Ухвала суду № 65494319, 15.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/272/17 Справа № 201/3307/17 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді -доповідача Крот С.І.,

суддів Піскун О.П., Слоквенка Г.П.,

за участю секретаря Гичка Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника Логойди Тетяни Василівни, діючої в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає:

АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

за участю прокурора Бойка С.М.,

захисника Логойди Т.В.,

підозрюваного ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник Логойда Є.Є. просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді під вартою.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги зазначає, що ухвала слідчого судді не містить відомостей про обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини. Вважає, що сама по собі підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину без урахування особи підозрюваного, способу вчинення злочину, доказів, які підтверджують його винуватість, та інших обставин, які мають відношення до справи, не може бути підставою для автоматичного застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказує на те, що встановлений розмір застави не відповідає реальному матеріальному становищу ні самого підозрюваного, ні членів його родини та перевищує майнову шкоду, заподіяну злочином. Зазначає, що визначаючи межі застави слідчий суддя не вказав механізму визначення та призначення її розміру.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2017 року задоволено клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 квітня 2017 року, із визначенням застави в розмірі 960 000 гривень та покладанням обов'язків, а саме: прибувати за кожною вимогою суду, прибувати за кожною вимогою до слідчого чи прокурора, які проводять досудове розслідування, не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора, повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому ж провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру. Також слідчий суддя при визначенні розміру застави врахував, що ОСОБА_3 пред'явлена підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину та прийшов до висновку встановити заставу, яка перевищує розмір, встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в сумі 600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 960 000 гривень, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без зміни, пояснення слідчого, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обгрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані в клопотанні слідчого, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 49 рішення ЄСПЛ "Ніколова проти Болгарії".

Як вбачається з наданих матеріалів судового і кримінального провадження, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння невстановленою особою об'єктом нерухомості на території Дніпропетровської області шляхом шахрайства були внесені відповідно до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2016 року (а.с. 6 с.п.).

01 березня 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою (а.с. 62-63 с.п.).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу ОСОБА_3 цих вимог закону дотримався.

Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зважаючи на наступне.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою вагомих наявних доказів, які додані до клопотання слідчого, в тому числі протоколами допитів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознимками, згідно яких свідок ОСОБА_7 впізнав співробітника поліції ОСОБА_3 як особу, який заходив до будинку № 18 по вул. Аверіна у м. Дніпрі, а свідок ОСОБА_8 як діючого співробітника Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 вересня 2016 року, згідно якого вартість вказаного домоволодіння складає 501787 грн., що є особливо великим розміром.

Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, з яким колегія суддів погоджується.

Що стосується доводів захисника підозрюваного про недостатню вагомість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутність підстав для застосування до нього виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачене суворе покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.

З фактичних обставин цього кримінального правопорушення вбачається, що підозрюваний займав посаду дільничного офіцера поліції Новокодацького відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, а тому слідчий суддя суду першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність щодо підозрюваного ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що він може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і ці ризики не можуть бути достатньою мірою усунуті в інший спосіб, ніж тримання цього підозрюваного під вартою.

Колегія суддів з правильністю цього висновку погоджується, оскільки вищенаведені обставини дають підстави ґрунтовно вважати, що підозрюваний є службовою особою та обізнаним у методах тактики проведення слідчих (розшукових) дій, а також він особисто знайомий зі свідками у цьому кримінальному провадженні, знає місце їх проживання або може про нього довідатися. Крім того, докази вини цього підозрюваного є вагомими, а покарання, що йому загрожує у випадку визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, - суворим. Є достатні підстави вважати, що за таких обставин підозрюваний, діючи з метою уникнення кримінальної відповідальності, дійсно може впливати на свідків, які мають бути допитані у вказаному кримінальному провадженні та покази яких мають істотне значення у кримінальному провадженні та є ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, і ступінь цих ризиків є високою.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання слідчим суддею з додержанням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ у справі "Харченко проти України", розглянуто можливість застосування щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої визначено вмотивовано з урахуванням дійсних обставин вчиненого правопорушення та положень ч. 4 ст. 182 КПК України.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, мотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, та в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Логойди Т.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2017 року про застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

Крот С.І. Піскун О.П. Слоквенко Г.П.