 2016 року, №21 від 12 лютого 2016 року.

Про проведення оплати за отриманий товар свідчать платіжні доручення: від 12 травня 2015 року №698 на загальну суму 405705,00 грн., від 04 червня 2015 року №810 на загальну суму 150000,00 грн., від 11 червня 2015 року №858 на загальну суму 175000,00 грн., від 07 серпня 2015 року №1138 на загальну суму 550000,00 грн., від 16 жовтня 2015 року №1451 на загальну суму 737481,01 грн., від 19 листопада 2015 року №1645 на загальну суму 71000,00 грн., від 02 грудня 2015 року №1670 на загальну суму 834454,71 грн..

При цьому придбання та наявність у позивача вказаного обладнання фактично не заперечувалося відповідачем.

Крім того, наявність відповідного штату працівників, який, між іншим, співвідноситься з характером та профілем використання придбаного обладнання, підтверджується штатними розписами з 27 липня 2015 року, з 01 січня 2016 року, з 03 лютого 2016 року, з 09 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року; виписками з наказів про прийняття на роботу та копіями трудових книжок.

Також, на вимогу ПП та з метою формування останнім податкового кредиту контрагентами позивача були виписані податкові накладні, зокрема, від 16 жовтня 2015 року №1, від 02 грудня 2015 року №1, від 27 січня 2016 року №3, від 15 січня 2016 року №1, 20 січня 2016 року №2 та інші накладні, які містяться в матеріалах справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведена первинна документація є належним та допустимим доказом реальності (товарності) господарських правовідносин позивача з контрагентами, а протилежного під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій представниками ДФС доведено не було.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що платник податків не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність (протиправні) своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки виключно для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат та формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб, в тому числі і контрагента платника податків, зокрема, внаслідок виявлення порушень чинного законодавства при укладанні правочинів контрагентом позивача та іншими суб'єктами господарювання. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, а тому посилання ДФС на внесення слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Житомирській області за фактом скоєння злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України по ПП Комір Груп (який є контрагентом ТОВ Маштехсервіс, а не ПП) відомостей до ЄРДР, як на підставу, що унеможливлює підтвердження факту реального придбання ТОВ Маштехсервіс обладнання у ПП Комір Груп, колегія суддів не приймає до уваги.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ПП про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2016 року №0001011422, №0001021422 та №0001031422 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, Код ЄДРПОУ 39394259) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок № 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКСУ у м.Києві, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 28400 (двадцять вісім тисяч чотириста ) грн. 50 коп..

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 березня 2017 року.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук