Справа № 643/7832/16-ц
Номер провадження 2/643/616/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2017 року Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Стальмакової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 198669,71 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві власності належить автомобіль «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1. 26.10.2015 року приблизно о 18-40 год. в районі буд. 199 по пр. Московському в м. Харкові, внаслідок недотримання вимог п. 12.1 ПДР України відповідачем, який керував автомобілем НОМЕР_2, сталась ДТП. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 06.04.2016 року відповідача визнано винним у даній ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на підставі договору АЕ № 2510140 від 16.04.2015 року в ПАТ «ХМСК». Страхова сума за даним договором складала 50000,00 грн. Страхова компанія «ХМСК» виконала перед позивачем свої зобов'язання, виплативши позивачу 48755,00 грн. Внаслідок ДТП позивач зазнав матеріальної шкоди в розмірі 247669,71 грн. У зв'язку з викладеним, враховуючи виплату страховою компанією 49000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача залишок суми в розмірі 198669,71 грн.
06.11.2016 року відповідачем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про призначення по справі судової автототехнічної експертизи.
В обґрунтування клопотання зазначено, що в даній справі позивачем заявлено позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вина відповідача в завданні шкоди позивачу встановлена судовим рішенням в справі про адміністративне правопорушення. З пункту 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що відповідач не позбавлений можливості, не ставлячи питання про відсутність своєї вини в скоєнні ДТП, розглядати питання про врахування свого матеріального становища чи наявність вини потерпілого в спричиненні шкоди. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 8 постанови від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», зазначив, що спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Під час розгляду Московським районним судом м. Харкова адміністративного матеріалу по справі № 643/19028/15-п, проводилась судова автотехнічна експертиза. Оскільки проведеною експертизою питання про наявність вини в діях потерпілого не вирішувалось, а суд за відсутності складеного в належному порядку протоколу про адміністративне правопорушення не мав жодних повноважень вирішувати це питання, відповідач вважає, що для повноти і об'єктивності судового розгляду в справі необхідно провести судову автотехнічну експертизу для вирішення питання про наявність чи відсутність вини в діях потерпілого в даному ДТП.
Відповідач та його представник в судовому засіданні 21.03.2017 року клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи та викладені в ньому доводи підтримали в повному обсязі. Зазначили, що не наполягають на дорученні провести експертизу в конкретній експертній установі, проте вважають за можливе доручити її проведення експертам ХНДІСЕ ім. засл. Проф. Бокаріуса. Також пояснили, що вважають передчасним з'ясовувати вихідні дані, про які зазначав експерт під час проведення експертизи в справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, оскільки необхідні вихідні дані мають бути зазначені експертом під час проведення експертизи, яку вони просять провести.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти призначення автотехнічної експертизи по справі, посилаючись на необґрунтованість заявленого клопотання. В обґрунтування заперечень зазначив, що вина відповідача в ДТП встановлена судовим рішенням. При цьому в його діях вини в ДТП не встановлено. Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідач не оскаржив, нових даних, які не мав експерт під час проведення попередньої експертизи, суду не надано. Також позивач зазначив, що в нього відсутні власні запитання експерту.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали даної цивільної справи та справи про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, встановив наступе.
В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувала адміністративна справа № 643/19028/15-п про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Зазначена справа була витребувана судом за клопотання відповідача та досліджена судом.
В ході дослідження справи встановлено, що під час розгляду вказаного вище адміністративного матеріалу, постановою Московського районного суду м. Харкова від 21.01.2016 року по справі було призначено судову автотехнічну експертизу.
Як вбачається з висновків судової автотехнічної експертизи № 1039, складеної ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса 24.02.2016 року, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.1 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти даної ДТП шляхом виконання ним вимог п. 12.1 ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Форд» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, вирішити питання: «Чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість запобігти даній ДТП? Чи перебували дії водія ОСОБА_1, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з зіткненням транспортних засобів? Чи маються в діях водія ОСОБА_1 невідповідності до вимог ПДР України, що знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП?» - на даному етапі дослідження експертним шляхом не представляється можливим. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, питання: «Хто з учасників винен у скоєнні даної ДТП?» - експертом не вирішувалось.
Як вбачається з дослідницької частини даного Висновку, для вирішення питання про наявність чи відсутність технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля «Форд» ОСОБА_1, експерту необхідно було мати додаткові вихідні дані, а саме: час, який пройшов з моменту початку заносу автомобіля «ВАЗ» до моменту зіткнення; дистанція, яка була між автомобілями «Форд» та «ВАЗ» в момент початку заносу автомобіля «ВАЗ»; швидкість руху автомобіля «Форд» перед зіткненням; відстань, яку подолав автомобіль «Форд» в загальмованому стані до моменту зіткнення.
Також з висновку експертизи вбачається, що автомобіль під керування позивача рухався за автомобілем під керуванням відповідача та після того, як автомобіль відповідача розвернуло поперек напрямку руху, сталось зіткнення транспортних засобів.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення також вбачається, що експерт під час проведення вказаної вище експертизи не звертався до суду з повідомленням про необхідність надання йому додаткових вихідних даних.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання, суд керується наступним.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частиною другою ст. 1193 ЦК України, якої врегульовано питання щодо урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, передбачено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
З наведених положень законодавства України вбачається, що наявність або відсутність вини позивача у скоєнні ДТП, є обставиною, яка має значення для визначення розміру відшкодування завданої відповідачем шкоди, а відтак, для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є в тому числі призначення експертизи.
Згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, висновок якої, згідно положень ст. 57, 66 ЦПК України, є одним із видів доказів в цивільному судочинстві.
Суд приходить до висновку, що вирішення питання щодо наявності або відсутності вини позивача в ДТП, потребує спеціальних знань в галузі науки і техніки.
Як встановлено судом, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач заперечував свою вину в ДТП та заявив клопотання про призначення автотехнічної експертизи, посилаючись на те, що ДТП сталось внаслідок порушення позивачем вимог п. 13.1. ПДР України. Вказане клопотання судом було задоволено. Під час підготовки висновку, експертом через недостатність вихідних даних не вирішувалось питання щодо наявності або відсутності вини позивача в ДТП. При цьому клопотання про надання додаткових матеріалів, експертом не подавалось.
Між тим статтею 13 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що експерт має право подавати клопотання про надання додаткових матеріалів.
Інструкціє про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, також ередбачено, що експерт має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів. Крім того, експерт зобов'язаний повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення, якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.
Оскільки під час проведення експертизи в рамках справи про адміністративне правопорушення, експерт не заявляв клопотання про надання додаткових матеріалів, в зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості надати їх експерту, та питання щодо наявності або відсутності вини позивача в ДТП не відносилось до предмету доказування в справі про адміністративне правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений лише відносно відповідача, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання.
При цьому суд не вважає за можливе поставити на вирішення експерта питання відносно того, чи мав водій ОСОБА_1 дотримуватись вимог п. 13.1 ПДР України та чи знаходиться недотримання вимог п. 13.1 ПДР України в причинному зв'язку з подією ДТП, з наступних підстав. Вказане формулювання запитання фактично містить в собі категоричне твердження про порушення позивачем п. 13.1. ПДР України, в зв'язку з чим є некоректним, оскільки вказана обставина судом не встановлена та підлягає вирішенню експертом. При цьому суд враховує, що відповідачем на вирішення експерта поставлене в тому числі питання, чи маються в діях позивача невідповідності ПДР України, в рамках вирішення якого експертом в тому числі буде вирішуватись питання щодо дотримання позивачем вимог п. 13.1. ПДР України.
З наведених вище підстав суд не може визнати обґрунтованими доводи позивача, висловлені ним в якості заперечень проти призначення експертизи.
Так, доводи позивача відносно того, що відповідач визнаний винним у ДТП, не можуть бути підставою для відмови в призначенні експертизи, оскільки відповідачем на вирішення експертів на ставиться питання щодо встановлення вини відповідача в ДТП та вказана обставина, встановлена постановою в справі про адміністративне правопорушення, не підлягає доведенню в даній цивільній справі. Разом з тим наявність або відсутність вини позивача в ДТП є обставиною, що має значення для визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем в разі задоволення позову. Доводи позивача відносно того, що суду не надано нових вихідних даних, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання, оскільки необхідні вихідні дані мають бути визначені експертом під час проведення саме даної експертизи, яка в цій цивільній справі призначається вперше. Відповідно, висновок експерта, зроблений в справі про адміністративне правопорушення, в даній цивільній справі може розглядатись в якості письмового доказу, а не в якості саме висновку експерта в розумінні ст. 66 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 143 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
Оскільки сторони не заявляли клопотання про доручення проведення експертизи конкретній експертній установі, суд призначає експертизу в ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса.
Оскільки для проведення судової автотехнічної експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення експертизи провадження у справі підлягає зупиненню.
Керуючись ст. ст. 143, 144, 208-210 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_2 про призначення судової автотехнічної експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Призначити судову автотехнічну експертизу у вказаній цивільній справі, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. В.С.Бокаріуса на підставі матеріалів даної цивільної справи, а також матеріалів справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (справа Московського районного суду м. Харкова № 643/19028/15-п, провадження № 3/643/31/16).
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
На вирішення експертів поставити наступні питання:
1. Чи мав водій автомобілю «Форд Мондео», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події, яка сталась 26.10.2015 року о 18 год. 40 хв. в районі буд. 199 по пр. Московському в м. Харкові, за участю автомобіля «Форд Мондео», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, під керування ОСОБА_2.
2. Чи перебували дії водія автомобілю «Форд Мондео», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням вказаної вище ДТП ?
3. Чи маються в діях водія автомобілю «Форд Мондео», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, невідповідності технічним вимогам Правил дорожнього руху України, що знаходяться у причинному зв'язку з виникненням вказаної вище ДТП, та які саме ?
В розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи № 643/7832/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, а також матеріали адміністративної справи № 643/19028/15-п про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Роз'яснити сторонам, що згідно ст. 146 ЦПК України в разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд в залежності від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Витрати по проведенню експертизи покласти на ОСОБА_2.
Зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом п'яти днів з дня її проголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Крівцов Д.А.
Судове рішення № 65496900, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова) було прийнято 21.03.2017. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 643/7832/16-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: