Ухвала суду № 65495027, 23.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3680/17

Провадження № 11-сс/779/80/2017

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О.А.

Суддя-доповідач Повзло В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Гандзюка В.П., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю секретаря Кравчук І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Недоходюка Івана Васильовича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року про задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу та застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

за участю прокурора Бурмей О.О.,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисника Недоходюка І.В.,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник Недоходюк І.В. просить оскаржену ухвалу скасувати. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що є підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту або виключно застави у значно меншому розмірі. Вказує, що тримання під вартою з заставою у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є занадто суворим, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України. Така сума є непомірно великою для підзахисного. Зазначає, що підозра у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 209 КК України нічим не доведена та необґрунтована, а базується виключно на припущеннях. Вказує, що судом не взято до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, на утриманні перебуває дружина і діти, хворіє тяжкими захворюваннями, являється інвалідом третьої групи, має постійне місце проживання, характеризується позитивно. Що злочин не є проти життя та здоров'я. Наголошує, що підозрюваний ОСОБА_3 чудово розуміє відповідальність за порушення покладеного зобов'язання. Стверджує, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_3 не має сенсу переховуватись від органів слідства, так як він розуміє, що таким чином він сам собі нашкодить. Зазначає, що ОСОБА_3 не може ніяким чином впливати на хід досудового розслідування та свідків, крім того, по справі свідки вже допитані і ніхто не показав, що підозрюваний чинить на них тиск чи впливає своїми діями на досудове слідство. Вказує, що жодних доказів, які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_3 до вчинення злочину, немає. Зазначає, що для фізичної особи, яка є пенсіонером та не є бізнесменом, застава у розмірі визначеному ухвалою є непомірною і внести її нереально. Вважає, що ухвала слідчого судді є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним кримінального правопорушення. В ухвалі присутнє істотне порушення КПК України та норм європейського права у зв'язку з незаконним затриманням особи та необґрунтованим обранням стосовно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу з непомірною заставою. Вважає жодним чином не обґрунтованим та недоведеним, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні. Натомість, оскільки протягом розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, а не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, вважає наявними всі підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, який, на його думку, є невмотивовано жорстоким.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на тридцять днів, до 15 квітня 2017 року включно. Визначено розмір застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 480 000 гривень.

Слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Обґрунтована підозра у вчиненні даних злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочинів. Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 02 березня 2017 року щодо підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а також покладено на нього на строк до 29 квітня 2017 року включно обов'язки, передбачені у п. п. 2, 3, 4. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Станом на 09 березня 2017 року ОСОБА_3 не надано документу, що підтверджує внесення ним чи його заставодавцем визначеної в ухвалі слідчого судді застави. Крім цього, підозрюваним не надано підтвердження здачі на зберігання до відповідних органів державної влади свого паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, хоча такий обов'язок на нього покладено згідно з зазначеною вище ухвалою слідчого судді. Вирішуючи клопотання слідчого враховував також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 даних злочнів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків. При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховував практику Європейського суду з прав людини, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 за інкриміновані злочини, розмір заподіяної шкоди. Вважав, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено необхідність зміни запобіжного заходу із застави на тримання під вартою щодо ОСОБА_3 з визначенням застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків.

Під час апеляційного розгляду:

- підозрюваний ОСОБА_3 та захисник Недоходюк І.В. підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з наступних підстав.

29 грудня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, 30 січня 2017 року йому змінено раніше повідомлену підозру та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, а 23 лютого 2017 року ОСОБА_3 оголошено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 02 березня 2017 року до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 480 000 гривень, а також покладено на нього відповідні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, до 29 квітня 2017 року включно.

Як вбачається з матеріалів клопотання, станом на 09 березня 2017 року ОСОБА_3 не надано документу, що підтверджує внесення ним чи його заставодавцем встановленого судом розміру застави, що свідчить про невиконання рішення суду. Також, підозрюваним не надано підтвердження здачі на зберігання до відповідних органів державної влади свого паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, тобто виконання обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на ці обставини з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, вчинити дії передбачені ст. 176 КПК України слідчий за погодженням з прокурором подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Положеннями ст. 200 КПК України передбачено можливість звернення до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу з обов'язковим визначенням обставин, зокрема тих, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Наведені слідчим обставини, які, на його думку, є підставою для зміни запобіжного заходу, знайшли своє підтвердження під час розгляду клопотання слідчим суддею та не спростовані стороною захисту в апеляційній інстанції.

Задовольняючи клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 слідчий суддя, всупереч твердженням захисника, правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які можуть зашкодити досудовому розслідуванню кримінального провадження.

Підставою для такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 є обґрунтована підозра у вчиненні ним кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами обшуків за місцями проживання ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та здійснення незаконної діяльності ОСОБА_6, матеріалами за наслідками здійснення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_3, протоколами допитів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших, протоколами оглядів предметів та документів, вилучених під час обшуків у житлі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, висновками почеркознавчої, технічної та комп'ютерної експертиз, а також іншими доказами.

Так, відомості про вчинене внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015090000000034 від 23 липня 2015 року (а.п. 4-7).

Колегія суддів, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови", N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

За таких умов, на думку колегії суддів, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов правильного висновку, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.

Як підтверджують матеріали клопотання слідчого та зміст оскарженої ухвали, слідчий суддя вмотивовано прийшов до висновку, дотримавшись вимог закону, навівши це по тексту ухвали, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, а саме спроби підозрюваного здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на підозрюваних та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється.

На думку колегії суддів, ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, а саме щодо особи ОСОБА_3, в повній мірі враховані слідчим суддею під час постановлення оскарженої ухвали та жодним чином не виключають наявності встановлених ризиків.

Стороною захисту, у супереч положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність ризиків встановлених стороною обвинувачення, або ж належного обґрунтування про можливість запобігання останнім, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Також, із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі і з врахуванням тяжкості злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_3, буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, за наявності достатніх для цього підстав з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, на час апеляційного розгляду змінено раніше повідомлену підозру. 22 березня 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209 КК України. Копія повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3 від 22 березня 2017 року долучена прокурором у судовому засіданні апеляційного суду.

На думку колегії суддів, з урахуванням даних, що є у матеріалах клопотання, підозра в вчинені даних кримінальних правопорушень, є обґрунтованою.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

При зміні запобіжного заходу на тримання під вартою слідчим суддею дотримані вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183 КПК України.

Слідчий суддя додержався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

На даний час підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 інших більш м'яких запобіжних заходів, колегія суддів не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку передбаченому КПК України.

Таким чином, доводи захисника щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчий суддя, у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України, вмотивовано визначив ОСОБА_3 розмір застави, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який щодо нього застосований.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про розмір застави - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є достатнім для мети забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків під умовою звернення внесених коштів в дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.

Доводи апеляційної скарги захисника Недоходюка І.В. про незаконність та невмотивованість ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки вони повністю спростовані при апеляційному розгляді справи та матеріалами клопотання слідчого.

Інших підстав для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Недоходюка Івана Васильовича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року про задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу та застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

В.П. Гандзюк

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло