Ухвала суду № 65497249, 14.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа: №644/7971/16-к Головуючий 1 інстанції: Сітало А.К.

Провадження: № 11кп/790/45/17 Доповідач: Люшня А.І.

Категорія: умовно-дострокове звільнення

від відбування покарання

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

-головуючого Люшні А. І.,

-суддів: Каплієнка І.І., Плетньова В.В.,

-при секретарі Вакула Н.С.,

-за участю прокурора Криворучко І.І.,

-засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду м.Харкова матеріали провадження №11кп/790/45/17 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 04 листопада 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

-03.03.2015 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі. Згідно ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.06.2016 року строк попереднього ув'язнення зарахований за правилами ч.5 ст.72 КК України;

-23.03.2015 року Московським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06.05.2016 року строк попереднього ув'язнення зарахований за правилами ч.5 ст.72 КК України;

-14.01.2016 року Московським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 23.08.2016 року, на підставі ч.4 ст.70 КК України, за трьома вказаними вироками, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання - 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

-початок строку: 11.09.2014р., кінець: 09.12.2017р.

Суд мотивував своє рішення тим, що відсутність заохочень та стягнень у засудженого на час звернення до суду з клопотанням не свідчить про виправлення останнього, а лише підтверджує додержання ним режиму відбування покарання.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що він не має стягнень у зв'язку із відмовою від праці чи за погану поведінку або відмову від праці по благоустрою установи, до якої долучається у порядку черги кожного тижня. Зазначив, що суд, у порушення п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», не з'ясував ставлення засудженого до праці, навчання, до вчиненого злочину, в якому він покаявся. Вважає, що незначні проступки, за які обмежуються попередженням, не є злісним порушенням режиму тримання та невиконанням законних вимог адміністрації установи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений фактично відбув необхідну частину покарання, передбаченого вироком суду та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За змістом цього закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду і можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а умовно-достроковому звільненню підлягають лише ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення. Для цього всі дані про особу беруться у сукупності, в тому числі й дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.

Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Під час розгляду клопотання суд першої інстанції, відповідно до вимог вищевказаних законів, повно дослідив дані про особу ОСОБА_1, його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування покарання.

Як слідує із матеріалів провадження судом було встановлено, що засуджений неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, станом на 04 листопада 2016 року характеризується негативно, має два непогашені стягнення, заохочень не має, не працевлаштований, до робіт з благоустрою установи ставиться посередньо, підтримує рівні стосунки з іншими засудженими. До виконання передбачених законом вимог персоналу ставиться не завжди сумлінно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці на даний час не довів своє виправлення, а тому застосування до ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення неможливе.

Що стосується посилання у скарзі засудженого про відсутність у нього стягнення у зв'язку із відмовою від праці чи за погану поведінку або відмову від праці по благоустрою установи, то це саме по собі, за наявності вищевказаних обставин, не є підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 04 листопада 2016 року про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: