Ухвала суду № 65494462, 21.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1711/17 Справа № 183/179/16 Головуючий у 1 й інстанції - Майна Г. Є. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Дніпро

21 березня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»,

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Дельта Банк» у січні 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором /т.І, а.с.1-5/.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року в задоволені заявлених позовних вимог відмовлено /т.ІІ, а.с.17-22/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /т.ІІ, а.с.30-33/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ст..262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Судом встановлено, що 29 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1775-0161027/ФКВ-08, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 16 659 доларів США на придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строк кредитування встановлено 84 місяця, тобто кінцевий термін повернення коштів 28 вересня 2015 року /т.І, а.с.7-13/.

У відповідності до умов кредитного договору, відповідач зобов'язався сплачувати платежі за договором у розмірі, порядку та строки, встановлені договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку з укладенням цього договору, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, які виникають у зв'язку з укладенням цього договору, який є невід'ємною частиною договору.

Позивач, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідачу.

30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанк на користь Дельта Банк, відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами /т.І, а.с.21-32/.

Відповідно витягу з Додатку 2 до вказаного договору від 30 червня 2010 року до переліку кредитних договорів, за якими було відступлено право вимоги також входить спірний кредитний договір /т.І, а.с.33/.

Таким чином, ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором № 1775-0161027/ФКВ-08 від 29 вересня 2008 року.

У порушення умов кредитного договору від 29 вересня 2008 року, відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Звертаючись з даним позовом банк просить суд стягнути заборгованість, яка станом на 23 грудня 2015 року за офіційним курсом НБУ складає 718 125, 24 грн., з яких: 340 321, 52 грн. в еквіваленті до 14 702,72 доларів США заборгованості за кредитом; 133 709, 58 грн. в еквіваленті до 5 776,58 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом; 222 139, 56 грн. пені; 8 744, 58 грн. комісії за користування кредитом; 9 094,59 грн. 3 % від простроченого тіла кредиту та 4 115,41 грн. 3 % від прострочених доходів за кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком /т.І, а.с.19-20/.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2010 року на адресу відповідача було направлено банком за вих..№985 вимогу про дострокове повне виконання зобов'язань за кредитним договором №1775-0161027/ФКВ-08 від 29 вересня 2008 року /т.І, а.с.115, 117/.

Відповідно до п. 4.2.5 та п. 6.2, п. 6.3 договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших передбачених кредитним договором платежів, а також відшкодування збитків внаслідок невиконання або не належного виконання позичальником або його поручителями умов кредитного договору, а позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги від банку повернути суму заборгованості та кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі, в тому числі в разі порушення строків платежів.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що вимогу від 16 квітня 2010 року № 985 про дострокове повне виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач отримав 06 травня 2010 року /т.І, а.с.238/, а тому за п. 4.2.5 та п. 6.2 договору строк виконання зобов'язання сплив 05 червня 2010 року.

Враховуючи, що термін виконання основного зобов'язання було змінено до 05 червня 2010 року включно, то на наступний день дана заборгованість вважається простроченою та саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 15 січня 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що стороною у спорі заявлено вимогу про застосування строків позовної давності /т.І, а.с.172-174/.

Встановивши зазначені обставини та враховуючи наведені норми закону, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про застосування до даних правовідносин норм матеріального права, а саме статей 257, 258, 267 ЦПК України за наслідками яких відмовив в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення неправильно було визначено строк початку перебігу позовної давності, оскільки кредитним договором встановлено кінцевий строк повернення коштів 28 вересня 2015 року. Таким чином, враховуючи, що банк звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за весь період дії договору, то позовна давність повинна відраховуватись саме з кінцевої дати його виконання, тобто з 28 вересня 2015 року, а тому банк звернувся з дотриманням строків позовної давності.

Проте з наведеними твердженнями колегія суддів не може погодитись, з наступних підстав.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша сттатті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Тобто, пред'явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Зазначені правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України у справі № 6-1174цс16 від 02 листопада 2016 року та у справі № 6-2251цс16 від 09 листопада 2016 року, які згідно з ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Максюта Ж.І.