Ухвала суду № 65494259, 21.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/860/17 Справа № 183/4182/16 Головуючий у 1 й інстанції - Майна Г. Є. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року провадження у справі за заявою ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року та постановлення нової ухвали про задоволення його заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що надання особі статусу учасника ліквідації наслідків аварій, катастроф, встановлюється законодавством України і не може бути предметом розгляду в суді, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив визнати встановленим той факт, що він є учасником ліквідації наслідків ядерної аварії радіаційного полігону ПО "Маяк", що розташований в м.Озерське Челябінської області Російської Федерації, в період проходження строкової служби у військах ЦО ГО СРСР в складі військової частини 63330 в період з 27 травня 1973 року і по 04 листопада 1973 року.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.234 ЦПК України).

Перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені в судовому порядку, визначений в частині першій статті 256 ЦПК України.

Разом з тим, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, необхідною умовою встановлення в судовому порядку певних юридичних фактів є відсутність передбаченого законом іншого порядку їх встановлення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з наступними змінами) від 31 березня 1995 року №5 при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Закон України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього положення Закону Кабінетом Міністрів України Постановою від 2 грудня 1992 року №674 затверджено Порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.2 Порядку учасники випробувань ядерної зброї в атмосфері, бойових радіоактивних речовин і учасники військових навчань із застосуванням такої зброї та ліквідації наслідків ядерних аварій відносяться до категорії 2.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що особам, зазначеним у п.2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварій на Чорнобильській АЕС відповідної категорії на підставі довідки, що підтверджує їх участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, виданої відповідною військовою частиною або Центральним військовим архівом Співдружності Незалежних Держав.

Таким чином, законом встановлений інший порядок встановлення (підтвердження) факту участі у ліквідації наслідків ядерної аварії, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що заява ОСОБА_2 не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам норм процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303,307,312,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.