Ухвала суду № 65492630, 21.10.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/631/16-ц

Провадження №2з/200/74/16

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"21" жовтня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська розглянувши заяву позивача позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,-

В С Т А Н О В И В:

«06» березня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

30 березня 2016 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті на 13 травня 2016 року.

Через канцелярію суду позивач надав суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви зазначає, що спір стосується саме зазначеної квартири, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2016 року заява про забезпечення позову залишена без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.. 119 ЦПК України.

19 жовтня 2016 року позивачем надано заяву про усунення недоліків у заяві про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленумом Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

З урахуванням фактичних даних про права і взаємини сторін, які є в матеріалах справи, слід обґрунтовано припустити, що неприйняття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, та враховуючи вищевикладене, вважає що є підстави припускати, що невжиття забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду і тому вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_4, в межах заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову позивача ОСОБА_1- задовольнити.

Накласти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити до Державної виконавчої служби та до органів державної реєстрації прав до негайного виконання, сторонам до відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Е.В. Женеску