Рішення № 654927, 03.05.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2007 р.

Справа № 9/47-1064

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Кропивної Л.В.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чортківгаз" вул. Гранична-бічна, 39б, м.Чортків,Тернопільська область,48500

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача –ВАТ „Тернопільгаз”, м. Тернопіль,

до ВАТ "Чортківське автотранспортне підприємство - 16142" вул. С. Бандери, 60, м.Чортків,Тернопільська область.

За участю представників сторін:

позивача: Рибизант Т.Л., довір.

відповідача: Цимбал О.Й., довір. у справі

роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представнику позивача права та обов’язки учасника господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,

встановив:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Чортківгаз”, м.Чортків, звернувся до господарського суду Тернопільської області 02.03.2007 р. з позовом до Відповідача –ВАТ „Чортківське АТП 16142”, м. Чортків, для розв’язання переддоговірного спору, який виник між сторонами при укладенні договору на постачання і транспортування природного газу .

Позивач просить розбіжності, які виникли при укладенні договору у пункті 5.1. розділу 5, прийняти у його редакції , а саме: „ .5.1. Договірна ціна природного газу за 1 000 м. куб., який постачається за даним Договором, на дату його підписання складає 907 грн. 76 коп. за одну тисячу кубічних метрів, в тому числі ПДВ 151 грн. 29 коп., крім цього цільова надбавка до тарифу на газ ( 2%) –17 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 2 грн. 92 коп. Крім того , вартість транспортування газу за одну тисячу кубічних метрів складає 101,16 грн., в тому числі ПДВ 16,86 грн. Разом до сплати за одну тисячу кубічних метрів природного газу 1 026 грн. 42 коп., в тому числі ПДВ 171 грн. 07 коп.”

Позивачем , за письмовою згодою Відповідача , передано на вирішення господарського суду розбіжності, які залишилися неврегульованими сторонами, у частині ціни природного газу, яку Позивач пропонує погодити у розмірі 875 грн. за 1 тис. м. куб ,у т.ч. ПДВ 145,83 грн. ., а Відповідач у розмірі - 864 грн. з ПДВ, посилаючись на наказ НАК „Нафтогаз України” „Про затвердження прейскуранта на природний газ” № 860 від 29.12.2006 р.

До того ж Відповідач спирається в обґрунтування своєї позиції на постанову Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. № 1697 , пунктом 1 якої встановлені граничний рівень ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання , без урахування податку на додану вартість, збору до затвердження тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання, на рівні 720 грн. за 1 тис. куб. метрів.

Наведені Відповідачем аргументи Позивач не визнає з тих мотивів, що наказ НАК „Нафтогаз України” № 860 від 29.12.2006 р. спрямований на встановлення граничного рівня ціни на газ з ресурсів НАК „Нафтогаз України” , у той час, коли Позивач пропонує укласти договір на постачання та транспортування газу, купленого ним у постачальника цього газу –ТОВ „Промгаз України” за договором від 30.10.2006 р. за договірною, вільною ціною .

У справі з 29.03.2007 р. в порядку ст. 77ГПК України оголошувалася перерва до 16.04.07р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення , виходячи з наступного.

Як визначається ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору і зазначається в договорі у гривнях. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

За ч. 1 ст. 192 ГК України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін , повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін , а також контроль за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України проведення цінової політики у державі забезпечує Кабінет Міністрів України. Ці повноваження Кабінету Міністрів України передбачені і статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Частиною 1 ст. 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення” визначено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. ( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1186/8507 ( z1186-03 ) від 20.11.2003 ) Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) ( стаття 10 Закону України „Про ціни і ціноутворення”)

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про ціни і ціноутворення” до повноважень Кабінету Міністрів України у галузі ціноутворення віднесено забезпечення здійснення в республіці державної політики цін; визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи , на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; а також визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів) та контролю за цінами (тарифами).

В силу пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України "забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики". Забезпечення проведення цінової політики Кабінетом Міністрів України означає реалізацію ним визначених названим Законом України основних начал встановлення і застосування цін і тарифів, що логічно включає регулювання цін (тарифів), а також контроль за ними.

У мотивувальній частині Рішення у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 5, частини третьої статті 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" і розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" (справа про ціни і тарифи на житлово-комунальні та інші послуги) від 10.02.2000р. /Справа N 1-21/2000 / Конституційний Суд України вказав, що невід'ємною частиною реалізації засад політики ціноутворення в державі є визначення механізму та конкретних органів, на які покладено обов'язки щодо забезпечення виконання політики в цій сфері. Такими органами, зокрема, є: Кабінет Міністрів України, який визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які можуть бути затверджені відповідними органами виконавчої влади фіксовані та регульовані ціни і тарифи, порядок реалізації повноважень цих органів в галузі встановлення і застосування цін і тарифів, здійснення контролю за цінами (тарифами); органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, які встановлюють тарифи оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1548 від 25.12.1996 р. ,якою затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком.8.

Вказаною постановою до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України Кабінетом Міністрів України віднесено:

регулювання тарифів на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення,

встановлення : ( за погодженням з Мінекономіки) роздрібної ціни на природний газ для потреб населення, з урахуванням граничних рівнів цін, встановлених для населення Кабінетом Міністрів України; тарифів на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифів на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифів на розподіл природного газу та його постачання.

Отже, встановлення ціни на природний газ для промислових споживачів, до яких належить і ВАТ „Чортківське АТП-16142”, не віднесено до повноважень органу , що затверджує або регулює ціни (тарифи) на природний газ, - Національної комісії регулювання електроенергетики України .

Разом з тим, джерела , з яких задовольняються потреби усіх категорій споживачів природним газом , наведені у постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729 „ Про забезпечення споживачів природним газом”.

Підпунктом 5 пункту 2 Постанови № 1729 визначено, що потреба усіх категорій споживачів, зокрема установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів,( крім населення та підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання (далі - підприємства), зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими підприємствами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води) в природному газі задовольняється з ресурсів газу:

-Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу;

-товариств (підприємств), утворених за участю Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", які закуповують природний газ за зовнішньоекономічними контрактами;

-суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, крім обсягів газу, які згідно з абзацом першим підпункту 1 пункту 2 цієї постанови підлягають продажу Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України;

інших постачальників газу, які закуповують газ за зовнішньоекономічними контрактами;

-отриманого з Марківського газоконденсатного родовища за зовнішньоекономічними контрактами (угодами ) .

Таким чином, Постановою № 1729 Кабінет Міністрів України визначені різні джерела постачання природного газу , що виключає запровадження щодо них однакових засобів державного регулювання господарської діяльності, у тому числі шляхом регулювання цін і тарифів.

Що стосується покликання Відповідача на прийняту Кабінетом Міністрів України постанову від 29.04.20006 р. № 605 „Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, то суд ,проаналізувавши її поряд із Постановою КМУ № 1548 від 25.12.1996 р. та від 8 грудня 2006 р. N 1697 „ Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів” , прийшов до переконання, , що встановивши з 1 січня 2007 р. граничні рівні цін на природний газ ( постанова № 605) , Кабінет міністрів України також затвердив Тимчасовий порядок установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення та доповнив зміст повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України , у такий спосіб запровадивши механізм установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення, рекомендував Національній комісії регулювання електроенергетики встановити з 1 січня 2007 р. у визначеному законодавством порядку роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу споживання, з урахуванням граничних рівнів цін та обсягу споживання природного газу .

Тому є хибною думка Відповідача , що Кабінет Міністрів України постановою від 29.04.2006 р. № 605 встановив граничні рівні ціни на природний газ для інших , ніж населення, категорій споживачів , у тому числі і до Відповідача.

При таких обставинах справи, доводи Відповідача з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 р. № 605 при обґрунтуванні розбіжностей до договору , проект якого запропоновано Позивачем 12 лютого 2007 р. у відповідь на направлені листом від 29.01.2007 р. № 22 пропозиції Відповідача, є безпідставними , адже запропонована Позивачем вартість однієї тисячі метрів кубічних газу у розмірі 1026,42 грн. не є державною фіксованою та регульованою ціною .

Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Позивач є суб’єктом господарювання , який за характером своєї діяльності , зобов’язаний здійснювати надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, а тому, в силу ч. 1 та 2 ст. 178 ГК України, не має права відмовити у наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством під острахом відшкодування другій стороні завданих цим збитків в порядку, визначеному законом.

Як випливає з частини 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729, до обов’язків газотранспортних та газодобувних підприємств НАК "Нафтогаз України", а також суб'єктів господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, віднесено забезпечення рівних умов доступу до газотранспортної системи для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності.

Відповідно до договору № 39/06 від 30.10.2006 р. на постачання природного газу для потреб промислових та комунально-побутових споживачів, укладеного ВАТ „Тернопільгаз”, як продавцем, з ТОВ „Промгаз” ,як Продавцем, який діє на підставі ліцензії з постачання природного газу за нерегульованим тарифом відповідно до постанови від 28.07.2004 р. № 763 НКРЕ України , за ціною 875 за 1 000 куб. м., у т. ч. 145,83 грн., Позивач - ВАТ „Чортківгаз” , як постачальник природного газу , в силу положень ст. 2 та 3 Закону України „Про податок на додану вартість” є платником цього податку з господарської операції постачання (купівлі-продажу). Відтак, до ціни продажу (постачання) природного газу Позивач включено ПДВ у розмірі 20 %, тариф на постачання 32,76 грн., цільова надбавка до тарифу на газ ( 2%) та вартість на транспортування газу, внаслідок чого ціна до спалим за 1 000 куб м. природного газу становить 1026,42 грн.

За загальним правилом, викладеним у частин 1 та 2 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частиною 2 статті 649 ЦК України, яка регулює питання вирішення переддоговірних спорів, до предмету розгляду судів додатково відносить переддоговірні спори щодо розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, у разі коли про звернення до суду за вирішенням розбіжностей існує домовленість сторін або таке передбачене законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що розбіжності, які виникли між ними з приводу істотної умови договору на поставку природного газу в мережі Покупця ,якою є ціна газу , передані за домовленістю сторін на вирішення суду, що в силу ч. 2 ст. 649 ЦК України, надає можливість розглядати спір у судовому порядку, Позивачем доведено , а Відповідачем не спростовано правомірності та обґрунтованості редакції пункту 5.1. розділу 5 договору „Ціна газу” , запропонованої 12.02.2007 р. Позивачем , позов підлягає до задоволення.

Водночас суд виходить з того, що Позивач не припиняв постачання та транспортування Відповідачу природного газу на умовах вхідної арматури газоспоживаючого обладнання останнього, а тому, в силу положень частини 2 ст. 187 ГК України , згідно з якими день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше, днем укладення відповідного господарського договору господарський суд визнає 01.01.2007 р.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України суд покладає на Відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44,49 , 82 -85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Пункт 5.1. Розділу 5 ”Ціна газу” договору на постачання і транспортування природного газу Відкритому акціонерному товариству „Чортківське АТП-16142” викласти в редакції Позивача - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чортківгаз”, а саме:

„ п.5.1. договірна ціна природного газу за 1 000 м. куб., який постачається за даним Договором, на дату його підписання складає 907 грн. 76 коп. за одну тисячу кубічних метрів, в тому числі ПДВ 151 грн. 29 коп., крім цього цільова надбавка до тарифу на газ ( 2%) –17 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 2 грн. 92 коп. Крім того , вартість транспортування газу за одну тисячу кубічних метрів складає 101,16 грн., в тому числі ПДВ 16,86 грн. Разом до сплати за одну тисячу кубічних метрів природного газу 1 026 грн. 42 коп., в тому числі ПДВ 171 грн. 07 коп.”

3. Днем укладення договору визначити 01.01.2007 р.

4. Стягнути 203 грн. судових витрат з ВАТ „Чортківське АТП-16142”, м. Чортків, вул.. вул. Степана Бандери,60, р/р 26008301915169, МФО 338921 в „Промінвестбанк”, код 03118877, в користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чортківгаз” , м. Чортків , вул. Гранична-бічна, 39Б, р/р 260041904 у ТОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 338501, код 21155830.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “21” травня 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Л.В. Кропивна